Вiдносини Росii i США на сучасному етапi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
i, вiйськовi й людськi ресурси. У складнiй непростiй обстановцi на мiжнароднiй аренi Сполученi Штати стають головним обСФктом негативiзму з боку мусульманського миру, критики з боку ряду великих i малих краiн; ростуть видатки на вiйськовi й iншi операцii за рубежем i по забезпеченню нацiональноi безпеки, що може вiдбитися на економiцi краiни й добробутi громадян Америки; змiцнюСФ побоювання, що можуть виникнути серйознi проблеми з людським забезпеченням вiйськових кампанiй. [39, c. 3-18]
Президента Буша обвинувачують у тiм, що надмiрна агресивнiсть i зарозумiлiсть, зайва поспiшнiсть iз початком iракськоi кампанii поставили США в невигiдну ситуацiю, коли вони не можуть пiти з РЖраку й не можуть умовити своiх союзникiв iстотно пiдтримати американськi дii. РЗм хотiлося б, щоб у важкiй боротьбi з недемократичними режимами й терористами Сполученi Штати були б оточенi iншими краiнами, на яких перейшла б частина вiдповiдальностi за силове регулювання й разом iз цим частина критики й недоброзичливостi. Демократи обвинувачують Дж. Буша у втратi "дружнього оточення й пiдтримки". Однак рiдко хто згадуСФ про те, що так звана "доктрина Буша" на двi третини складаСФться з положень, розроблених при адмiнiстрацii Клiнтона, що також не вiдмовлялася вiд силових методiв. Очевидно, що пiсля приходу до влади демократична адмiнiстрацiя (а це не виключено в 2009 р.) навряд чи буде проводити зовсiм iншу полiтику й зовсiм iншими коштами, хоча постараСФться забезпечити США бiльшу пiдтримку з боку iнших краiн, тобто утягнути якнайбiльше краiн у силовi дii по просуванню американських iнтересiв у рiзних регiонах. На думку окремих американських полiтологiв, домогтися цього можна тiльки шляхом змiни вiдносини з боку Сполучених Штатiв до свiтовоi iсторii й до iсторii тих краiн, з якими вони хочуть побудувати потрiбнi iм вiдносини. Про це, в основному, говорять представники " поколiння, щойде" з полiтичноi арени, зокрема С. Хантингтон, Р. Блеквiлл, Дж. Метлок, Дж. Коллiнз, а також бiльше молодi дослiдники - К. Лейн, Дж. Айкенберрi, А. Стент i iншi.
Зовнiшньополiтичнi дебати в США повиннi залишатися предметом постiйноi уваги й аналiзу, тому що вiд iхнього результату залежить не тiльки доля наддержави, але й багатьох iнших краiн i регiонiв, у тому числi Росii. Однак, як представляСФться, головне тут укладаСФться не в тiм, щоб постiйно критикувати американську глобальну стратегiю, а в тiм, щоб привернути увагу американського полiтико-академiчного спiвтовариства до проблеми формування нового свiтового порядку. Необхiдно реалiстично оцiнити стан i роль iснуючих мiжнародних iнститутiв i норм, роль старих i нових великих держав, якi повиннi брати участь у свiтоустроi. Важливо оцiнити роль i наслiдки двостороннiх актiв, що змiнюють мiжнароднi норми й договори (наприклад, двостороннi угоди в сферi безпеки й нерозповсюдження мiж США й РЖндiСФю); оцiнити значимiсть старих i нових форм iнтеграцiйних обСФднань, закрiплених або не закрiплених спецiальними договорами (наприклад, ОБСРД, Групи восьми, ШОС, ОДКБ); дати вiдповiдь на питання про те, якi форми можуть стати визначальними в свiторегулюваннi i якi форми потрiбнi для забезпечення стабiльного розвитку й будуть вiдповiдати iнтересам бiльшостi основних гравцiв на свiтовiй аренi.
Результат майбутнього вибору не повинен стати вибором тiльки однiСФi краiни або якого-небудь "елiтного клубу", але це й не означаСФ, що iхня значимiсть може бути зiгнорована. Для рiшення настiльки важливого завдання, якийсь СФ формування свiтового порядку, недостатнiй кулуарний i однобiчний аналiз окремих проблем, iгнорування обСФктивних процесiв, що вiдбуваються на глобальному, регiональному й нацiональному рiвнях (iнтеграцiя vs. нацiональна iдентифiкацiя, глобалiзацiя vs. регiоналiзацiя, регулювання vs. дерегулювання). Важливо дати вiдповiдь на питання про те, потрiбно чи пiдсилювати iдеологiчний фактор у мiжнародних вiдносинах, повертати категорiю ворога у вiдносини мiж краiнами (тероризм - це, по сучаснiй термiнологii, мережний ворог, не звязаний прямо з конкретною державою, народом).
Фундированiсть i тверезiсть у вiдповiдi на вартi перед свiтовим спiвтовариством дуже складнi питання досяжнi тiльки в тому випадку, якщо буде повернута традицiя проведення серйозного наукового аналiзу й традицiя багатобiчного й двостороннього дiалогiв. Затребуванiсть у цьому вiдчуваСФться й у США, i в Росii. РД й iнша проблема: як зробити науковий аналiз i експертизу бiльше зрозумiлими й бiльше адаптованими до полiтичних структур, вiдповiдальним за формування зовнiшньоi полiтики. РЖншими словами, проглядаСФться перспектива для взаСФмодii мiж США й РосiСФю, вiд чого могли б виграти обидвi сторони. Це допомогло б, на наш погляд, позбутися вiд не завжди вiрних, полiтично коректних i виправданих оцiнок тих або iнших дiй один одного, взаСФмних сприйняттiв i докорiв.
Сучасна Росiя "не виправдала надiй" багатьох американських полiтикiв i експертiв, на те, що вона вже не пiде "iншим шляхом", не повернеться до незалежноi полiтики, а стане одним з держав, що йдуть в "обозi" американськоi полiтики. Виходить, що цi полiтики й експерти допустили прорахунки й дали невiрнi оцiнки як росiйського потенцiалу на вiдновлення, так i iсторично сформованоi полiтичноi культури й досвiду мiжнародноi дiяльностi Росii. Можна додати, що вони проiгнорували досвiд взаСФмодii провiдних свiтових держав у роки "холодноi вiйни". Вiддаючи данину поваги Дж. Кеннану, варто згадати, що в