Вiкова динамiка розвитку уваги в дiтей шкiльного вiку
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
гу вiдповiдно до завдань, якi перед нами стають, iз цiлями, якi ми собi ставимо. У мiру того як робота, якою ми зайнялися й на яку ми спочатку довiльно спрямували нашу увагу, здобуваСФ для нас безпосереднiй iнтерес, довiльна увага переходить у мимовiльну. Облiк цього переходу мимовiльноi уваги в довiльну й довiльноi в мимовiльну маСФ центральне значення для правильного теоретичного вiдображення реального протiкання процесiв уваги й для практичноi правильноi органiзацii роботи, зокрема навчальноi.
Потрiбно зважати на те, що iснують види дiяльностi, якi по самiй iстотi своСФму здатнi легко викликати безпосереднiй iнтерес i привернути мимовiльну увагу в силу тiСФi привабливостi, що представляСФ iхнiй результат; разом з тим вони можуть бути мало здатнi ii утримати внаслiдок одноманiтностi тих операцiй, яких вони вимагають. З iншого боку, зустрiчаються види дiяльностi, якi за складнiстю своiх початкових стадiй, вiддаленостi тих цiлей, яким вони служать, iз працею здатнi привернути увагу, i разом з тим вони можуть ii потiм довгостроково втримувати в силу своСФi змiстовностi й динамiчностi, завдяки багатству поступово розкриваСФться й розвиваСФться змiст. У першому випадку необхiдний перехiд вiд мимовiльноi уваги до довiльноi, у другому - природно вiдбуваСФться перехiд вiд довiльноi уваги до мимовiльноi. В одному й iншому випадку потрiбний як один, так i iнший вид уваги.
При всьому - дуже iстотному - розходженнi мимовiльноi й довiльноi уваги розривати й зовнi протиставляти iх може лише формалiстична абстракцiя; у реальному трудовому процесi звичайно укладенi iхня СФднiсть i взаСФмоперехiд. Використовуючи це, потрiбно в педагогiчному процесi, з одного боку, опираючись на мимовiльну увагу - виховувати довiльну , з iншого, формуючи iнтереси учнiв, а також роблячи цiкавою саму навчальну роботу, переводити довiльну увагу учнiв знову в мимовiльну. Перша повинна спиратися на свiдомiсть значимостi завдань навчання, на почуття обовязку, на диiиплiну, друга - на безпосереднiй iнтерес навчального матерiалу. РЖ одна й iнша необхiдна.
У психологiчнiй лiтературi Тiтченер вiдзначив уже перехiд довiльноi уваги в мимовiльну, коли поряд з "первинною" мимовiльною i "вторинною" довiльною увагою вiн говорив ще про третю стадiю в розвитку уваги, що знаменуСФ перехiд вiд довiльноi знову до мимовiльноi первинноi уваги.
Геометричне завдання не справляСФ на нас такого сильного враження, як удар грому; удар грому опановуСФ нашою увагою зовсiм незалежно вiд нас. При рiшеннi завдання ми також продовжуСФмо бути уважними, але ми повиннi самi втримувати нашу увагу, - це вторинна увага. Але iснуСФ ще третя стадiя розвитку: вона СФ, по Тiтченеру, поверненням до першоi стадii. "Коли ми вирiшуСФмо, наприклад, геометричне завдання, ми поступово зацiкавлюСФмося ним й зовсiм вiддаСФмося йому, i незабаром проблема здобуваСФ таку ж владу над нашою увагою, яку мав удар грому в момент його появи у свiдомостi". "Труднощi переборенi, конкуренти усунутi, i неуважнiсть зникла". "Психологiчний процес уваги спочатку простий, потiм вiн стаСФ складним, саме у випадках коливання, мiркування вiн досягаСФ дуже високого ступеня складностi. Нарештi вiн знову спрощуСФться".
Однак ця третя стадiя не СФ поверненням до першоi. Вона представляСФ все-таки рiзновид довiльноi уваги, - хоча для пiдтримки уваги в цих умовах i не потрiбно зусиль тому, що вона регулюСФться свiдомо прийнятою установкою на певне завдання. Саме це - а не наявнiсть бiльшого або меншого зусилля - СФ вихiдною, основною характеристикою так званоi довiльноi уваги людини, як уваги свiдомо регульованоi. В результатi виникла проблема про особливий вид уваги, який називаСФться пiслядовiльна увага. Вона вiдрiзняСФться вiд довiльноi тим, що не потребуСФ вольових зусиль, а вiд мимовiльноi тим, що маСФ свiдоме начало.
Оскiльки наявнiсть уваги означаСФ звязок свiдомостi з певним обСФктом, його зосередженiсть на ньому, насамперед встаСФ питання про ступiнь цiСФi зосередженостi, тобто про концентрированности увагу.
Концентрацiя уваги - на противагу його розпорошеностi - означаСФ наявнiсть звязку з певним обСФктом або стороною дiяльностi й виражаСФ iнтенсивнiсть цього звязку. Концентрацiя - це зосередженiсть, тобто центральний факт, у якому виражаСФться увага. Концентрацiя уваги означаСФ, що СФ фокус, у якому зiбрана психiчна або свiдома дiяльнiсть.
Поряд iз цим розумiнням концентрацii уваги пiд концентрованою увагою часто в психологiчнiй лiтературi розумiють увага iнтенсивноi зосередженостi на одному або невеликому числi обСФктiв. Концентрацiя уваги в такому випадку визначаСФться СФднiстю двох ознак - iнтенсивностi й вузькостi уваги.
ОбСФднання в поняттi концентрацii iнтенсивностi й вузькостi уваги виходить iз тiСФi передумови, що iнтенсивнiсть уваги i його обсяг обернено пропорцiйнi один одному. Ця передумова в загальному правильна, лише коли поле уваги складаСФться з елементiв, один з одним не звязаних. Але коли в нього включаються значеннСФвi звязки, що поСФднують рiзнi елементи мiж собою, розширення поля уваги додатковим змiстом може не тiльки не знизити концентрованостi, але iнодi навiть пiдвищити ii. Ми тому визначаСФмо концентрацiю уваги тiльки iнтенсивнiстю зосередження й не включаСФмо в неi вузькостi уваги. Питання про обсяг уваги, тобто кiлькостi однорiдних предметiв, якi охоплюСФ увага, - особливе питання.
Для визначення обсягу уваги користувалися до тепер головним чином тахiстоскопiчним методом. У та