Вiдносини Росii i США на сучасному етапi

Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство

Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство

В·кiв, подальшого поглиблення iнтеграцii Росii у свiтову економiку в якостi одного iз провiдних учасникiв свiтовоi економiчноi системи. Сторони надають прiоритетного значення вступу Росii у Всесвiтню торговельну органiзацiю (ВТО) на стандартних умовах;

Росiя й США будуть продовжувати спiвробiтництво в захистi прав людини, терпимостi, релiгiйних воль, волi слова й незалежних ЗМРЖ, економiчних можливостей i верховенства закону. Сприяння активiзацii обмiнiв мiж людьми - важливий фактор розширення взаСФморозумiння мiж росiйським i американським народами.

Таким чином, новi вiдносини бачилися обома сторонами як вiдносини, що опираються на розвиток спiвробiтництва одночасно у всiх ключових сферах, що орiСФнтуються на тривалу iсторичну перспективу.

У листопадi 2006 р. був також пiдписаний двостороннiй протокол про приСФднання Росii до ВТО.

Американськi експерти, що виступають за спiвробiтництво з РосiСФю, розцiнили результати липневоi сутулостi як свiдоцтво того, що адмiнiстрацiя Буша нарештi починаСФ розумiти всю серйознiсть виклику ядерного тероризму й необхiднiсть пошуку стратегii вiдповiдi на нього. Однак iх турбують загальнi тенденцii розвитку росiйсько-американських вiдносин, якi далеко не оптимiстичнi.

Свою оцiнку стану росiйсько-американських вiдносин i перспектив iхнього розвитку, а також полiтицi адмiнiстрацii Буша дав i президент Росii В.В. Путiн 9 вересня 2006 р. Приводом стала часткова переорiСФнтацiя поставок, що планувались ранiше, газу в США зi Штокманського родовища в краiни РДвропейського Союзу й, насамперед, у Нiмеччину. В.В. Путiн сказав, що Росiя не стане дiяти проти iнтересiв США, але в той же час буде захищати своi законнi зовнiшньополiтичнi iнтереси. [14, c. 40-51]

Не можна не бачити й того, що в 2006-2007 р. негативнi тенденцii в росiйсько-американських вiдносинах стали наростати. У засобах масовоi iнформацii й у Конгресi США критика внутрiшньоi й зовнiшньоi полiтики Росii помiтно пiдсилилася. Керiвники американських вiйськових i розвiдувальних вiдомств стали наголошувати на те, що усе ще високий вiйськово-космiчний потенцiал Росii являСФ загрозу нацiональноi безпеки США. Почастiшали обвинувачення Росii у використаннi енергоносiiв для тиску на сусiднi держави, насамперед в iнтересах надання впливу на внутрiшню полiтику деяких краiн СНД.

РЖншими словами, без взаСФмодii Россi й США попросту не обiйтися в пошуках рiшення таких складних мiжнародних проблем, як запобiгання багатобiчноi гонки ядерних озброСФнь, урегулювання iракськоi кризи й близькосхiдного конфлiкту, стабiлiзацiя ситуацii в Афганiстанi, ядернi програми РЖрану й Пiвнiчноi Кореi, глобальне потеплiння, енергетична безпека й iншi новi виклики й загрози в сторiччi, що наступило.

Висновки

Характеризуючи стан дослiджуваноi проблеми, необхiдно вказати на те, що попри наявнiсть значноi кiлькостi праць вiтчизняних та зарубiжних фахiвцiв, присвячених рiзним аспектам росiйсько-американських вiдносин, комплексне висвiтлення питання росiйсько-американських вiдносин в ХХРЖ ст.

Радикальнi перетворення в РДвропi внаслiдок руйнування бiполярноi системи наприкiнцi 1980-х - початку 1990-х рокiв зумовили появу якiсно новоi ситуацii у сферi безпеки, ключовим питанням якоi стало рiзке порушення балансу сил i стратегiчного паритету мiж провiдними вiйськово-полiтичними блоками часiв холодноi вiйни - ОВД i НАТО. Зростання конфлiктностi та полiтичноi нестабiльностi на СФвропейському континентi вимагало розбудови новоi, ефективноi системи безпеки iз залученням провiдних держав свiту та врахуванням iхнiх геополiтичних iнтересiв. Руйнування бiполярноi системи практично зняло з порядку денного загрозу вiйськовоi агресii проти держав Захiдноi РДвропи, а отже оборонний альянс НАТО практично втратив пiдстави для подальшого iснування. Питання про доцiльнiсть збереження та реформування НАТО, ii ролi в майбутнiй системi СФвропейськоi безпеки стали предметом широкоi мiжнародноi дискусii, одним з важливих аспектiв якоi стало питання про необхiднiсть подальшоi вiйськово-стратегiчноi присутностi США у РДвропi.

Отже, неможливо просто скопiювати американський досвiд i перенести його на росiйський ТСрунт. Але взяти з нього уроки потрiбно. Так, на прикладi США видно, що найбiльш ефективно таку соцiально-економiчну полiтику, коли вона працюСФ на благо всього суспiльства, а не на окремих його верств або групи. Ефективна така стратегiя економiчного розвитку, коли локомотивом прогресу СФ людський капiтал, а не експорт природних ресурсiв.

В областi СФвропейськоi безпеки дii США в напрямку розширення НАТО прямо суперечать нацiональним iнтересам Росii. РЖгнорування ii думки не може розглядатися iнакше, як прагнення iзолювати Росiю, не допустивши ii iнтеграцii в СФвропейський простiр. От чому в iмя порятунку партнерства зараз варто було б пригальмувати другу хвилю розширення НАТО, поки не виявляться результати стратегiчного дiалогу мiж блоком i РосiСФю, вiдносини мiж ними не трансформуються в реальну взаСФмодiю по широкому колу питань мiжнародноi безпеки у форматi "двадцятки" .

Природною умовою партнерства СФ взаСФморозумiння в тому, щоб не протидiяти здiйсненню життСФво важливих iнтересiв один одного. Забезпечення таких iнтересiв нi в якiй мерi не повинне розглядатися як альтернатива партнерським вiдносинам. Навпроти, мiцнiсть цих вiдносин повинна бути заснована на здатностi партнерiв зрозумiти суть iнтересiв один одного й захи?/p>