Дизайн-освiта майбутнього вчителя трудового навчання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ель та музеСЧв. Це дозволило йому сказати нове слово i в теорiСЧ мистецтва, виступити в якостi дослiдника звязку мiж художньою та матерiальною культурою. В 1825 роцi Г.Земпер закiнчив освiту як архiтектор (диплом в нього був по спецiальностi iнженерне та воСФнне будiвництво). Разом з тим вiн займаСФться математикою, аматорською археологiСФю. Г.Земпер в своСЧх теоретичних роботах з матерiальноСЧ культури неодноразово вiдзначаСФ взаСФмозвязок естетичних, функцiональних, технологiчних аспектiв з конкретними матерiалами (наприклад, керамiка, камiнь, меблi i т. iн.).
Прикладом органiчного звязку естетичних поглядiв з вiдчуттям матерiалу, глибоким проникненням в технологiчну суть виробничих процесiв СФ видатний фiнський дизайнер , скульптор, видатний зодчий Алвар Аалто. Його першi значнi будiвлi бiблiотека в Виборзi (1927-35 р.), санаторiй в Паймiо (1929-33). З ними повязаний початок експериментiв Аалто з освiтленням, якому вiн придавав велике значення. Для цих будiвель вiн створу першi зразки меблiв ( знамените крiсло "Паймiо"). В них видно вплив трубчастих меблiв М. БройСФра, та Аалто пропонуСФ свiй матерiал (гнута фанера) i своСФ рiшення. Меблi Аалто експонувались на щорiчнiй Виставцi прикладних мистецтв i ремесел в Хельсiнкi (1930) i на його особистiй виставцi в Лондонi (1933). Мету своСФСЧ творчостi Аалто формулював як "створювання простих, доброякiсних, неприкрашених речей ,якi би з находились в гармонiСЧ з людиною i органiчно служили СЧй". Меблi, свiтильники, вази, двернi ручки та iншi речi, виготовленi по проектам Аалто, свiдчать про те, що вiн нiколи не вiдступав вiд цих принципiв. РДднiсть архiтектурного та дизайнерського мислення, вiдношення до дизайну як до сфери проектування, найбiльш близькоСЧ до людини, розумiння як функцiональних сторiн потреб людини, так i СЧх художньоСЧ, iндивiдуальноСЧ, культурноСЧ сутi визначили новаторський характер творчостi Аалто на всiх стадiях його розвитку. Архiтектуру Аалто вiдрiзняють пластичнiсть, звязок з природнiм оточенням, вiльне спiввiдношення внутрiшнього та зовнiшнього простору, а його дизайн - використання природних матерiалiв, найбiльш пристосованих до людини, прагнення досягти максимальноСЧ зручностi, легкостi, мiцностi виробiв, цим обумовлена i довготривала робота Аалто над технологiСФю обробки деревини. Всi "аксесуари" архiтектури: меблi, освiтлювальна арматура i т.д. належать конкретним будiвлям, активно беруть участь в складаннi композицiСЧ СЧх iнтерСФрiв та екстерСФрiв. Та багато з них здобули i самостiйне iснування: вiдтворюються нинi в десятках тисяч екземплярiв для обладнання житлових та громадських будiвель. Найбiльш значний вклад Аалто в дизайн повязаний з меблями, кращi зразки яких витримали iспит часом.
Виразним прикладом акцентного врахування технiчних знань, досягнень науково-технiчного прогресу в дизайнерський освiтi та в дизайнерському проектуваннi СФ творча дiяльнiсть Томаса Мальдонадо - iталiйського теоретика дизайну, педагога та публiциста. Найбiльш повно погляди Мальдонадо на можливостi та методи дизайну були вираженi в перiод, коли вiн був ректором УльмськоСЧ школи (1964-66р.). Як педагог, Мальдонадо велику увагу придiляСФ поСФднанню в дизайнi науково-технiчного прогресу та естетики. Разом з тим вiн спробував виявити особливостi дизайну, як громадського явища, активноСЧ соцiальноСЧ сили, яка впливаСФ на свiдомiсть людей та на органiзацiю навколишнього середовища. Для того, щоб впливати на життя , дизайнери повиннi, насамперед, використовувати можливостi великоСЧ iндустрiСЧ, збiльшувати задачi дизайну. Звiдки випливаСФ i тактика дизайнерськоСЧ дiяльностi: зiштовхуючись з потребами конкуренцiСЧ i iншими особливостями виробництва, дизайнер повинен засвоСЧти всi iнструменти дiСЧ на них прагматичнi, комерцiйнi, естетичнi i примусити СЧх служити головнiй культурно-гуманiстичнiй метi.
Мальдонадо ввiв i розвинув принцип системного пiдходу в дизайнi, дослiдив звязок дизайну i науки в контекстi теорiСЧ iнформацiСЧ, експериментальноСЧ естетики, теорiСЧ дiяльностi. Вiн розробив теорiю рiвнiв складностi проектованих виробiв вiд чашки до гелiкоптерiв та ЕОМ. В практичнiй роботi дизайнера Мальдонадо вважав необхiдним використовувати такi математичнi диiиплiни, як теорiя зСФднань (в галузi агрегатування станкiв з унiфiкованих вузлiв та координацiСЧ модульних розмiрiв), групова теорiя (теорiя симетрiСЧ та управляючих мереж), теорiя кривих (математична теорiя переходiв та перетворень), геометрiя багатогранникiв (конструювання правильних та неправильних форм), топологiя (метричне та аметричне будування обСФктiв) i т.д. Йому належить вклад в розвиток теорiСЧ "структурноСЧ комплексностi", в рамках якоСЧ окремi технiчнi обСФкти розглядаються як системи , якi складаються з пiдсистем, а тi, в свою чергу, з елементiв. Розробка системного пiдходу залишилася незавершеною i була перервана в звязку з кризою ВищоСЧ школи формотворення в Ульмi.
Як дизайнер практик, Мальдонадо вiдомий проектами в галузi дизайн-графiки, i особливо в розробцi вiзуальних символiв для електронiки. В якостi керiвника багатьох студентських i дипломних робiт вiн приймав участь в проектуваннi тракторiв малоСЧ потужностi, приборiв, електронного обладнання. Його стиль вiдрiзняСФться жорстко-геометричними формами, чiткою проробкою графiчних деталей i вишуканою сухiстю.
Ще декiлька слiв щодо продуктивностi iнженерно-технiчних знань та умiнь в творчому процесi дизайнера. Помiтною фiгурою в свiтовому дизайнi СФ Реймонд