Вiкова динамiка розвитку уваги в дiтей шкiльного вiку
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ективностi роботи з дiтьми рiзного вiку i розвитку у них певних властивостей уваги.
Роздiл РЖ. Теорiя уваги
1.1 Загальнi основи уваги
Всi процеси пiзнання, будь-то сприйняття або мислення, спрямованi на той або iнший обСФкт, що у них вiдбиваСФться: ми сприймаСФмо щось, думаСФмо, щось собi пригадуСФмо або уявляСФмо. Разом з тим сприймаСФ не сприйняття саме по собi, i мислить не сама по собi думка; сприймаСФ й мислить людина - сприймаюча й мисляча особистiсть. Тому в кожному з психiчних процесiв СФ певне вiдображення, СФ якесь вiдношення особистостi до свiту, субСФкта до обСФкта, свiдомостi до предмета. Це вiдображення вiдношення знаходить собi вираження в увазi. Вiдчуття й сприймання, память, мислення, уява - кожний iз цих процесiв маСФ свiй специфiчний змiст; кожний процес СФ СФднiсть предмета i дiяльностi: сприймання - СФднiсть процесу сприймання i сприйняття як образу предмета i явища дiйсностi; мислення - СФднiсть мислення як дiяльностi й думки, як змiсту - поняття, загального подання, судження. Увага свого особливого змiсту немаСФ; вона проявляСФться всерединi сприймання, мислення. Вона - сторона всiх пiзнавальних процесiв свiдомостi, i при тiм, та iхня сторона, в якiй вони виступають як дiяльнiсть, спрямована на обСФкт.
Ми уважнi, коли ми не тiльки чуСФмо, але й слухаСФмо або навiть прислухаСФмося, не тiльки бачимо, але й дивимося або навiть вдивляСФмося, тобто коли пiдкреслена або пiдвищена активнiсть нашоi пiзнавальноi дiяльностi в процесi пiзнання або вiдбиття обСФктивноi реальностi. Увага - це в першу чергу динамiчна характеристика протiкання пiзнавальноi дiяльностi: вона виражаСФ звязок психiчноi дiяльностi з певним обСФктом, на якому вона як у фокусi зосереджена. Увага - це виборкова спрямованiсть на той або iнший обСФкт i зосередженiсть на ньому, поглибленiсть у спрямовану на обСФкт пiзнавальну дiяльнiсть.
За увагою завжди стоять iнтереси й потреби, установки й спрямованiсть особистостi. Вони викликають змiну вiдношення до обСФкта. А змiна вiдношення до обСФкта виражаСФться в увазi - у змiнi образу цього обСФкта, у його свiдомостi: вiн стаСФ бiльше зрозумiлим i виразним. Таким чином, хоча увага немаСФ свого особливого змiсту, проявляючись в iнших процесах, однак i в нiй виявляСФться специфiчною формою взаСФмозвязок дiяльностi й образу. Змiна уваги виражаСФться в змiнi й виразностi змiсту, на якому зосереджена пiзнавальна дiяльнiсть.
В увазi знаходить собi вираження звязок свiдомостi iз предметом; чим активнiша свiдома дiяльнiсть, тим чiткiше виступаСФ обСФкт; чим бiльш чiтко виступаСФ у свiдомостi обСФкт, тим iнтенсивнiша й сама свiдомiсть. Увага -це прояв цього звязку свiдомостi й предмета, що у ньому усвiдомлюСФться.
Оскiльки увага виражаСФ взаСФмозвязок свiдомостi або психiчноi дiяльностi iндивiда й обСФкта, у ньому спостерiгаСФться й вiдома двобiчнiсть: з одного боку, увага спрямовуСФться на обСФкт, з iншого боку - обСФкт привертаСФ увагу. Причини уваги до цього, а не iншого обСФкта не тiльки в субСФктi, вони i в обСФктi, i навiть насамперед у ньому, у його властивостях i якостях; але вони не в обСФктi самому по собi, так само як вони тим бiльше не в субСФктi самому по собi, - вони в обСФктi, взятому його вiдношеннi до субСФкта, i в субСФктi, взятому в його вiдношеннi до обСФкта.
Генезис уваги повязаний з розвитком досить зробленоi тонiчноi рефлекторноi iнервацii. У розвитку уваги розвиток тонiчноi дiяльностi вiдiграСФ iстотну роль: вона забезпечуСФ здатнiсть швидко переходити в стан активного спокою, необхiдного для уважного спостереження за обСФктом [70].
Увага найтiснiшим чином повязана з дiяльнiстю. Спочатку, зокрема на раннiх щаблях фiлогенетичного розвитку, вона безпосередньо включена в практичну дiяльнiсть, у поведiнку. Увага спочатку виникаСФ як насторожнiсть, пильнiсть, готовнiсть до дii по першому сигналу, як мобiлiзованiсть на сприйняття цього сигналу в iнтересах дii. Разом з тим увага вже на цих раннiх стадiях означаСФ й загальмованiсть, що служить для пiдготовки до дii.
В мiру того як у людини iз практичноi дiяльностi видiляСФться й здобуваСФ вiдносну самостiйнiсть дiяльнiсть теоретична, увага приймаСФ новi форми: вона виражаСФться в загальмованостi сторонньоi зовнiшньоi дiяльностi й зосередженостi на спогляданнi обСФкта, поглибленостi й зiбраностi на предметi мiркування. Якщо вираженням уваги, спрямованого на рухливий зовнiшнiй обСФкт, повязаним з дiСФю, СФ спрямований погляд, що чiтко стежить за обСФктом i перемiщаСФться слiдом за ним, то при увазi, повязаному iз внутрiшньою дiяльнiстю, зовнiшнiм вираженням уваги служить нерухливий, спрямований в одну крапку, що не зауважуСФ нiчого стороннього погляд людини. Але й за цiСФю зовнiшньою нерухомiстю при увазi ховаСФться не спокiй, а дiяльнiсть, тiльки не зовнiшня, а внутрiшня. Увага - це внутрiшня дiяльнiсть пiд покровом зовнiшнього спокою.
Увага до обСФкта, будучи передумовою для спрямованостi на нього дii, СФ разом з тим i результатом якоiсь дiяльностi. Лише роблячи подумки яку-небудь дiяльнiсть, спрямовану на обСФкт, можна пiдтримати зосередженiсть на ньому своСФi уваги. Увага - це звязок свiдомостi з обСФктом, бiльш-менш тiсна, чiтка; у дii, у дiяльностi вона й крiпиться.
Говорити про увагу,ii наявнiсть або вiдсутнiсть можна тiльки стосовно до якоi-небудь дiяльностi - практичноi або теоретичноi. Людина уважна, коли спрямованiсть ii думок регулюСФться спрямованiстю ii дiяльностi, i о