Виховання органiзованостi молодших школярiв на уроках фiзичноi культури
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?обистостi молодоi людини СФ процесом ii соцiалiзацii, входження в соцiокультурне середовище пiд керiвництвом дорослого. Виховання розглядаСФться ним як СФдиний комплекiiлеспрямованих дiй родини, школи, позашкiльних установ, громадських органiзацiй та особи вчителя на пiдростаючу особистiсть, що забезпечують засвоСФння рiдноi мови, норм поведiнки, моральних цiнностей - усього, що складаСФ культуру суспiльства.
Вплив вказаних чинникiв яскраво проявляСФться в процесi становлення самостiйностi особистостi, зокрема школяра.
Самостiйнiсть школяра - умова успiшного розвитку його особистостi, основа активностi в пiзнавальнiй дiяльностi та iнших сферах життя. Розвиток самостiйностi учнiв у процесi навчання та виховання СФ однiСФю з головних проблем психолого-педагогiчноi науки, педагогiчноi практики та першочергове завдання сучасного вчителя [13, 17].
Зважаючи на актуальнiсть вказаноi проблеми i необхiднiсть ii вирiшення, мету нашого дослiдження ми вбачали у вивченнi особливостей прояву молодшими школярами i учнями-пiдлiтками самостiйностi в учiннi та визначеннi умов ii розвитку в навчально-виховному процесi.
тАЮСамостiйнiстьтАЭ визначаСФться як властивiсть i стан, умiння дiяти без сторонньоi допомоги або керiвництва, самостiйнi дii. РЖз вказаних тлумачень значення слова "самостiйнiсть" випливаСФ ii приналежнiсть до вольовоi сфери особистостi. Вона характеризуСФ людину (школяра) насамперед з точки зору наявностi чи вiдсутностi у ii дiях вольових зусиль.
Поняття самостiйностi тiсно повязане з поняттям пiзнавальноi активностi, хоч вони i не тотожнi. Пiзнавальна активнiсть i пiзнавальна самостiйнiсть посилюють одна одну, виступають якiсними характеристиками пiзнавальноi дiяльностi [7, 11, 22, 37].
Ефективнiсть оволодiння знаннями, умiннями i навичками вища тодi, коли цей процес спрямовуСФться вчителем так, що в ньому залишаСФться мiiе для доцiльноi самостiйноi пiзнавальноi активностi учнiв. Навчальна самостiйнiсть - це здатнiсть, яка проявляСФться в умiннi власними силами, без сторонньоi допомоги вирiшувати поставленi вчителем чи самими учнями завдання, використовуючи при цьому новi рацiональнi способи роботи, та в стiйкому бажаннi i прагненнi не лише на вимогу вчителя, а й за власним бажанням активно брати участь у навчальнiй роботi, що здiйснюСФться на уроцi.
Пiзнавальна самостiйнiсть включаСФ двi сторони: субСФктивну - мотивацiйну (спонукальну) та обСФктивну - володiння узагальненими знаннями, умiннями та навичками. Цi сторони тiсно взаСФмоповязанi i складають органiчну СФднiсть.
Значна увага до проблеми активностi й пiзнавальноi самостiйностi школярiв у процесi навчання характерна для всiх перiодiв розвитку школи. Практичне розвязання цiСФi проблеми тiсно повязане iз соцiальними завданнями в галузi народноi освiти, потребою навчити пiдростаюче поколiння самостiйно оволодiвати знаннями [24, 38].
Ще К.Д. Ушинський висловив думку, яка i нинi СФ найважливiшою для теорii i практики навчання: тАЮСлiд постiйно памятати, що потрiбно передавати учневi не тiльки тi чи iншi знання, але й розвивати в ньому бажання i здатнiсть самостiйно, без вчителя, засвоювати новi знання".
Гостра необхiднiсть в органiзацii самостiйноi фiзичноi дiяльностi продиктованi тим, що в сучаснiй украiнськiй школi у школярiв спостерiгаються ознаки малого за обСФмом рухового режиму. Причиною якого СФ недостатня кiлькiсть урокiв фiзичноi культури, велика наповнюванiсть класiв, вiдсутнiсть спецiально облаштованих мiiь для занять, устаткування, iнвентар, недостатнiй iнтерес дiтей до самостiйного виконання фiзичних вправ, малий обСФм знань про здоровий спосiб життя. В даний час скорочуються можливостi дiтей для занять фiзичною культурою i спортом оскiльки спортивнi секцii в основному працюють на комерцiйнiй основi, рiвень оплати в яких недоступний окремим категорiям сiмей, що мають дiтей.
Незадоволена потреба в руховiй активностi негативно впливаСФ на гармонiйний фiзичний розвиток, рухову пiдготовленiсть молодших школярiв [3, 5].
Проблемi самостiйних занять фiзичними вправами школярiв присвяченi науковi дослiдження [1, 2, 4, 7, 8, 9]. Однак, у вказаних роботах питання органiзацii самостiйних занять в початковiй школi розкритi не в повному обСФмi, тому вивчення цього питання дозволить збiльшити рухову активнiсть учнiв. Дана проблема залежить, перш за все, вiд успiшноi розробки теоретичних основ i практичноi технологii органiзацii самостiйноi навчальноi руховоi дiяльностi учнiв 1-2 класiв з урахуванням iхнiх вiкових особливостей.
Пiд час вступу до школи вiдбуваСФться ломка динамiчного стереотипу, що склався за дошкiльний перiод виховання, що приводить до порушення стану здоровя, найбiльш виражено у першокласникiв [6]. Один iз способiв вийти з такоi ситуацii це - фiзичнi вправи, що виконуються школярами самостiйно. Але у школярiв не достатньо сформованi навики самостiйного використання фiзичних вправ, танцiв, пробiжок, прогулянок для зняття втоми, виходу iз стресового стану. Одним з шляхiв вирiшення цiСФi проблеми, на наш погляд, СФ самостiйна робота учнiв з фiзичноi культури.
Для пiдвищення руховоi активностi дiтей в нинiшнiх шкiльних умовах слiд застосовувати самостiйнi заняття фiзичними вправами в молодших класах, оскiльки молодший шкiльний вiк СФ одним з найбiльш сприятливих для розвитку рухових якостей, формування умiнь i навикiв здорового способу життя [1, 2, 3, 9]. Особливо важливою СФ змiна навчально-виховного процесу з таким розрахунко