Вiдносини Росii i США на сучасному етапi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
рунтувавши iх появою нових загроз безпецi (розповсюдження зброi масового знищення, етнiчнi i релiгiйнi конфлiкти, тероризм тощо). Порiвняльний аналiз основних положень Стратегiчних концепцiй НАТО 1990-х рокiв, який виявив характернi риси i вiдмiнностi, що мали принциповий характер i вплинули на подальше реформування альянсу, фактично вивiвши Пiвнiчноатлантичний альянс за рамки регiональноi органiзацii, надавши намiрам i планам блоку глобального характеру, а також вiдновивши значення вiйськовоi складовоi блоку, пiдкресливши ii важливiсть як дiСФвого iнструменту зовнiшньополiтичноi дiяльностi краiн-учасниць, насамперед США. [9, c. 81-95]
Необхiдною складовою цiСФi проблематики СФ питання оцiнки впливу росiйського чинника на процес формування СФвроатлантичноi безпеки. ОднiСФю з визначальних рис зовнiшньоi полiтики РФ першоi половини 1990-х рокiв була ii надзвичайна мiнливiсть, характерна i для концепцiй, i для зовнiшньополiтичноi практики. Прозахiдний курс початку 1990-х рокiв змiнився iдеСФю про необхiднiсть захисту нацiональних iнтересiв, вiдновлення мiжнародного авторитету та прагненням належати до кола провiдних геополiтичних гравцiв на рiвних умовах iз США.
З самого початку будiвництва демократичноi Росii у обох сторiн були рiзнi мiркування щодо нового мiiя Росii. США як держава-переможець вважали, що переможена краiна маСФ йти у фарватерi iх полiтики i вiдбудовувати свою економiку за схемою, узгодженою з ними. Росiйськi владнi структури планували, що нова Росiя повинна мати право на власну зовнiшню полiтику, зокрема на СФвропейському i пострадянському просторах.
Незважаючи на зазначенi протирiччя, протягом певного часу вiдносини мiж США та РосiСФю розвивалися позитивно. У 1997 роцi пiсля росiйсько-американського самiту в Гельсiнкi було намiчено подальше скорочення стратегiчних наступальних озброСФнь обох краiн, США заявили про пiдтримку вступу Росii в Лондонський i Паризький клуби кредиторiв та в СОТ, а також була досягнута угода про видiлення Росii певноi фiнансовоi допомоги. Але подальшi подii значно погiршили взаСФмовiдносини Москви та Вашингтона.
НАТО пiд певним тиском США прийняв рiшення про розширення Альянсу на схiд. Рiшення щодо воСФнноi операцii в Югославii було прийнято без узгодження з Радою безпеки ООН та в обхiд позицii Росii. Цi подii унаочнили полiтику Бiлого дому щодо СФвропейських iнтересiв Росii. Президент Росii Б. РДльцин, виступаючи на самiтi ОБСРД наприкiнцi 1994 року, заявив, що така полiтика може призвести до появи холодного миру в вiдношеннях Росii i НАТО.
Пiсля акцii в Югославii РосiСФю було оприлюднено проект новоi ВоСФнноi доктрини, де робилася ставка на ядерну зброю. На засiданнi Ради нацiональноi безпеки було розглянуто проблеми ...розвитку i використання тактичноi ядерноi зброi.... Росiйськi бомбардувальники виконали учбово-тренувальний рейд у район РЖсландii, де змоделювали пуски крилатих ракет по територii США, та бiля кордонiв Норвегii - по континентальнiй РДвропi. На цьому вiйна Росii з США i НАТО завершилася.
З того часу зазначенi подii стали центральними чинниками у формуваннi вiдповiдноi полiтики Росii щодо США i НАТО, а питанням воСФнно-полiтичноi протидii розширенню Альянсу на схiд стала придiлятися значна увага.
Росiйсько-американськi вiдносини змiнилися на краще пiсля вiдомих подiй у вереснi 2001 року. Рушiйною силою зближення позицiй стало СФднання у боротьбi проти спiльного ворога - мiжнародного тероризму, що створювало також можливiсть реалiзацii стратегiчних переваг для кожноi iз сторiн.
США отримували союзника, який мав другий у свiтi за своСФю потужнiстю стратегiчний ракетно-ядерний арсенал, i могли розраховувати на слабкiшу протидiю Росii щодо створення нацiональноi ПРО. Крiм того, такий союз позбавляв американську адмiнiстрацiю головноi болi щодо нарощування спiвробiтництва Росii з КитаСФм, РЖраном, РЖраком та РЖндiСФю пiсля подiй в Югославii. За певних умов Росiя могла б слугувати форпостом захисту американських iнтересiв в РДвразii та сприяти присутностi США в краiнах Центральноi Азii як для впливу на Китай та РЖндiю, так i для контролю за джерелами каспiйськоi нафти. [29, c. 3-14]
Для НАТО створювалися бiльш сприятливi умови для спiвробiтництва Росii у форматi двадцятки, а для краiн РДвропи - членiв НАТО - можливiсть тiснiшоi спiвпрацi в енергетичнiй сферi, а з часом - i можливiсть певного доступу своiх компанiй до розробки росiйських нафтогазових родовищ.
Росiя могла сподiватися на отримання значнiших обсягiв фiнансовоi пiдтримки i iнвестицiй вiд США i краiн Заходу, якi б дозволили iй вирватися з борговоi пастки, в якiй вона опинилася, i таким чином сформувати у стислiшi термiни необхiднi умови для стабiлiзацii i розвитку своСФi економiки.
Але таким сподiванням не судилося збутися. Подальшi протирiччя мiж США i РосiСФю з питання вступу Украiни до НАТО дедалi ставали гострiшими.
З приходом В. Путiна до влади розпочався перiод прагматичного партнерства Росii i США. Двi найбiльш могутнi ракетно-ядернi держави не могли не спiвробiтничати, оскiльки мали спiльнi завдання щодо пiдтримки стабiльностi i миру в свiтi низку взаСФмних стратегiчних iнтересiв.
За правлiння В. Путiна росiйська економiка почала розвиватися помiтними темпами1, а полiтична вага Росii - збiльшуватися. Це створило умови для рiшучих дiй у напрямi Схiд-Захiд. ОднiСФю з форм захисту росiйських iнтересiв стала активнiша участь Росii у вiдповiдних мiжнародних блоках, особливо у