Документний фонд як iнформацiйний ресурс
Дипломная работа - Компьютеры, программирование
Другие дипломы по предмету Компьютеры, программирование
?iв у пошукових системах наукових бiблiотек // Науково-технiчна iнформацiя. К., 2004. № 4 С. 52-54.63, 53].
Так само не викликаСФ сумнiвiв цiннiсть другого критерiю, а саме - даних системи монiторингу використання ДФ.
Використання третього критерiю - даних файлiв авторитетних записiв - можливе за умов розробки методiв оцiнки значущостi авторiв наукових публiкацiй. Перспективним розвитком цього напряму може стати автоматичний семантичний аналiз авторитетних записiв, результатом якого буде ранжирування (бальна оцiнка) iндивiдуального або колективного автора. Так, академiчне видання матиме найвищу оцiнку, вузiвське - дещо нижчу i так далi. Питання введення такоСЧ оцiнки потребуСФ окремого дослiдження за участю спецiалiстiв з iнформацiйних технологiй i бiблiотекознавцiв-практикiв [ЯковлСФва Ю. В. Оцiнка iнформативностi документiв у пошукових системах наукових бiблiотек // Науково-технiчна iнформацiя. К., 2004. № 4 С. 52-54.63, 53].
Оцiнка iнформативностi документiв на основi запропонованоСЧ методики ранжування результатiв пошуку СФ дуже важливим напрямом розвитку РЖПС наукових бiблiотек, але сьогоднi вже можна дослiдити й iншi перспективнi напрями, повязанi зi збiльшенням питомоСЧ ваги електронних наукових публiкацiй. Зокрема стане можливим впровадження автоматичноСЧ обробки текстiв на базi методу iндексування цитування, який добре зарекомендував себе в бiблiотечнiй практицi.
РЖнформативнiсть фонду вiдiграСФ велику роль в обслуговуваннi користувачiв.
Адаптацiя органiзацiСЧ ДФ задачам обслуговування користувачiв реалiзуСФться у самих рiзних формах: рацiональне розмiщення документiв; наближення до зони оперативного обслуговування користувачiв найбiльш актуальних та iнформативних пiдфондiв; розробка та впровадження технiчних засобiв i автоматизованих систем для скорочення термiну пошуку документiв у фондi; спрощення та прискорення облiку та обробки документiв для скорiшоСЧ доставки СЧх читачевi.
Слiд пiдкреслити, що один з основних шляхiв рацiональноСЧ органiзацiСЧ основного фонду створення у вiддiлах обслуговування бiблiотеки при читальних залах, на абонементi особливих пiдсобних фондiв, куди включаються документи найбiльш активного на даний момент попиту. Такi пiдсобнi фонди дозволяють оперативно забезпечити читача документами, тодi як основний фонд через його вiддаленiсть вiд вiддiлу обслуговування, такоСЧ оперативностi не даСФ. Наявнiсть таких пiдсобних фондiв характерно для книгозбiрень з великими обсягами фондосховищ.
Слiд пiдкреслити, що у практику бiблiотек усе ширше входить вибiрковий облiк, у тому числi й у справi реСФстрацiСЧ заявок абонентiв. Вибiрковий облiк скорочуСФ час на збiр необхiдних даних у декiлька (до 6 i бiльше) разiв i, що особливо важливо, найчастiше даСФ бiльш точнi данi, нiж суцiльний облiк, особливо, якщо використовуСФться електронно-обчислювальна технiка.
Таким чином, подiл фондiв сучасних бiблiотек на активнi та пасивнi базуСФться на обiгу документiв. В той же час цiннiсть фонду будь-якоСЧ бiблiотеки визначаСФться багатством зiбрань не тiльки новоСЧ, але й староСЧ лiтератури. Вiддiлення документiв, що запитуСФться мало, вiд документiв активного попиту та створення спецiальних сховищ для документiв малого попиту практикувалося в РосiСЧ та на УкраСЧнi ще у ХРЖХ ст. В теперiшнiй час цей процес став необхiдним, оскiльки стрiмко зростаСФ кiлькiсть документiв, що видаються, швидше старiСФ iнформацiя, яка знаходиться в них. Застарiлi з науковоСЧ точки зору документи треба передавати на депозитарне зберiгання. Документи з фонду лiтератури, що маСФ малий попит, рекомендуСФться дiлити на:
- тi, що мають iнформативну цiннiсть для абонентiв, i якi можуть бути включенi в дiючий активний фонд;
- застарiлi з точки зору сучасноСЧ науки, i якi можуть бути направленi у фонд депозитарного зберiгання;
- тi, що втратили iнформацiйну цiннiсть, i якi можуть бути переведенi до обмiнно-резервного фонду [Самохiна Н. Органiзацiя iнформацiйних ресурсiв для оптимiзацiСЧ СЧх використання // Бiбл. вiсн. 2004. - №5. С.15-2041, 19].
Необхiднiсть зберiгати застарiлу лiтературу повязана з тим, що вона потрiбна для дослiджень, якi дозволяють простежити розвиток тих чи iнших проблем. Дуже часто з часом виникаСФ пiдвищений попит абонентiв на застарiлi видання. Ця закономiрнiсть була виявлена ще у 30-тi роки XX ст. Щороку з пасивних фондiв наукових бiблiотек в активнi повертаСФться велика кiлькiсть документiв. Так, наприклад, сьогоднi спостерiгаСФмо пiдвищений попит на лiтературу, яка була передана з вiддiлу зарубiжноСЧ украСЧнiки до основного фонду НБУВ. Слiд зазначити, що практично для кожноСЧ книги iснуСФ перiод максимального зростання кiлькостi запитiв на неСЧ. Пiк настаСФ не завжди пiсля видання книги, а часто через рiк-два, а потiм попит поступово за 3-4 роки спадаСФ iнодi до нуля.
Формування фонду вiдноситься до числа процесiв, дiю яких не можна розрахувати жорстко, з абсолютною точнiстю. РЖ вiдбiр документiв, i органiзацiя фонду, i його використовування по самiй своСЧй сутностi носять характер вiрогiдностi.
Вiдбiр i замовлення за часом звичайно передуСФ не тiльки запитам абонентiв, але навiть виходу у свiт нових документiв. У момент придбання документiв комплектатор ще не маСФ сигналу зворотного звязку перевiрка якостi пiдiбраних книг та СЧх фактичного попиту на них поки вiдсутня. Тому при формуваннi БФ можливi помилки. Бiльш того, безпомилкове комплектування неоптимальне: воно може бути результатом аналiзу всiляких варiантiв вiдб?/p>