Вiдносини Росii i США на сучасному етапi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
Афганiстан, - звичайно, необхiдна, але лише перша, початкова фаза загальносвiтовоi антитерористичноi боротьби. ПредставляСФться, що одночасно повинна здiйснитися й друга фаза - фаза формування союзу з усiма конструктивними чинностями в iсламському свiтi, взаСФмодii з ним у справi руйнування всiСФi, насамперед вiйськовоi й фiнансовоi iнфраструктури свiтового "iсламського iнтернацiоналу" (не вiдношення, що маСФ, до iсламу), запобiгання подальшоi радикалiзацii мусульман шляхом рiвноправноi взаСФмодii й спiвробiтництва з ними. У цьому планi Росiя маСФ у своСФму розпорядженнi унiкальний досвiд, яким вона могла б подiлитися зi США й з iншими членами антитерористичного альянсу. Можливо, це припускаСФ створення спецiального двостороннього, а потiм i багатобiчного механiзму.
Найважливiшим напрямком двосторонньоi взаСФмодii на майбутнi роки буде залишатися спiвробiтництво у вiйськово-полiтичнiй областi. Головне тут - домагатися усунення невiдповiдностi мiж проголошеним стратегiчним партнерством i збереженням моделi взаСФмного ядерного стримування у вiдносинах мiж двома державами, а в перспективi - досягнення дозованоi взаСФмноi керованостi вiйськових потенцiалiв, тобто надання взаСФмного впливу на напрямок оборонних зусиль обох сторiн на раннiх етапах прийняття вiдповiдних полiтичних рiшень.
По оцiнках ряду наших експертiв, такi змiни вiйськовоi полiтики Вашингтона безпосередньоi погрози для нацiональноi безпеки Росii, у всякому разi на найближчi 10-15 рокiв, аж до реального розгортання американцями стратегiчноi системи ПРО не представляють. Однак цi змiни, насамперед припинення дii Договору по ПРО, ставлять пiд сумнiв весь мiжнародний режим контролю над озброСФннями й можуть викликати новий виток перегони озброСФнь, дати додатковий iмпульс процесу поширення ОМУ й коштiв його доставки.
Тактична лiнiя Росii вiдносно дiй США, як представляСФться, була вiрною: керiвництво Росii не вдарилося в панiку, не встало на шлях риторичних погроз i не заявило про прагнення змагатися зi США в областi наступальних i оборонних озброСФнь. Разом з тим очевидно й те, що зробленi американцями кроки ставляться до розряду стратегiчних i тому жадають вiд нас стратегiчноi вiдповiдi, що зачiпаСФ нашу власну ядерну полiтику.
При визначеннi нашоi подальшоi лiнii, як представляСФться, важливо мати на увазi, що, у якому би напрямку не розвивалися полiтичнi вiдносини мiж Москвою й Вашингтоном, поки в iхнiх арсеналах залишаСФться ядерна зброя, будуть iснувати й плани його застосування друг проти друга. При цьому питання про висновок з РосiСФю нових юридично зобовязуючих i контрольованих домовленостей про необоротнi скорочення СНВ продовжуСФ залишатися вiдкритим, а накопичений у США технологiчний задiл i результати натурних випробувань окремих компонентiв ПРО свiдчать про можливiсть уже в середньостроковiй перспективi розгорнути цiлком працездатну обмежену систему боротьби з ракетами, щiльнiсть якоi можна буде надалi постiйно нарощувати.
Виходячи iз цього Росiя повинна в доступнiй для огляду перспективi залишатися потужною ядерною державою. Ядерний баланс (мова не йде про паритет) зi США у вiдносно широкому дiапазонi загального числа боСФзарядiв i бойових можливостей як i ранiше забезпечував би особливi стратегiчнi вiдносини зi США й полiтично вагому роль Росii у свiтi. При цьому пiдтримувалася б зацiкавленiсть США в дiалозi по наступальних i оборонних озброСФннях, по всiм комплексi повязаних iз цими питаннями полiтичних i економiчних взаСФмин. [4, c. 92-96]
По дипломатичнiй лiнii зараз необхiдно зробити все можливе для збереження переговiрного режиму контролю над озброСФннями. Однак квапитися з висновком нового договору зi США по СНВ за всяку цiну не варто було б. Якщо стане ясно, що американцi не готовi до пiдписання в травнi цього року юридично зобовязуючоi й контрольованоi угоди, що охоплюСФ як стратегiчнi наступальнi, так i обороннi озброСФння, краще було б продовжити роботу над ним пiсля зустрiчi у верхах, чим пiдписувати чергову декларацiю, що здатна лише остаточно пiдiрвати цей режим.
Одночасно iз цим доцiльно висунути глибоко продуманi й добре аргументованi нашi пропозицii по спiвробiтництву зi США в областi ПРО, що не пiдриваСФ стратегiчну стабiльнiсть, у тому числi по спiльному створенню й використанню глобальних iнформацiйних систем, а також по новому поколiнню мер довiри в областi ядерних озброСФнь - як стратегiчних, так i тактичних. Полiтичний виграш такого кроку для Росii очевидний.
У ходi переговорiв зi США Росiя могла б запропонувати обговорити самi радикальнi мiри: про досягнення рiвня "мiнiмального" ядерного стримування, а також питання про нову й вiдповiдну фiлософiю партнерства, моделi стратегiчнi взаСФмини мiж двома краiнами, що виходить за межi взаСФмного ядерного стримування. Адже ясно, що якби Росiя й США не володiли вже десятками тисяч ядерних боСФзарядiв i тисячами ракет, вони не стали б зараз створювати iх. Природно, неможливо перебороти цей парадокс, принаймнi в найближчi десятилiття, шляхом знищення ядерноi зброi. Однак корiнна переорiСФнтацiя й реорганiзацiя ядерних чинностей, що залишаються, може стати цiлком реалiстичною й важливою метою росiйсько-американського партнерства. Вiдносини мiж ФранцiСФю й ВеликобританiСФю в ядернiй областi СФ наочним прикладом того, як двi сусiднi ядернi держави iз приблизно рiвними потенцiалами, кожна з яких технiчно здатна повнiстю знищити iншу, мирно спiвiснують, не викликаючи взаСФмних п