Документний фонд як iнформацiйний ресурс
Дипломная работа - Компьютеры, программирование
Другие дипломы по предмету Компьютеры, программирование
?совуСФться i в iншому значеннi, що позначаСФ дiловi папери, письмовi свiдоцтва та iн. Звiдси документацiя.
Все це говорить лише про те, що сам термiн дуже багатозначний, унiверсальний [Сукиасян Е.Р.От документа к ресурсу // НТБ. 2007. - №7. С.28-2953, 28].
Найбiльший внесок у розробку теорiСЧ документа в радянськiй документалiстицi внiс Г. Г. Воробйов.
В авторефератi докторськоСЧ дисертацiСЧ Г.Г. Воробйов розглядав документ як засiб комунiкацiСЧ, тобто обмежив сферу виникнення i дiСЧ документа комунiкацiйною дiяльнiстю: "...документ розглядаСФться як посередник мiж джерелом (автором) i приймачем (реципiСФнтом), хоча для останнього вiн сам СФ джерелом. Пiд документом розумiСФться семантична iнформацiя, виражена на будь-якiй мовi i зафiксована будь-яким способом на будь-якому носiСЧ з метою СЧСЧ обiгу в динамiчнiй системi, iншими словами, усе те, що в принципi може зберiгатися в архiвах, бiблiотеках, музеях [Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ. М., 1973. 255с. 13, 6].
Термiн тАЬдокументтАЭ використовуСФться в багатьох галузях знань, де вiн трактуСФться залежно вiд специфiки тих обСФктiв, котрi ця галузь вивчаСФ i котрим надаСФ статус документа.
Термiн "документ" став активно застосовуватися в iнформацiйно-комунiкацiйнiй дiяльностi порiвняно недавно, наприкiнцi ХРЖХ-початку XX ст. Вiн був уведений у науковий обiг вiдомим бельгiйським ученим Полем Отле, у значеннi, близькiм до широкого значення поняття "книга".
Поль Отле (18681944) i його найближчий сподвижник i однодумець Анри Лафонтен (18541943) СФ основоположниками документацiСЧ як практичноСЧ дiяльностi i прикладноСЧ науковоСЧ диiиплiни, СЧхнi погляди й iдеСЧ знайшли практичне втiлення в дiяльностi Мiжнародного бiблiографiчного iнституту, створеного в 1895 р. i в 1931 р. перейменованого в Мiжнародний iнститут документацiСЧ. За рiшенням Мiжнародного конгресу по документацiСЧ (Париж, 1937) на базi iнституту була створена Мiжнародна федерацiя по документацiСЧ (МФД), що iснуСФ з 1938 р. по дiйсний час [Швец.-Водка58, 17].
Пояснюючи поняття "книга" i "документ", П. Отле писав: "Книга [Le Livre] (Biblion або Document, або Gramme) це термiн, який вживають умовно для вираження всього обсягу поняття документа. Вiн мiстить у собi не одну тiльки книгу у власному значеннi слова, рукописну або друковану, але й журнали, газети, рукописи i графiчнi репродукцiСЧ будь-якого роду, креслення, гравюри, карти, схеми, дiаграми, фотографiСЧ i т.д. аж до реальних обСФктiв в музеСЧ [Столяров Ю.Н. Теорiя вiдносностi документа // НТБ. 2006. - №7. С.73-7852, 73]. Незважаючи на таке ототожнення понять "книга" i "документ", П. Отле в той же час продовжував уживати словосполучення "книга i документ", тобто мав на увазi, що вони вiдрiзняються одне вiд одного. Визначення власне "документа" i пояснення, навiщо знадобилося вводити цей термiн, поряд з "книгою", у цiй роботi немаСФ. Вiдзначаючи цей факт i спираючись на весь змiст "Трактату про документацiю", А. Сускi робить висновок про те, що документом Отле називав "будь-якйй" носiй семантичноСЧ iнформацiСЧ, незважаючи на те, чи маСФ вiн утiлення субстанцiальне або енергетичне". Введення термiна "документ" пояснюСФться тим, що поняття "документ" було ширше за своСЧм обсягом, нiж "книга", тому що не мало на увазi обмежень нi з боку матерiальноСЧ сутностi предмета, на якому записувалася (або за допомогою якого передавалася) iнформацiя, нi з погляду знаковоСЧ системи, що застосовувалася для запису змiсту [Швец.В.58, 17].
Якщо порiвняти це розумiння з тим, що було широко вiдомо i розповсюджене наприкiнцi XIXпочатку XX ст., то можна зробити такi висновки:
1. П. Отле повернув термiну "документ" його первiсне, найширше значення (засiб передачi iнформацiСЧ, рiвний засобу навчання).
2. На ототожнення документа i книги вплинуло таке вiдоме значення документа: "те, що записано, що зафiксовано в книзi".
3. На розширення сукупного обсягу книги-документа шляхом включення в нього адмiнiстративних архiвних документiв вплинуло найбiльш розповсюджене значення поняття "документ" "акт, що засвiдчуСФ юридичний факт, що пiдтверджуСФ яке-небудь право".
4. Розумiння документа як iсторичного джерела зближало його з iншими iсторичними джерелами музейними експонатами, якi П. Отле також вважав документами.
У той же час не можна не побачити i значнi вiдмiнностi вiд загальновживаного доти значення "документа". Назвати будь-яку книгу документом, дорiвняти обсяги понять книги i документа це було смiливе рiшення, що i зараз iнодi зустрiчаСФ нерозумiння й опiр.
Таким чином, у працi основоположника документацiСЧ закладене досить широке розумiння документа як особливого засобу передачi iнформацiСЧ в людському суспiльствi.
А. Сускi звернув увагу на те, що варто видiлити таке значення документа, що визначаСФ його як носiй семантичноСЧ iнформацiСЧ, зафiксованоСЧ будь-яким способом (не обовязково через запис). У цьому випадку документом можно було б вважати не тiльки записи будь-якою роду, але й моделi, i скульптури, тобто документи трьох вимiрiв, що також мiстять зафiксовану семантичну iнформацiю. З огляду на роль семантичноСЧ iнформацiСЧ як засобу комунiкацiСЧ (зв"язку, спiлкування) у людському суспiльствi, А. Сускi запропонував назвати змiст документа "комунiкатом" визначити документ як "носiй зафiксованого комунiката". Загальну схему дiСЧ комунiкацiСЧ в людському суспiльствi можна представити в такий спосiб:
Джерело iнформацiСЧ (комунiкант) - Повiдомлення (комунiкат) - РеципiСФ?/p>