Виховання органiзованостi молодших школярiв на уроках фiзичноi культури
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
iСФнтують на оновлення системи освiти Украiни, пошуки нових шляхiв удосконалення пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Утвердження та поширення субСФкт-субСФктноi системи навчання зобовязуСФ методистiв та вчителiв звернутися не тiльки до питання про органiзацiю пiзнавальноi дiяльностi учнiв, а й до iншого, без якого досягнення дидактичного ефекту СФ неможливим, - до питання про органiзованiсть субСФкта в процесi пiзнавальноi дiяльностi. РЖ якщо до нинiшнього дня педагогiка досить плiдно працювала у напрямку формування пiзнавальноi активностi учнiв, умiння самостiйно працювати, то сьогоднi назрiла необхiднiсть розглянути проблему пiзнавальноi дiяльностi в дещо iншому ракурсi: як забезпечити ефективнiсть самостiйноi роботи учнiв, як спрямувати пiзнавальну активнiсть у русло засобiв дiяльностi, адекватних поставленiй метi, як сформувати вмiння та навички, необхiднi для саморегуляцii дiяльностi учнiв, самооцiнки та самокорекцii. Зазначенi та багато iнших питань спонукають до осмислення поняття органiзованостi субСФкта у навчально-пiзнавальнiй дiяльностi. На жаль, визначення цього поняття в педагогiчнiй лiтературi не представлено. У тлумачному словнику органiзованiсть iнтерпретуСФться як властивiсть та стан за прикметником органiзований, а органiзований тлумачиться як такий, якому притаманна зосередженiсть, самодиiиплiна, вмiння дiяти точно i планомiрно [19, 54]. Але подана дефiнiцiя стосуСФться органiзованостi взагалi, а не органiзованостi у навчальному процесi. Навiть поверховий погляд на перелiк рис, названих вище, показуСФ, що вони не СФ цiлком вiдповiдними тим, якi визначають успiх у навчальнiй дiяльностi. Якщо щодо зосередженостi не виникаСФ заперечень, то самодиiиплiна в поданому розумiннi (вмiння пiдкорити себе встановленим у певному колективi правилам) не СФ найголовнiшою в процесi пiзнання - у даному разi коректно було б говорити про саморегуляцiю дiяльностi. Очевидним СФ й те, що названi двi риси - зосередженiсть та саморегуляцiя - не вичерпують поняття органiзованостi в навчально-пiзнавальнiй дiяльностi. Розгляньмо сутнiсть поняття органiзованостi учня в навчально-пiзнавальнiй дiяльностi, спираючись на тi положення, якi обТСрунтованi в педагогiчнiй науцi при розробцi сумiжних питань теорii навчання, зокрема питання про дiяльнiсть субСФкта навчання.
Проблема органiзованостi учнiв у пiзнавальнiй дiяльностi не була предметом спецiального аналiзу, але окремi питання, що ii складають, розглядалися принагiдно в роботах [6, 11, 26, 38]. У педагогiчнiй лiтературi розглядалася проблема самоорганiзацii навчання учнями (але не органiзованостi), вiдзначалося, що вона повязана з бiльш глобальною проблемою розвитку школяра як субСФкта навчання, а також з бiльш вузькими проблемами самодiагностики та самокорекцii знань учнями.
СубСФктом навчання СФ учень, тАЮякий не тiльки засвоюСФ змiст навчального матерiалу, а й спiввiдносить його зi змiстом власного досвiду, накопиченого не тiльки в результатi попереднього навчання, а i в повсякденнiй практицi; сам регулюСФ (контролюСФ i коректуСФ) свою пiзнавальну дiяльнiсть на основi не тiльки рефлексii, а й процесу цiСФi дiяльностi: при цьому регулювання й рефлексiя включають не тiльки рацiонально-логiчнi, операцiональнi, а й особистiсно-смисловi аспекти" [48, 52]. Важливою характеристикою субСФкта навчання СФ позицiя субСФкта навчання, яка iнтерпретуСФться в педагогiчнiй науцi як динамiчна система, що включаСФ три основних елемента, а саме: предметну компетенцiю, а також сукупнiсть уявлень школяра про навчальний процес i особисту навчальну роботу (когнiтивний елемент); потребу вiдповiдати не тiльки зовнiшнiм, а й внутрiшнiм, власним, вимогам, готовнiсть удосконалювати свою навчальну роботу (регулювальний елемент); орiСФнтацiю на освiченiсть як особистiсну цiннiсть, вибiркове ставлення до рiзних аспектiв змiсту та методiв навчання (особистiсно-смисловий елемент). Формування позицii субСФкта навчання залежить вiд типу керiвництва процесом навчання - жорсткого, при якому в тiй чи iншiй мiрi iгноруються iндивiдуальнi вiдмiнностi в дiяльностi учнiв, чи гнучкого, коли створюються умови, за яких учень у дiалозi з учителем чи однокласниками вдосконалюСФ своi способи навчальноi роботи. Вказане поняття розкриваСФться в двох планах. По-перше, спосiб навчальноi роботи iнтерпретуСФться як одна з можливих ознак, котра характеризуСФ процес навчання школяра i формування в нього позицii субСФкта навчання. По-друге, - як реальний феномен, який на вiдмiну вiд iнших правил та засобiв розумовоi дiяльностi не даСФться учню вчителем, а створюСФться самим учнем у результатi перетворення поданих йому засобiв роботи [10, 22, 24].
Як бачимо, в одному з представлених планiв спосiб навчальноi роботи тлумачиться як комплекс внутрiшнiх компонентiв методiв навчання. Внутрiшнi компоненти методiв навчання - такi, якi стають власнiстю учня i реалiзуються ним самим, на вiдмiну вiд тих, що використовуСФ вчитель. Внутрiшнi компоненти методiв навчання в тiй чи iншiй мiрi впливають на самоорганiзацiю учнем навчальноi дiяльностi i ii результативнiсть.
На думку РД.Д. Божович, критерiями визначення позицii субСФкта СФ такi.
Для когнiтивного елементу:
своСФрiднiсть орiСФнтовних i операцiйних компонентiв роботи учня над матерiалом конкретних предметiв;
своСФрiднiсть образних компонентiв навчальноi роботи - умiння будувати цiлiсний образ обСФкта, який вивчаСФться;
прогностична i оцiнна дiяльнiсть учня;
орiСФнтацiя в структурi навчального завд