Етiологiя, патогенез, епiдемiологiя та протiкання малярiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?постереженням протягом середнього строку тривалостi iнфекцiСЧ малярiСЧ, тобто коло двох рокiв.
В епiдемiологiСЧ малярiСЧ мають також значення сезоннi посилення активностi паразитiв рiзних видiв i штамiв, що виявляСФться здатнiстю давати бiльш частi перiоди посилення периферичноСЧ шизогонiСЧ, що часто супроводжуСФться приступами в певнi сезони року, характернi для кожного виду. Найбiльша активнiсть Pl. vivax припадаСФ на весняний перiод i початок лiта, залежно вiд географiчного положення мiiевостi, РЖ збiгаСФться з перiодом встановлення середньоСЧ декадноСЧ температури 16 20, що звичайно вiдповiдаСФ виплоджуванню першоСЧ i початку другоСЧ генерацiСЧ анофелес. Найбiльша активнiсть Pl. falciparum вiдповiдаСФ перiодовi бiльш високих лiтнiх температур вiд 22 i вище, що для бiльшостi пiвденних областей СРСР буваСФ в другу декаду липня i збiгаСФться з максимальною скупченiстю анофелес. Та обставина, що максимальна сезонна активнiсть Рl. vivax i Pl. falciparam збiгаСФться з перiодами активностi комарiв, обумовлюСФ те, що обидва цi види паразитiв при певних умовах можуть давати епiдемiчнi спалахи, причому навiть у тих мiiевостях, де поширення цього виду зустрiчаСФ перешкоду. Тому Pl. malariae, для якого максимальне пiдвищення сезонноСЧ активностi припадаСФ на останнi мiсяцi лiта i першi осiннi мiсяцi, коли активнiсть комарiв уже знижуСФться у звязку з пiдготовкою до переходу на зимiвлi, нiде на територiСЧ СРСР не давав епiдемiчних спалахiв.
Вищесказане робить зрозумiлим важливiсть щомiсячного облiку первинноСЧ реСФстрацiСЧ малярiйноСЧ захворюваностi i складання помiсячних кривих. Аналiз цих кривих даСФ цiннi данi: наявнiсть весняно - лiтнього пiдвищення, так званий тАЮпiвнiчний типтАЭ кривоСЧ, говорить за превалювання поширення терцiани, осiннСФ пiдвищення, або тАЮпiвденний типтАЭ кривоСЧ, характерний для мiiевостей з поширенням тропiчноСЧ малярiСЧ; з другого боку, високе осiннСФ пiдвищення помiсячноСЧ кривоСЧ захворюваностi для мiiевостей, де переважно поширена тiльки терцiана, вказуСФ на рiст свiжих захворювань цього року i даСФ несприятливий прогноз для наступного року.
Епiдемiологiчнi особливостi малярiСЧ в значнiй мiрi залежать вiд видовоСЧ належностi збудникiв, тому нижче . наводяться основнi вiдомостi для характеристики кожного виду.
1. Pl. falciparum Welch. 1887, вид, що даСФ в межах СРСР ряд значних ендемiчних вогнищ, розмiщених у мiiевостях з бiльш жарким клiматом (Середня Азiя, Закавказзя, Пiвнiчний Кавказ, НижнСФ Поволжя), а також, що перiодично буваСФ причиною серйозних епiдемiчних спалахiв у мiiевостях з помiрний клiматом, зокрема на пiвднi УкраСЧни. Цей вид паразита викликаСФ захворювання найбiльш тяжкi щодо своСЧх клiнiчних проявiв, причому вже першi приступи можуть закiнчитися летально, але разом з тим ця форма щодо-своСФСЧ тривалостi СФ найкоротшою: середня тривалiсть паразитоносiння, очевидно, дорiвнюСФ 12 мiсяцям. Якушева вважаСФ, що крайнiй строк настання клiнiчно виявлених рецидивiв становить 13 мiсяцiв, а холодних рецидивiв 17 мiсяцiв. Велика кiлькiсть спостережень тривалостi паразитоносiння при тропiчнiй малярiСЧ показала, що, приблизно в однiй третинi випадкiв, iнфекцiя Pl. falciparam пiсля первинноСЧ атаки приступiв i серiСЧ раннiх рецидивiв дуже рано може закiнчитися цiлковитим видужанням; в iнших випадках можуть бути повторнi рецидиви, а також повторнi повернення гаметоцитоносiння протягом усiСФСЧ зими i ранньоСЧ весни: в бiльш пiзнi веснянi мiсяцi паразитоносiння Pl. falciparum витискаСФться носiнням Pl. vivax.
В кiнцi лiта наступного року пiсля зараження можуть знову настати клiнiчнi рецидиви, пiсля чого Звичайно настаСФ гаметоцитоносiння, яке може тривати вiд 710 днiв до 1 мiсяця; гаметоцити СФ найбiльш стiйкими до хiнiну i iмунними до захисних реакцiй органiзму. Супровiдний iмунiтет утворюСФться важко i вiн дуже лабiльний, тому можливi повторнi iнокуляцiСЧ паразитiв того ж виду i штаму, що призводить до частих повторних клiнiчно виявлених захворювань, з наступними перiодами гаметоцитоносiння.
В звязку з вище перелiченими особливостями Pl. falciparum треба вважати найбiльш небезпечним видом в епiдемiологiчному значеннi. При певних клiматичних умовах вiн може давати виявленi ендемiчнi вогнища, в яких завжди можливi окремi, дуже сильнi епiдемiчнi спалахи, iнодi з високою смертнiстю.
2. Pl. vivax Grassi et Feletti, 1890, малярiйний паразит бiльше поширений у мiiевостях з помiрним клiматом, у пiвденних вогнищах з превалюванням Pl. falciparum зустрiчаСФться в невеликих кiлькостях i майже зовсiм вiдсутнiй на тропiках. Тривалiсть паразитоносiння вдвоСФ бiльша, нiж при тропiчнiй малярiСЧ, в середньому близько 2 рокiв, але звичайно не перевищуСФ 3-х рокiв. За нашими спостереженнями, у роки загального зниження малярiйноСЧ захворюваностi тривалiсть паразитоносiння зменшуСФться i в рядi випадкiв хвороба може закiнчитися раннiм видужанням, скороченням кiлькостi рецидивiв, що настають наступноСЧ весни: взагалi паразитоносiння характеризуСФться значною кiлькiстю рецидивiв як раннiх, такi вiддалених.
Ця схильнiсть до частих рецидивiв значно збiльшуСФться в роки епiдемiчних пiдвищень захворюваностi на триденну малярiю. Випадки холодного паразитоносiння i гаметоцитоносiння досить часто зустрiчаються, але тривалiсть СЧх значно менша, нiж при iнфекцiях Pl. falciparum; гаметоцити теж менш стiйкi. Тривалiсть шизогонiСЧ у Pl. vivax на 12 годин бiльша, нiж у Pl. falciparum, тому нагромадження паразитiв у кровi вiдбуваСФться бiльш повiльно, у звязку з чим i тривалiсть iнкубацiйного перiоду трохи бiльша, тобто коло 15 дiб. Проте в бiльш пiвнiчних мiiево?/p>