Вiдносини Росii i США на сучасному етапi
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
валося, що розширення Альянсу суттСФво змiнить ситуацiю щодо забезпечення безпеки в РДвропi. У 2003 роцi Держдума Росii доручила уряду розробку комплексного плану протидii розширенню НАТО, а в березнi 2004 року прийняла заяву У звязку з розширенням НАТО, вiдповiдно до якоi у разi подальшого розширення НАТО на схiд Дума буде рекомендувати президенту i уряду Росii ... вжити необхiдних заходiв щодо надiйного забезпечення безпеки Росiйськоi Федерацii, включаючи визначення доцiльностi подальшоi участi в мiжнародних договорах у сферi контролю над звичайним озброСФнням i перегляд принципiв побудови Збройних сил РФ у напрямi посилення iх ядерного потенцiалу....
Завершення перiоду глобальноi конфронтацii характеризувалося появою дедалi зростаючоi тенденцii СФвропеiзацii системи безпеки в РДвропi, що можна пояснити послабленням консолiдуючоi дii iдеологiчного фактору та вiдсутнiстю реальноi обСФднуючоi загрози. РДвропа, яка в повоСФнний перiод виступала молодшим партнером Сполучених Штатiв у глобальному протистояннi з радянським блоком, у новiй мiжнароднiй ситуацii прагнула стати самостiйним гравцем у свiтовiй полiтицi. Розвинувшись у потужне економiчне спiвтовариство, РДвросоюз прагнув набути полiтичноi ваги мiжнародного рiвня, з цiСФю метою розпочавши розбудову зовнiшньополiтичного та оборонного вимiрiв, формуючи власнi структури та позицii з ряду мiжнародних проблем. Процес розбудови СФвропейських вiйськово-полiтичних структур з точки зору процесу формування захiдноСФвропейськоi альтернативи НАТО, очолюваноi ФранцiСФю та ФРН, яка у перспективi могла б загрожувати трансатлантичнiй СФдностi.
Поява невоСФнних загроз СФвропейськiй стабiльностi, конфлiкти нового поколiння, особливо на Балканах, викрили неадекватнiсть можливостей РДвропи у спробах врегулювання або iншого вирiшення таких проблем та продемонстрували безумовнi вiйськово-полiтичнi переваги НАТО. Проте процес створення автономного потенцiалу у сферi безпеки та оборони РДС триваСФ, а це iстотним чином впливаСФ на ситуацiю на континентi. У дисертацii дослiджуються позицii рiзних зацiкавлених сторiн - краiн РДС, США i РФ - щодо перспектив оборонно-безпекового вимiру РДвросоюзу та можливi шляхи взаСФмодii у цiй сферi. Незважаючи на всi протирiччя мiж атлантичними союзниками, США не збираються вiдмовлятися вiд НАТО, яка для Вашингтона СФ основним, якщо не СФдиним дiСФвим iнструментом впливу на РДвропу - свого головного економiчного суперника на мiжнароднiй аренi. Одночасно РДвропа усвiдомлюСФ той факт, що в епоху глобальних ризикiв та асиметричних загроз забезпечення власноi безпеки без участi США неможливе. Нинi практично усi СФвропейськi держави зосередженi на проблемах внутрiшньоi полiтики i не можуть виробити спiльну зовнiшньополiтичну та стратегiчну орiСФнтацiю, без чого неможлива ефективна реалiзацiя спiльноi СФвропейськоi полiтики у сферi безпеки та оборони. Вартим уваги СФ той факт, що iдея незалежних вiд НАТО (а отже i вiд Сполучених Штатiв) СФвропейських вiйськових сил не надто популярна серед центрально- та схiдноСФвропейських держав, якi покладали значнi надii, у звязку зi вступом до НАТО, на пiдвищення свого полiтичного статусу та змiцнення загальноi вiйськово-полiтичноi безпеки. Тому представниками цих краiн висловлювалося занепокоСФння, що iмовiрне дублювання функцiй лише негативно вплине на ефективнiсть Пiвнiчноатлантичного альянсу, який розглядався краiнами новоi РДвропи як гарант стабiльностi та територiальноi недоторканностi. [32, c. 3-24]
2.2 Аналiз полiтичних вiдносин США й Росii в свiтовiй полiтицi
Глобальнi геостратегiчнi зрушення на рубежi 1980-1990-х рокiв, повязанi iз завершенням холодноi вiйни, призвели до руйнування стiйкоi бiполярноi системи мiжнародних вiдносин, що визначалася стратегiчним балансом двох свiтових лiдерiв - США i СРСР. Натомiсть почав складатися нестабiльний i доволi непередбачуваний свiтовий порядок, що вiдзначився появою нових викликiв мiжнароднiй безпецi. Залишившись СФдиною наддержавою, Сполученi Штати Америки нинi фактично визначають розвиток сучасних мiжнародних вiдносин. У той же час Росiйська Федерацiя залишаСФться впливовим учасником дипломатичних процесiв, свiдченням чого СФ дедалi бiльша увага до росiйського чинника в прийняттi зовнiшньополiтичних рiшень провiдними державами свiту. Отже, росiйсько-американськi вiдносини залишаються одним з головних напрямкiв зовнiшньоi полiтики обох держав i важливим елементом мiжнародних вiдносин, вiд характеру яких значною мiрою залежать перспективи розвитку свiтового спiвтовариства.
РЖсторiя показуСФ, що Росiя не завжди вела успiшну й добре сплановану полiтику, часто прорахунки в зовнiшньополiтичнiй стратегii завдавали вiдчутноi шкоди ii престижу й розвитку. Однак догляд з великоi полiтики дотепер не приносив iй помiтних позитивних результатiв, i цей факт також не можна не визнавати. Звiдси й головна дилема для держави як у минулому, так i на сучасному етапi розвитку - досягти розумного балансу мiж зовнiшньою й внутрiшньою полiтикою. Це зовсiм не обовязково припускаСФ зламування iсторично сформованоi парадигми, не перешкоджаСФ подальшому реформуванню краiни, але може вести до тимчасового ускладнення вiдносин з окремими краiнами, якi очiкували радикальноi змiни росiйськоi зовнiшньополiтичноi дiяльностi.
Слова Е.Качинса фiксують саме таке повернення. Одних це радуСФ, тому що виводить взаСФмодiя з РосiСФю на зрозумiлий i передбачуваний рiвень, iнших, навпроти,