Документний фонд як iнформацiйний ресурс
Дипломная работа - Компьютеры, программирование
Другие дипломы по предмету Компьютеры, программирование
Документний фонд як iнформацiйний ресурс
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Особливостi документного фонду як iнформацiйного ресурсу
1.1 Документ як основний елемент ДФ
1.2 РЖнформативнiсть - функцiя i властивiсть ДФ
1.3 Документна та iнформацiйна повнота ДФ
Роздiл 2. РЖнформацiйний потенцiал ДФ РiвненськоСЧ ДОБ
2.1 Кiлькiсний i якiсний склад ДФ
2.2 Задоволення РЖП користувачiв засобами ДФ
Висновки
Список використаноСЧ лiтератури та неопублiкованих видань
Додатки
Вступ
Актуальнiсть теми
Рiвень наукового та iнтелектуального потенцiалу кожноСЧ держави визначаСФться станом створення власноСЧ iнфраструктури, становлення та розвитку соцiально-орiСФнтованоСЧ документно-iнформацiйноСЧ системи, iнтенсивним зростанням документних потокiв i масивiв iнформацiСЧ як вiтчизняного, так i зарубiжного походження. РЖнформацiйнi ресурси СФ продуктом iнтелектуальноСЧ дiяльностi суспiльства i розглядаються в даний час як стратегiчний ресурс розвитку будь-якоСЧ краСЧни, який за своСФю значущiстю не уступаСФ iншим фiнансовим, сировинним, матерiально-технiчним [5].
Перед нашою краСЧною постаСФ завдання cтворення розгорнутоСЧ структурованоСЧ системи документно-iнформацiйних ресурсiв, а вiдтак, розбудови iнформацiйного суспiльства.
В широкому розумiннi iнформацiйнi ресурси це будь-яка зафiксована на традицiйних чи електронних носiях iнформацiя, придатна для збереження i розповсюдження, зокрема:
- опублiкованi i неопублiкованi документи;
- повнотекстовi бази даних;
- бiблiографiчна продукцiя;
- довiдково-бiблiографiчний апарат (ДБА) бiблiотек, в тому числi каталоги i бiблiотечнi картотеки, електроннi бази даних (ЕБД);
- фактографiчнi бази даних;
- оглядово-аналiтична продукцiя;
- послуги, пропонованi на iнформацiйному ринку;
- компютернi мережi звязку;
- програмнi засоби, що забезпечують створення iнформацiйних систем i розвиток телекомунiкацiйних мереж;
- i, насамкiнець, це установи, в т.ч. бiблiотеки, якi створюють iнформа-цiйну продукцiю, накопичують i використовують iнформацiйнi ресурси.
21 столiття це суспiльство iнформативного типу, суспiльство, в якому iнформацiя СФ визначальним чинником науково технiчного прогресу
В УкраСЧнi на рiвнi держави прийнято пакет законодавчих документiв, спрямованих на iнформатизацiю украСЧнського суспiльства. Зокрема, закони УкраСЧни тАЮПро iнформацiютАЭ[1], тАЮПро науково-технiчну iнформацiютАЭ[2], тАЮПро Нацiональну програму iнформатизацiСЧтАЭ[5], якi юридично закрiпляють права громадян на доступ i отримання необхiдноСЧ iнформацiСЧ. В умовах демократизацiСЧ та iнформатизацiСЧ суспiльства, впровадження ринковоСЧ економiки суттСФво пiдвищуСФться роль iнформацiйних та документних фондiв у задоволеннi iнформацiйних потреб суспiльства.
РЖнформацiйний потенцiал суспiльства значною мiрою залежить вiд якостi сукупного документного ресурсу держави й технологiй його використання. РЖнформацiя СФ невiдСФмною складовою частиною документного фонду.
Актуальнiсть теми курсовоСЧ роботи визначаСФться важливiстю документного фонду як iнформацiйного ресурсу в життi суспiльства. Вiн СФ джерелом науковоСЧ, виробничоСЧ, художньоСЧ, побутовоСЧ та iншоСЧ iнформацiСЧ, i акумулюСФ в собi всi культурнi, духовнi, науковi та виробничi надбання людства.
Основною функцiСФю будь-якого документного фонду СФ його iнформативнiсть. Адже фонд який мiстить документи але не мiстить потрiбноСЧ iнформацiСЧ у цих документах не може iснувати як важливий iнформацiйний ресурс суспiльства.
Документний фонд це не довiльно зiбранi документи, а пiдiбранi на основi старанного СЧх вiдбору, у вiдповiдностi до завдань iнформацiйноСЧ установи i потреб СЧСЧ користувачiв. Документний фонд створюють не самоцiльно, а для широкого громадського використання. Всi цi ознаки характеризують суть документного фонду. Чим якiснiший фонд, тим повнiше задовольняються потреби користувачiв, тим краще виконуСФ iнформацiйний заклад покладенi на нього суспiльством функцiСЧ.
Наукова розробленiсть теми.
Оцiнюючи роль останнього десятирiччя в розвитку i збагаченнi знання про документ, можна констатувати, що з часiв Поля Отле даний перiод виявився найплiднiшим по глибинi i масштабам нових iдей, продуктивностi СЧх осмислення i практичного впровадження. Без перебiльшення можна стверджувати, що багато в чому це вiдбулося завдяки роботам Г.Г. Воробйова
Навчальний посiбник Ю.Н. Столярова Документарний ресурс[51] (М., 2001.- 152 с.) став пiдсумком багаторiчних напрацювань автора, квiнтесенцiСФю його вчення про сутнiсть i статус документа у всiх проявах.
Автор переконливо доводить, що кожна установа, пiдприСФмство, органiзацiя функцiонуСФ на основi системи документних ресурсiв, серед яких важливе мiiе посiдають документнi фонди бiблiотек, архiвiв, музеСЧв, фондiв НТРЖ.
Актуальнiй проблемi органiзацiСЧ та модифiкацiСЧ iнформацiйних ресурсiв надавалося уваги у роботах таких вiдомих фахiвцiв бiблiотечноСЧ справи, як Л.Й. Костенко [29], А.А. Соляник [45, 46, 47], В.РЖ. Терешин [54, 55] та iнших. В цих роботах особливу увагу придiлено аналiзу структури фонду бiблiотеки та його розподiлення для адаптацiСЧ технологiСЧ бiблiотечного обслуговування до потреб користувачiв.
У статтi Ю.В. ЯковлСФвоСЧ [63] запропоновано реалiзацiю оцiнки iнформативностi знайдених документiв.
Методи оц?/p>