Етiологiя, патогенез, епiдемiологiя та протiкання малярiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
клiнiчними i лабораторними даними.
Анамнез. В типових випадках, особливо mal. tert. i quart., анамнез настiльки характерний, що вже на пiдставi тiльки його можна думати про малярiю: чергування в Тi ж самi години гарячкових приступiв через 1 2 днi з характерним ознобом, жаром i потом пiдказують дiагноз малярiСЧ. Але, як було вказано вище, малярiя часто проходить дуже атипово, не даючи характерних приступiв; у таких випадках треба враховувати перiодичнiсть настання тих чи iнших хворобливих проявiв, СЧх схильнiсть повторюватись в тi ж самi години, давати погiршання весною i восени, провокуватися рiзкою iнсоляцiСФю, охолодженням або iншими моментами, якi сприяють ослабленню органiзму. Надзвичайно важливо звернути увагу на епiдемiологiчнi данi, на перебування хворого в рiзко малярiйнiй мiiевостi протягом поточного i минулого осiнньо-лiтнього сезону, де його мiг укусити комар. Велике значення маСФ зясування професiСЧ хворого, тому що робiтники деяких професiй (рибалки, торфяники та iн.) особливо пiддаються зараженню через укуси комарiв.
Клiнiчнi данi. Необхiдно звернути увагу на зовнiшнiй вигляд хворого: для малярiСЧ характерна блiдiсть, iнодi з жовтяничним вiдтiнком. У дiтей спостерiгаСФться вiдвислий i збiльшений живiт внаслiдок збiльшення селезiнки i печiнки та аiиту, що легко настаСФ. Важливою i частою ознакою СФ наявнiсть herpes labialis (рiдше нам доводилося спостерiгати herpes intercostalis).
Збiльшення селезiнки i печiчки. Важливою i дуже частою ознакою СФ також збiльшення селезiнки. В свiжих випадках вона щiльна, еластичноСЧ консистенцiСЧ, у хворих з повторними реiнфекцiями вона досягаСФ iнодi величезних розмiрiв i буваСФ хрящовоСЧ твердостi, не-горбаста, з рiвними краями. Селезiнка визначаСФться перкусiСФю, краще пальпацiСФю, при масових обслiдуваннях в стоячому положеннi хворого, але краще, коли хворий лежить.
Як було вказано вище, наявнiсть збiльшеноСЧ щiльноСЧ селезiнки СФ дуже цiнною дiагностичною ознакою, але не абсолютною, тому що за лiтературними даними i нашими спостереженнями селезiнка буваСФ збiльшеною не у всiх хворих (не промацуСФться в 24%); iнодi при тяжкiй малярiСЧ, зокрема при тропiчнiй, з величезною кiлькiстю паразитiв селезiнка не промацуСФться, а також на аутопсiСЧ може бути не констатоване СЧСЧ збiльшення. Взагалi немаСФ паралелiзму мiж ступенем збiльшення селезiнки i тяжкiстю клiнiчного перебiгу.
Частою i важливою ознакою СФ також збiльшення печiнки. В свiжих випадках вона бiльш мякоСЧ консистенцiСЧ, в затяжних твердоСЧ.
Змiни з боку кровi. Надзвичайно цiннi данi для розпiзнавання малярiСЧ даСФ дослiдження кровi, але й тут треба користуватися не однiСФю тiльки будь-якою ознакою, а всiм комплексом наявних змiн. Бiльш-менш рiзко виявлена анемiя майже завжди супроводить малярiю: кiлькiсть гемоглобiну та еритроцитiв зменшуСФться залежно вiд ступеня ураження червоноСЧ кровi; спостерiгаються регенеративнi i дегенеративнi процеси полiхромазiя, анiзоцитоз, пойкiлоцитоз, базофiльна зернистiсть i ядернi еритроцити; в свiжих випадках також рiзко збiльшуСФться процент ретикулоцитiв. Полiхромазiя, що СФ важливою ознакою, легше констатуСФться в товстiй краплi. Всi цi змiни виявленi в бiльшiй чи меншiй мiрi залежно вiд загибелi iнфiкованих еритроцитiв i регенеративноСЧ здатностi кровi.
Як наслiдок гемолiтичних процесiв пiд час малярiйних приступiв констатуСФться збiльшення бiлiрубiну в сироватцi, що iнодi може допомогти диференцiальнiй дiагностицi мiж малярiСФю, туберкульозом i черевним тифом, тому що при двох останнiх захворюваннях бiлiрубiн звичайно не збiльшуСФться.
Велике значення для дiагностики малярiСЧ мають змiни у лейкоцитах: у свiжих початкових формах звичайно спостерiгаються лейкопенiя, нейтропенiя (за рахунок зменшення сегментованих) i значне зрушення (паличкоподiбнi), причому, як указують лiтературнi данi i спостереження в нашому вiддiлi (Розенбаум), у свiжих формах абсолютна кiлькiсть лiмфоцитiв не збiльшена i в лейкоцитарнiй формулi СЧх процент буде бiльший за рахунок зменшення кiлькостi сегментованих. В бiльш пiзнiх формах у лейкоцитарнiй формулi спостерiгаСФться збiльшення процента лiмфоцитiв i моноцитiв (звичайно до 10 - 12%, iнодi до 20 30%). Абсолютнi кiлькостi СЧх залишаються в нормi або також збiльшуються (Мошковський, Страдомський). Кiлькiсть еозинофiлiв в гострих випадках може бути зменшена, в затяжних залишатися без змiн. Наявнiсть значного моноцитозу СФ дуже цiнною ознакою, але не абсолютною, тому що iнодi вона вiдсутня у явних малярикiв, а iнодi буваСФ у немалярикiв i навiть у здорових.
Пiдсобною ознакою для дiагнозу малярiСЧ СФ зменшення пiд час приступу кiлькостi тромбоцидiв (Маслов, Онiцев).
Реакцiя Вассермана. Михаелiс i Лессер давно констатували при малярiСЧ наявнiсть реакцiСЧ Вассермана, але вона буваСФ позитивною майже завжди тiльки в гострих випадках, коли дiагноз неважкий, завдяки наявностi плазмодiСЧв, i те не завжди (за рiзними авторами в 40 80 % усiх випадкiв).
Реакцiя Вассермана при малярiСЧ дуже нестiйка i пiсля припинення приступiв звичайно стаСФ негативною; тому в мiжприступному перiодi, коли дiагностика утруднена, на результати реакцiСЧ Вассермана не можна покладатись.
Реакцiя меланофлокуляцiСЧ та СЧСЧ дiагностична цiннiсть. Велику увагу притягла до себе запропонована Анрi (Henry) у 17 роцi серологiчна реакцiя меланофлокуляцiСЧ для дiагностики малярiСЧ. Гадаючи, що в патогенезi малярiйного захворювання велику роль вiдiграють не тiльки екзогени продукти життСФдiяльностi паразита, але й ендогени, що утворюються в орга?/p>