Дизайн-освiта майбутнього вчителя трудового навчання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
педагогiв завдяки його креативному потенцiалу. [13]
Естетична культура вчителя це складне особистiсне утворення, що виражаСФ розвиненiсть естетичноСЧ свiдомостi, сформованiсть естетичних знань, здатнiсть i потребу сприймати i перетворювати дiйснiсть за законами краси, умiння реалiзовувати свiй естетичний досвiд у педагогiчнiй дiяльностi.
Зовнiшнiй вигляд учителя, вмiння через одяг, зачiску, макiяж передати свiй внутрiшнiй свiт, продемонструвати свою iндивiдуальнiсть або, навпаки, створити потрiбний iмiдж, СФ необхiдною умовою педагогiчноСЧ дiяльностi, особливо на етапi знайомства. Правильно сформований професiйний iмiдж СФ символом будь-якоСЧ професiСЧ i реально допомагаСФ добитися успiху, полегшити спiлкування. Навряд чи можна знехтувати народними спостереженнями: "По одягу зустрiчають...", "Видно пана по халявах". В тому, наскiльки особистiсть наслiдуСФ моду, наскiльки критично вона вiдноситься до неСЧ, знаходить прояв i СЧСЧ естетична культура. В модi i на стиль поведiнки, i на одяг, i на зовнiшнiй вигляд проявляються естетичний смак, естетичнi iдеали, переваги особистостi i суспiльства.
Вiдомий iталiйський учений Антонiо Банфi так оцiнюСФ естетичну вагомiсть одягу i костюма: "У широкому дiапазонi значень: вiд мiфiчно-символiчного до народно-орнаментального, вiд декоративного, повязаного з безпосереднiм проявом характеру особистостi, до практично-функцiонального одяг вiдрiзняСФться тисячею вiдтiнкiв, в яких проявляються найтоншi нюанси самосвiдомостi i особистого свiту iндивiда. Одяг завжди СФ важливим елементом особистостi, дзеркалом того, що в людинi СФ природного i риторичного або фальшивого, колективного чи iндивiдуального, манiрного чи справжнього. Саме тому iсторiя костюма це iсторiя самоСЧ людини". [6]
Якщо прослiдкувати iсторiю костюма останнiх столiть, то можна помiтити тенденцiю до рiзких змiн в естетичних поглядах на одяг якраз на зламi столiть. Такий процес спостерiгаСФться i в наш час. Дизайнери одягу ще не визначились, яким буде наш костюм у наступному тисячолiттi. Мода СФ мистецтвом, але не мистецтвом-прийомом, а мистецтвом-емпатiСФю, спiвчуттям, спiвпереживанням. Креативний потенцiал моди розлитий по всьому горизонту естетичного буття i знаходить вияв в становленнi естетичного почуття.
Перiод 60-70-х рокiв в сферi дослiдження проблем вбрання характеризувався тим, що на змiну принципу художнього оформлення одягу поступово приходив принцип проектування з врахуванням естетичних i технологiчних, тобто дизайнерських проблем.
Сьогоднi дизайн пронизуСФ всi сфери людського життя. Таким чином, можна стверджувати, що рiвень цивiлiзованостi краСЧни залежить вiд творчостi дизайну.
Мода це наш побут, стиль нашого часу, хiд наших думок. Художника-модельСФра iз впевненiстю називають дизайнером, бо це слово уособлюСФ складну поетапну роботу, яка повязуСФ мiж собою можливостi аналiзу, синтезу, вiдбору.
Ранiше ремiсник сам починав та закiнчував процес виготовлення одягу. Сьогоднi сучасний костюм це результат працi багатьох майстрiв: модельСФрiв, конструкторiв, технологiв, СЧхнi моделi вiдзначаються унiверсальнiстю, функцiональнiстю, демократичнiстю. Цi риси допомагають людинi у вдосконаленнi та вираженнi своСЧх iндивiдуальних якостей, виховуючи СЧх на кращих традицiях украСЧнськоСЧ нацiональноСЧ культури.
Народне вбрання вiддзеркалюСФ кращi традицiСЧ свого часу невiдСФмну вiд естетики функцiональнiсть. Минули столiття, але украСЧнський нацiональний одяг витримав випробування часом, його елементи ввiйшли до гардеробу кожноСЧ сучасноСЧ жiнки. [10]
Та й справдi, головнi практичнi якостi народного одягу нам доводиться спостерiгати в моделях майстрiв. Модна сукня вдало поСФднуСФ в собi досконалiсть та економiчнiсть покрою, зручнiсть в експлуатацiСЧ, а саме головне жiночнiсть силуету.
Кравецька справа пройшла довгий складний шлях розвитку, в процесi якого в суспiльнiй свiдомостi нагромаджувалися й закрiплювалися досягнення, досвiд й майстернiсть поколiнь. Костюм постiйно змiнюСФться, але основнi стабiльнi риси зберiгаються. Це зумовлено тим, що конструкцiя, крiй одягу вiдпрацьованi столiттями, забезпечують зручнiсть i свободу для рухiв. Адже саме народнi сорочки стали основою сучасного костюму i внесли в нього велику кiлькiсть деталей та прийомiв СЧх виконання. Так, наприклад, вiдомий комiр-стiйка вперше виник у народному одязi iз смужки тканини, яку пришивали по горловинi. Прямий вiльний силует, який художники-модельСФри беруть за основу своСЧх провiдних колекцiй, був також запозичений у сорочки. У модних сукнях популярна сьогоднi i широка пройма рукава, яка забезпечуСФ зручнiсть при сучасному темпi життя. СвоСЧм корiнням вона також сягаСФ крою рукава сорочки. Тому украСЧнську народну сорочку можна назвати невичерпним джерелом створення нових iдей для модельСФрiв-дизайнерiв. [9]
З елементiв народного костюму беруть свiй початок i приталенi форми нагрудного одягу. Шляхом дизайну вже майже забутi камiзельки, кептарi перетворилися на сучаснi сарафани та сукнi без рукавiв. На основi крою керсетки зявляСФться модель з приталеним лiфом та розширеною вiд лiнiСЧ талiСЧ нижньою частиною.
В основу створення новоСЧ моделi художники-конструктори вкладають частинку свого характеру, тодi складаСФться враження, що над костюмом iснуСФ ледь помiтна аура iндивiдуальностi його творця. До неСЧ входить як формування крою, розмiщення оздоблення так i поСФднання окремих частинок у той чи iнший ансамбль. Для досягнення ком?/p>