Вiкова динамiка розвитку уваги в дiтей шкiльного вiку
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
стiйкостi уваги, скiльки розкрити конкретнi умови, якими пояснюються частi перiодичнi коливання в одних випадках, значна стiйкiсть - в iншi.
Наша гiпотеза полягаСФ в наступному: найбiльш iстотною умовою стiйкостi уваги СФ можливiсть розкривати в тiм предметi, на якому воно зосереджено, новi сторони й звязки. Там, де у звязку з поставленим перед собою завданням ми, зосереджуючись на якому-небудь предметi, можемо розгорнути дане в сприйняттi або мисленнi змiст, розкриваючи в ньому новi аспекти в iхнiх взаСФмозвязках i взаСФмопереходах, увага може дуже тривалий час залишатися стiйкою. Там, де свiдомiсть упираСФться як би в тупик, у розрiзнений, убогий змiст, що не вiдкриваСФ можливостi для подальшого розвитку, руху, переходу до iнших його сторiн, поглиблення в нього, там створюються передумови для легкого вiдволiкання й неминуче наступають коливання уваги.
Пiдтвердження цього положення СФ ще в одному спостереженнi Гельмгольца. Вивчаючи боротьбу двох полiв зору, Гельмгольц вiдзначив чудовий факт, у якому полягаСФ ключ для пояснення стiйкостi уваги, незважаючи на перiодичнi коливання сенсорних установок. "Я почуваю, - пише Гельмгольц, - що можу нацiлювати увагу довiльно то на одну, то на iншу систему лiнiй i що в такому випадку якийсь час тiльки одна ця система пiзнаСФться мною, тим часом як iнша зовсiм вислизаСФ вiд моСФi уваги. Це буваСФ, наприклад, у тому випадку, якщо я спробую порахувати число лiнiй у тiй або iншiй системi. Украй важко буваСФ надовго прикувати увага до однiСФi якоi-небудь системи лiнiй, якщо тiльки ми не звязуСФмо предмет нашоi уваги з якими-небудь особливими цiлями, якi постiйно обновляли б активнiсть нашоi уваги. Так знаходимо ми, задаючись метою порахувати лiнii, зрiвняти iхнi розмiри й т.п. Увага, надана сама собi, виявляСФ природну схильнiсть переходити вiд одного нового враження до iншого; як тiльки його обСФкт втрачаСФ свiй iнтерес, не отримуючи нiяких нових вражень, увага, всупереч нашiй волi, переходить на що-небудь iнше. Якщо ми хочемо зосередити нашу увагу на певному обСФктi, то нам необхiдно постiйно вiдкривати в ньому все новi й новi сторони, особливо коли який-небудь стороннiй iмпульс вiдволiкаСФ нас убiк ". Цi спостереження Гельмгольца розкривають самi iстотнi умови стiйкостi уваги. Наша увага стаСФ менш пiдданою коливанням, бiльш стiйкою, коли ми включаСФмося в вглиб певних завдань, в iнтелектуальних операцiях розкриваСФмо новий змiст у предметi нашого сприйняття або нашоi думки. Зосередження уваги - це не зупинка думок на однiй крапцi, а iхнiй рух у СФдиному напрямку. Для того щоб увага до якого-небудь предмета пiдтримувалася, його усвiдомлення повинне бути динамiчним процесом. Предмет повинен на наших очах розвиватися, виявляти перед нами весь новий змiст. Лише змiнюСФться й обновляСФться змiст здатний пiдтримувати увагу. Одноманiтнiсть притупляСФ увагу, монотоннiсть пригашуСФ ii.
На питання про те, завдяки чому йому вдалося прийти до вiдкриття законiв тяжiння, Ньютон вiдповiв: "Завдяки тому, що я безперестанку думав над цим питанням". Посилаючись на цi слова Ньютона, КювСФ визначаСФ як безустанна увага. Генiальнiсть Ньютона вiн бачить у стiйкостi його уваги. Але зворотна залежнiсть бiльше iстотна. Багатство й змiстовнiсть його розуму, що вiдкривав у предметi його думки все новi сторони й залежностi, було, мабуть, iстотною умовою стiйкостi його уваги. Якби думка Ньютона при мiркуваннi про тяжiння вперлася в одну нерухливу крапку, будучи не в силах розгорнути це питання, розкриваючи в ньому новi перспективи, його увага швидко висохнула б.
Але якби думка лише переходила з одного змiсту на iнший, можна було б скорiше говорити про неуважнiсть, чим про зосередженiсть уваги. Для наявностi стiйкоi уваги необхiдно, мабуть, щоб змiст, що змiнюСФться, був обСФднаний сукупнiстю вiдносин в одну СФднiсть. Тодi, переходячи вiд одного змiсту до iншого, вона залишаСФться зосередженою на одному предметi. РДднiсть предметноi вiднесеностi зСФднуСФться з рiзноманiттям предметного змiсту. Стiйка увага - це форма предметноi свiдомостi. Вона припускаСФ СФднiсть предметноi вiднесеностi рiзноманiтного змiсту. Таким чином, осмислена звязанiсть, що поСФднуСФ рiзноманiтний, динамiчний змiст у бiльш-менш струнку систему, зосереджену навколо одного центра, вiднесену до одного предмета, становить основну передумову стiйкоi уваги.
Якби увагу при всiх умовах було пiддано таким коливанням, якi мають мiiе, коли нам данi розрiзненi й убогi за змiстом почуттСФвi данi, нiяка ефективна розумова робота не була б можлива. Але виявляСФться, що саме включення розумовоi дiяльностi, яка розкриваСФ в предметах новi сторони й звязки, змiнюСФ закономiрностi цього процесу й створюСФ умови для стiйкостi уваги. Стiйкiсть уваги, будучи умовою продуктивноi розумовоi дiяльностi, СФ у певнiй мiрi i ii наслiдком.
Осмислене оволодiння матерiалом, що розкриваСФться за допомогою аналiзу й синтезу систематизацiю матерiалу й т.д., внутрiшнi звязки чiтко розчленованого змiсту, iстотно сприяють вищим проявам уваги.
Стiйкiсть уваги залежить, звичайно, крiм того, вiд цiлого ряду умов. До числа iх вiдносяться: особливостi матерiалу, ступiнь його труднощiв, ознайомленостi, зрозумiлостi, вiдношення до нього з боку субСФкта - ступеня його iнтересу до даного матерiалу й, нарештi, iндивiдуальнi особливостi особистостi. Серед останнiх iстотна насамперед здатнiсть за допомогою свiдомого вольового зусилля довгостроково пiдтримувати свою увагу на певному рiвнi, навiть