Вiдносини Росii i США на сучасному етапi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?рили про нове вiдчуження мiж двома краiнами, обговорюючи те, як не допустити сповзання до новоi конфронтацii мiж ними. Особливоi уваги заслуговуСФ узагальнення тих дискусiй, якi ведуться й у Росii, i в США навколо таких проблем росiйсько-американських вiдносин, як контроль над ядерними озброСФннями й проблеми нерозповсюдження зброi масового знищення (ОМУ), урегулювання мiжнародних конфлiктiв. Вони не тiльки зберiгають своСФ першорядне значення, але й вимагають всi зростаючоi уваги й спiльних зусиль. Разом з тим збiльшуСФться й питома вага нових погроз i проблем, що стосуються боротьби з мiжнародним тероризмом, наркотрафiком, запобiганням мiжцивилiзацiйного зiткнення, коли це стосуСФться забезпечення енергетичноi безпеки. Зявилася також необхiднiсть всебiчного розгляду питань формування нового свiтоустрою в нинiшнiм столiттi.
Виявлення ступеня впливу цих дискусiй на практичну полiтику тiСФi й iншоi сторони, на сприйняття ними один одного представляСФться надзвичайно важливим для майбутнього росiйсько-американських взаСФмин.
Що стосуСФться США, то в останнi роки там у наявностi нове бачення Росii як краiни, у якiй вiдбуваСФться наростання авторитарних тенденцiй, проявiв iмперських пiдходiв до сусiднiх краiн. Росiю обвинувачують у використаннi енергетичних ресурсiв як головний iнструмент забезпечення своiх зовнiшньополiтичних iнтересiв. Звичайно, в американських полiтичних i наукових колах СФ й iншi точки зору щодо росiйського фактору, але досить негативний iмiдж Росii явно переважаСФ. У планi практичноi полiтики мова йде про заперечення можливостi партнерських вiдносин з РосiСФю, про перехiд до концепцii виборчого спiвробiтництва в окремих, важливих для США областях. Розширення ж спiвробiтництва погоджуСФться самим безпосереднiм образом зi ступенем демократизацii росiйського суспiльства й забезпечення прав громадян, волi ЗМРЖ й верховенства закону. У звязку iз цим встаСФ питання першорядноi важливостi - чи стане такий пiдхiд основою полiтики США на росiйському напрямку, особливо в тому випадку, якщо на майбутнiм в 2008 р. президентських виборах переможе кандидат Демократичноi партii, у якiй подiбного роду погляди досить популярнi.
Руйнування бiполярноi системи iстотним чином вплинуло на всю систему мiжнародних вiдносин, зумовивши виникнення широкоi дискусii щодо необхiдностi перегляду iснуючих оборонно-безпекових механiзмiв.
Зникнення небезпеки спалаху третьоi свiтовоi вiйни викликало суперечки мiж провiдними СФвропейськими державами вiдносно полiтичного лiдерства в Захiднiй РДвропi, а також щодо необхiдностi подальшого домiнування Сполучених Штатiв у питаннях забезпечення безпеки СФвропейського континенту. Пiдставою для пiдняття питання про зменшення американського впливу в РДвропi став також активний розвиток СФвропейських iнтеграцiйних процесiв, iнституцiалiзацiя РДвросоюзу та зростання економiчноi потужностi СФвропейського спiвтовариства, яке почало успiшно конкурувати з економiкою США. З цими дискусiями безпосереднiм чином було повязано питання щодо подальшоi ролi НАТО - органiзацii, в якiй безсумнiвним було i залишаСФться лiдерство Сполучених Штатiв, у майбутнiй системi СФвропейськоi безпеки. [38, c. 3-15]
Проте, незважаючи на закiнчення перiоду конфронтацii, проблеми безпеки РДвропи залишалися актуальними, особливо в контекстi спалаху низки регiональних конфлiктiв, зокрема у колишнiй Югославii та на пострадянському просторi. На момент завершення конфронтацiйного перiоду в РДвропi не зявилося адекватноi альтернативи американськiй вiйськовiй присутностi, а отже i НАТО, яка компенсувала недостатнiй розвиток нацiональних збройних сил у краiнах Захiдноi РДвропи та надавала краiнам Центрально-Схiдноi РДвропи гарантii безпеки.
Рубiж 1980-х-1990-х рокiв позначився активними дискусiями в середовищi академiчноi та правлячоi елiти США щодо доцiльностi збереження присутностi у РДвропi. Аналiз зовнiшньополiтичних прiоритетiв адмiнiстрацii Клiнтона показав, що глобальнi iнтереси США вимагали присутностi (у тому числi i вiйськово-полiтичноi) у всiх ключових регiонах свiту. РДвропа, як один з лiдерiв свiтового економiчного розвитку, безумовно, виступаСФ саме таким регiоном, а НАТО була й залишаСФться основою оновленоi системи СФвроатлантичноi безпеки. Одночасно зявилося розумiння того, що необхiдно змiнити механiзми взаСФмодii, насамперед методи здiйснення полiтики США в РДвропi з тим, щоб вони вiдповiдали новiй мiжнароднiй ситуацii i характеру вiдносин мiж Америкою та РДвропою.
На початку 1990-х рокiв НАТО зiткнулася з кризою власноi iнституцiональноi iдентичностi внаслiдок змiни характеру основних загроз мiжнароднiй безпецi. Саме через це Пiвнiчноатлантичний блок розглядався багатьма полiтиками i експертами як органiзацiя, що вже виконала своСФ призначення i маСФ бути розпущена. Однак в нових полiтичних умовах ступiнь конфлiктностi i вiйськово-полiтичноi нестабiльностi в РДвропi не лише не зменшилася, а й набула нового змiсту, оскiльки на перший план вийшли проблеми адекватноi вiдповiдi на новi загрози безпецi та врегулювання регiональних конфлiктiв. У цiй ситуацii неможливо було вiдмовитися вiд налагодженоi системи вiдносин, механiзму консультацiй, прийняття та реалiзацii рiшень, яким виступав Пiвнiчноатлантичний союз.
Задля збереження та реформування НАТО у вiдповiдностi до нових мiжнародних умов, США розробили концепцiю нового атлантизму, яка визначила оновленi цiлi i завдання блоку, обТС