Документний фонд як iнформацiйний ресурс
Дипломная работа - Компьютеры, программирование
Другие дипломы по предмету Компьютеры, программирование
iдфондiв. Якщо електроннi видання на оптичних дисках розповсюджуються через спецiалiзованi магазини фiрм-виробникiв або звичайнi книжковi та РЖнтернет-магазини, то основним джерелом поповнення електронних пiдфондiв бiблiотек мережевими виданнями СФ сайти РЖнтернету, а способами електронне копiювання (безоплатне або платне), передплата автоматичного електронного розсилання, електронний обмiн файлами, надходження по обовязковому примiрнику мережевого ЕД, електронна купiвля та дарування [Соляник А. Термiнологiчний аспект проблем документопостачання бiблiотечних фондiв /А.Соляник // Вiсник Кн. Пал. 2006. - №6. С.30-3364, 32].
У сучасному фондознавствi затвердилося поняття документ як позначення головного елемента документного фонду. За Столяровим, документ СФ системоутворюючим елементом ДФ [Столяров Ю.Н. Библиотека - двухконтурная система //Научн. и техн. б-ки.- 2002.- №1147, 8].
Документ як соцiальний феномен маСФ ряд особливостей, суттСФво вiдрiзняючих його вiд iнших предметiв вiчного свiту. По-перше, вмiщена в ньому iнформацiя не зменшуСФться по мiрi СЧСЧ використання, вона здатна бути перемiщеною в просторi та часi необмеженiй кiлькостi людей, одночасно зберiгаючись в тому ж обсязi. Отже, як би активно не використовувався ДФ, обсяг розмiщеноСЧ в ньому iнформацiСЧ не зменшиться, iнтенсивне використання фонду вiдiбСФться лише на фiзичному станi нього документiв, якi його складають.
По-друге, кожен окремо взятий документ маСФ обмежену кiлькiсть - квант - iнформацiСЧ, часто зовсiм недостатню для досягнення поставленого користувачем завдання. Недостатня iнформацiя знаходиться в iнших документах, i завдання фонду - зiбрати таку СЧх сукупнiсть, яка була б достатня для задоволення i розвитку iнформацiйних потреб абонентiв.
ДФ, по-третСФ, - це зосереджена в документах iнформацiя в дiалектичнiй СФдностi СЧСЧ спокою (фондозберiгання) i руху (фондовикористання). Перед працiвниками фонду постаСФ подвiйне завдання - забезпечити у фондi оптимальнi умови як для зберiгання, так i для використання документiв, не вiддаючи переваги нi однiй, нi iншiй сторонi СЧх функцiонування, оскiльки друга безпосередньо повязана з першою: без належного зберiгання не може бути i нормального використання, але зберiгання, не орiСФнтоване на використання, безнадiйно, а використання, не забезпечене зберiганням, неможливе.
Документ, по-четверте, СФ СФдиним елементом який утворюСФ ДФ. На це потрiбно звернути увагу у звязку з тим, що деякi фондознавцi а особливо iнформатики схиляються вивчати в якостi елемента ДФ ще i iнформацiйного посередника (комплектатора, оброблювача i фондозберiгача), пошуковий образ документа i iншi компоненти.
По-пяте, документ фiксуСФ знання, накопиченi людством у всiх сферах його iснування, тобто знання, повязанi як з вiдображенням дiйсностi (духовноСЧ дiяльностi), так i з СЧСЧ перетворенням (матерiальна сфера); всiма сторонами людських звязкiв - СФдиних (природних), суспiльних та особистих. Тому кожен соцiальний iнститут потребуСФ ДФ, а наявнiсть його в такому iнститутi виступаСФ як обСФктивний соцiальний закон його функцiонування. Окрiм того, ця особливiсть визначаСФ необхiднiсть мати фонди рiзного змiсту i призначення [РЖльганаСФва В.О. Бiблiотека в сучасному iнформацiйному середовищi: основнi стратегiСЧ розвитку / В.О.РЖльганаСФва // Вiсник ХДАК: Збiрник наукових праць.- Х.,1999.- Вип.1.- С. 30-3723, 35].
ДФ - це сукупнiсть документiв, якi в силу суспiльноСЧ значимостi охоплюють документи всiх галузей дiяльностi суспiльства, зберiгаються i використовуються в бiблiотецi, архiвi, музеСЧ, iнформацiйному центрi тощо.
В залежностi вiд установи, спецiально зайнятоСЧ зберiганням документiв i органiзацiСЧ користування ними, розрiзняють ДФ бiблiотеки, архiва, музея, органа НТРЖ та iн.[Кушнаренко Н.Н. Документоведение / Н.Н.Кушнаренко.- К., 2000.- 460 с.31, 138].
Вони i прирiвненi до них установи мають багато спiльного. В них мiстяться однi i тi ж документи. Але кожен iз фондiв спецiалiзуСФться на придбаннi переважно якогось одного виду. РЖнформацiйнi центри вiддають перевагу науковим, iнформацiйним, машиночитаСФмим документам; архiви - текстовим документам, що несуть ретроспективну iнформацiю, i iснують в СФдиному екземплярi, виконаному в основному на паперовiй основi; музеСЧ - найбiльш цiнними у речовому вiдношеннi документами-памятками iсторiСЧ i культури. Лише БФ вiдрiзняСФться унiверсальнiстю.
Документ в бiблiотечнiй справi матерiальний обСФкт, що мiстить твори писемностi або мистецтва у виглядi тексту, запису звуку, зображення або будь-якого СЧх поСФднання, призначений для збереження i передачi в часi i просторi в цiлях суспiльного використовування, маСФ реквiзити, що дозволяють його iдентифiкувати бiблiографiчно як самостiйний обСФкт облiку [Шилов В.В. Об измерениях в учёте библиотечных фондов // НТИ. Сер.1. 2008. - №3. С. 17-2361, 17].
ДФ бiблiотеки систематизоване зiбрання творiв друку та iнших документiв, пiдiбраних у вiдповiдностi до завдань бiблiотеки i потреб СЧСЧ користувачiв.
Протягом багатьох столiть iсторiСЧ бiблiотечноСЧ справи зiбрання книг називалося просто бiблiотекою. Це пояснюСФться тим, що саме слово бiблiотека вживалося у буквальному розумiннi зiбрання або сховище книг. Бiблiотека (з греч.biblion книга i theke сховище) належить суспiльству в цiлому, його частинi або окремому члену, забезпечена матерiально-технiчно, впорядкована безлiч документiв, яку формують, зберiгають i надають бiблiотекарi користувачам фiзичним i юридичним ос?/p>