Вiкова динамiка розвитку уваги в дiтей шкiльного вiку
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В° людськоi уваги виявляСФться в швидкостi, якою вiн може переводити своя увагу з одного обСФкту на iншiй, причому такий переклад може бути як мимовiльним так i довiльним. У першому випадку iндивiд мимоволi переключаСФ свою увагу на що-небудь таке, що його випадково зацiкавило, а в другому - свiдомо, зусиллям волi заставляСФ себе зосередитися на якому-небудь, навiть не дуже цiкавому самому по собi обСФктi. Переключення уваги, якщо воно вiдбуваСФться на мимовiльнiй основi, може свiдчити про його нестiйкiсть, але таку нестiйкiсть не завжди СФ пiдстава розглядати як негативну якiсть. Вона нерiдко сприяСФ тимчасовому вiдпочинку органiзму, аналiзатора, збереженню i вiдновленню працездатностi нервовоi системи i органiзму в цiлому.
З переключенням уваги функцiонально звязанi два рiзнонаправлених процеси: включення i вiдвернення уваги. Перший характеризуСФться тим, як особа переключаСФ увагу на щось i повнiстю зосереджуСФться на ньому; другий - тим, як здiйснюСФться процес вiдвертання уваги.
Всi три обговорюванi характеристики уваги звязанi, окрiм одного, з спецiальними властивостями нервовоi системи людини, такими, як лабiльнiсть, збудливiсть i гальмування. Вiдповiднi властивостi нервовоi системи безпосередньо визначають якостi уваги, особливо мимовiльноi, i тому iх слiд розглядати в основному як природно обумовленi.
Розподiл уваги - його наступна характеристика. Вона полягаСФ в здiбностi розосередити увагу на значному просторi, паралельно виконувати декiлька видiв дiяльностi або здiйснювати декiлька рiзних дiй. Вiдзначимо, що, коли йдеться про розподiл уваги мiж рiзними видами дiяльностi, це не завжди означаСФ, що вони в буквальному сенсi слова виконуються паралельно. Таке буваСФ рiдко, i подiбне враження створюСФться за рахунок здатностi людини швидко переключатися з одного виду дiяльностi на iншiй, встигаючи повертатися до продовження перерваного до того, як настане те, що забуваСФ.
Вiдомо, що память на перерванi дii здатна зберiгатися на протязi певного часу. Протягом цього перiоду людина може без зусиль повернутися до продовження перерваноi дiяльностi. Так саме i вiдбуваСФться найчастiше у випадках розподiлу уваги мiж декiлькома одночасно виконуваними справами.
Розподiл уваги залежить вiд психологiчноi i фiзiологiчноi здатностi людини. При стомленнi, в процесi виконання складних видiв дiяльностi, що вимагають пiдвищеноi концентрацiiуваги, область ii розподiлу зазвичай звужуСФться.
ОбСФм уваги - це така його характеристика, яка визначаСФться кiлькiстю iнформацii, одночасно здатноi зберiгатися в сферi пiдвищеноi уваги (свiдомостi) людини. Чисельна характеристика середнього обСФму уваги людей - 5 - 7 одиниць iнформацii. Вона зазвичай встановлюСФться за допомогою дослiду, в ходi якого людинi на дуже короткий час предявляСФться велика кiлькiсть iнформацii. Те, що вона за цей час встигаСФ вiдмiтити, i характеризуСФ ii обСФм уваги.
Оскiльки експериментальне визначення обСФму уваги повязане з короткочасним запамятовуванням, то його нерiдко ототожнюють з обСФмом короткочасноi памятi. Дiйсно цi феномени тiсним чином звязанi один з одним.
Рiзнi властивостi уваги - його концентрацiя, обсяг, розподiл, переключення i стiйкiсть - значною мiрою незалежнi одне вiд одного: увага добра в одному вiдношеннi може бути не настiльки хороша в iншому. Так, наприклад, висока концентрацiя уваги може, як про це свiдчить горезвiсна неуважнiсть учених, зСФднуватися зi слабким переключенням.
Ми охарактеризували увагу як прояв вибiрковоi спрямованостi психiчноi дiяльностi, як вираження вибiркового характеру процесiв. Можна було б до цього додати, що увага виражаСФ не тiльки як би обсяг, оскiльки в ньому проявляСФться вибiрковий характер свiдомостi, але i його рiвень - у змiстi ступеня iнтенсивностi, яскравостi.
Увага нерозривно повязана зi свiдомiстю в цiлому. Вона, тому, природно звязана з усiма сторонами свiдомостi. Дiйсно, роль емоцiйних факторiв яскраво позначаСФться в особливо iстотнiй для уваги залежностi ii вiд iнтересу. Значення розумових процесiв, особливо вiдносно обсягу уваги, а також ii стiйкостi, була вже вiдзначена. Роль волi знаходить собi безпосереднСФ вираження у фактi довiльноi уваги.
Оскiльки увага може вiдрiзнятися рiзними властивостями, якi, як показуСФ досвiд, значною мiрою незалежнi однi вiд одних, можна, виходячи з рiзних властивостей уваги, розрiзняти рiзнi типи уваги, а саме: 1) широка й вузька увага - залежно вiд ii обсягу; 2) добрий i поганий розподiл; 3) швидке й повiльне переключення; 4) концентрована i розсiяна; 5) стiйка i нестiйка [86].
Вищi форми довiльноi уваги виникають у людини в процесi працi. Вони продукт iсторичного розвитку. "Залишаючи осторонь напругу тих органiв, якими виконуСФться праця, доцiльна воля, що виражаСФться в увазi, - пише Маркс, - необхiдна в усi часи працi, i при тiм необхiдна тим бiльше, чим менше праця захоплюСФ робiтника своiм змiстом i способом виконання, отже, чим менше робiтник насолоджуСФться працею як грою фiзичних i iнтелектуальних сил". Праця спрямована на задоволення потреб людини. Продукт цiСФi працi представляСФ тому безпосереднiй iнтерес. Але одержання цього продукту повязане з дiяльнiстю, що за своiм змiстом й способом виконання може не викликати безпосереднього iнтересу. Тому виконання цiСФi дiяльностi вимагаСФ переходу вiд мимовiльноi до довiльноi уваги. При цьому увага повинна бути тим бiльше зосереджена i тривала, чим бiльш складною стаСФ трудова