Документний фонд як iнформацiйний ресурс
Дипломная работа - Компьютеры, программирование
Другие дипломы по предмету Компьютеры, программирование
?т (споживач iнформацiСЧ).
Оскiльки фiксування комунiката вимагаСФ використання субстанцiального носiя, то попереднСФ визначення рiвносильне наступному: "Документ СФ субстанцiальний носiй комунiката". Звiдси зявляСФться можливiсть визначити документ як "субстанцiальний засiб комунiкацiСЧ". Серед iнших засобiв комунiкацiСЧ документ вiдрiзняСФться тим, що фiксування iнформацiСЧ дозволяСФ зберiгати СЧСЧ i передавати в часi. Тому "документ СФ засiб комунiкацiСЧ в часi (часовий засiб комунiкацiСЧ)" [Швец.Водк58, 33].
В бiблiотечнiй справi термiн тАЬдокументтАЭ вживаСФться давно, але особливо поширення набув тiльки тепер i, коли постала необхiднiсть одержати загальне поняття стосовно обСФктiв, якi пiддаються обробцi, зберiгаються та видаються користувачам.
Так, Г. Швецова-Водка робить спробу окреслити головнi ознаки поняття тАЬдокументтАЭ, що вiдповiдаСФ обСФкту бiблiографiчноСЧ дiяльностi.
Подiбне тлумачення даСФ i П. Отле. Зараз ця концепцiя узгоджуСФться з поглядами на документ як на будь-який матерiальний носiй (речовий обСФкт) соцiальноСЧ iнформацiСЧ.
Отже, документом, у широкому значеннi, визнаСФться будь-який матерiальний обСФкт, що несе закрiплену (або зареСФстровану) iнформацiю, яку можна використовувати для вивчення якого-небудь фiзичного або iнтелектуального явища. Цей обСФкт визнаСФться достатнiм свiдченням, засобом доведення вiдповiдного явища. Вiд всiх iнших матерiальних обСФктiв реального свiту його вiдрiзняють: не енергетичний, а субстанцiональний носiй, що дозволяСФ закрiплювати iнформацiю для передачi СЧСЧ в часi, i обмеженiсть даних обСФктiв певними зiбраннями, створеними людиною, тобто наявнiсть попереднього вiдбору для включення в зiбрання, можливiсть видiлення даного обСФкта з навколишнього середовища для включення в зiбрання, наявнiсть певного особливого пiдходу до вивчення даного обСФкта в тiм аспектi, що передбачений людиною при органiзацiСЧ зiбрання. Це значення повинне охопити як матерiальнi обСФкти, спецiально призначенi для фiксування створеноСЧ людиною iнтелектуальноСЧ iнформацiСЧ (наприклад, писемнi документи), так i будь-якi експонати музеСЧв (природнi i штучнi, у тому числi памятки культури). Саме в цьому, широкому, значеннi поняття "документ" вживаСФться тодi, коли говорять узагальнено про "фонди бiблiотек, архiвiв, музеСЧв", якщо у вiдношеннi останнiх не робити яких-небудь обмежень "[Швецова-Водка Г. Документ и книга в системi соцiальних комунiкацiй. Рiвне, 2001. 438с58, 29].
Технiчна i технологiчна революцiя, повязана з iнформатизацiСФю, внесла своСЧ уточнення у вживання термiну. ПригадаСФмо: визначення документа починалося iз слiв матерiальний обСФкт Наступив момент, коли зявилися в нашому життi обСФкти, якими ми сьогоднi активно користуСФмося, але до матерiальних вiднести СЧх не можемо. Дивлячись на екран монiтора, ми бачимо iнформацiю, яка поступила до нас з вiртуального простору. Вона невiдчутна, нематерiальна, "взяти в руки" таку iнформацiю ми не можемо. Для того, щоб перетворити СЧСЧ на документ, треба скористатися матерiальним носiСФм: оптичним диском, дискетою, роздруком на принтерi [Сукиасян Е.Р.От документа к ресурсу // НТБ. 2007. - №7. С.28-29,73, 28].
Документом, i це загальновизнано, СФ iнформацiя, зафiксована на матерiальному носiСЧ. Матерiя ж, за визначенням, може представати в двох рiзних, але рiвноправних якостях речовини i енергiСЧ, поля. Пiд документом приховано, iнтуСЧтивно звикли розумiти речовинний носiй iнформацiСЧ, але нiщо не перешкоджаСФ тому, щоб визнати як носiй iнформацiСЧ поле, енергiю. РЖ тодi ми класифiкуСФмо документи як речовиннi i енергетичнi, або мережнi. Бiблiотека маСФ справу i з тими, i з iншими. РЖншi мережнi треба навчитися вiдбирати, фiксувати, враховувати i т.д. ЦiСФю новою i складною справою фондознавцi вже посилено займаються [Столяров Ю.Н. Библиотека - двухконтурная система //Научн. и техн. б-ки.- 2002.- №1149, 7].
У Законi УкраСЧни "Про iнформацiю" наводиться визначення документа: "Документ це передбачена законом матерiальна форма одержання, зберiгання, використання i поширення iнформацiСЧ шляхом фiксацiСЧ СЧСЧ на паперi, магнiтнiй, кiно-, вiдео-, фотоплiвцi або iншому носiСФвi". Документом можна назвати будь-який матерiальний носiй, на якому зафiксовано соцiальне значущу iнформацiю з метою передачi СЧСЧ в часi та просторi. [Про iнформацiю: Закон УкраСЧни вiд 2.10.1992 // Голос Укр. 1992. 13 лист1].
Складнiсть понять документ i iнформацiя полягаСФ в тому, що СЧх не можна визначити, виходячи тiльки з теорiСЧ бiблiографiСЧ. Вони - мiждиiиплiнарнi, а може бути, i загальнонауковi або загальнофiлософськi [Г.Н. Швецова-ВодкаДОКУМЕНТ РЖ РЖНФОРМАЦРЖЯ В Свiтлi ТЕОРРЖРЗ КОМУНРЖКАЦРЖРЗ // Бiблiографiя. 1997. - №4. С.39-4859, 40].
З активiзацiСФю використання ЕД i поповнення ними ДФ, прийняттям окремих законiв про ЕД та електронний документообiг, електронну торгiвлю, поширенням закону про обовязковий примiрник на електроннi носiСЧ iнформацiСЧ нагальною стаСФ проблема уточнення iснуючих або введення нових, загальних для всiСФСЧ документально-комунiкацiйноСЧ сфери понять "ЕД", "фонд ЕД", "обовязковий примiрник ЕД", "електронний книжковий магазин", "електронна книжкова торгiвля", "електронна передплата", "електроннi способи" та "електроннi джерела" документопостачання бiблiотек тощо.
Зясування рiзновидiв та особливостей розповсюдження електронних видань маСФ велике значення для визначення бiблiотеками джерел документопостачання вiдповiдних п