Вдосконалення контрольно-оцiнноi дiяльностi в початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
/p>
Тривожнiсть у школярiв викликали ситуацii оцiнювання вчителем iх вiдповiдей, виконаних завдань (читання тексту, вiдповiдi бiля дошки, розвязання задач, написання букв тощо). У половини шестирiчних учнiв спостерiгаСФться стан, близький до тривожного. Хоча дiти цiСФi групи не виявляють такого занепокоСФння, як першоi, але вони давали 4% -5% тривожних вiдповiдей iз 8%. Потреба шестирiчних учнiв у визнаннi, схваленнi маСФ бути врахована пiд час оцiнювання iх знань, адже це зумовлюСФ розвиток пiзнавальноi активностi.
Отже, вивчення особливостей оцiнювання учбовоi дiяльностi шестирiчних першокласникiв показало, що використовуються двi форми педагогiчноi оцiнки: оцiннi судження (позитивнi - погодження, схвалення; негативнi - зауваження, заперечення); символи-знаки (зiрочки, прапорцi, колобки, трикутники), якi для вчителiв фактично СФ фiксованими бальними оцiнками, i саме так сприймаються шестирiчними дiтьми. Оцiннi судження використовуються в переважнiй бiльшостi випадкiв у формi короткого невмотивованого результативного висловлювання.
Учителям, якi працюють iз шестирiчками, не варто, на нашу думку, запроваджувати оцiнку у виглядi знакiв-символiв, бо вони вносять у життя дiтей, особливо iз низьким i середнiм рiвнями успiшностi, фактор тривожностi, що негативно позначаСФться на формуваннi у цих дiтей позитивного ставлення до навчання.
У процесi експериментального дослiдження ми враховували, що використання в першому класi педагогiчноi оцiнки вимагаСФ вiд учителя створення адекватноi оцiнноi ситуацii - проведення попередньоi роботи по формуванню у дiтей усвiдомленого ставлення до оцiнювання як дiяльностi, ознайомлення iз засобами контролю знань, вироблення в учнiв адекватноi взаСФмо - i самооцiнки, i як результат виховання позитивного ставлення до навчання. Емоцiйно-позитивна ситуацiя пiд час. оцiнювання навчальноi дiяльностi школярiв створювалася вчителем завдяки дотриманню певних психолого-педагогiчних умов: доброзичливого ставлення до дiтей; виявлення не тiльки знань учнiв, а й РЗхнiх зусиль, докладених до оволодiння матерiалом; вмотивованостi педагогiчного судження; його обСФктивностi; врахування iндивiдуальних особливостей дiтей пiд час оцiнювання iх знань; дотримання педагогiчного такту; створення реальних ситуацiй, якi сприяють досягненню успiху.
Доброзичливий мiкроклiмат у класi починався iз появою вчителя, зi слiв привiтання, тону, яким воно мовиться: спокiйно, але не байдуже. Почувши своСФ прiзвище пiд час опитування, дитина вловлюСФ настрiй педагога. Лагiдне звернення до учня сприяСФ його спокiйнiй, а тому - i бiльш успiшнiй вiдповiдi.
Усi сфери навчальноi дiяльностi школярiв супроводжувалися певними емоцiями. РЖз метою створення сприятливоi психологiчноi атмосфери ми забезпечували умови для пiдтримання позитивних емоцiй:
повязаних зi школою в цiлому i перебування у нiй;
зумовлених рiвними, доброзичливими, дiловими взаСФминами дiтей з учителем i ровесниками, вiдсутнiстю конфлiктiв мiж ними;
породжених усвiдомленням кожною дитиною своiх можливостей щодо досягнення успiхiв у навчаннi, подолання труднощiв пiд час розвязання складних завдань;
викликаних задоволенням результатами своСФi дiяльностi, справедливо одержаною оцiнкою.
Заздалегiдь осмислювалася поведiнка вчителя на уроцi. Для цього забезпечувався оптимальний мiкроклiмат успiшного навчання i виховання шестирiчних учнiв, зокрема, створення у класi умов, за яких можна було звести хвилювання дiтей до мiнiмуму. Важливу роль у ситуацii оцiнювання вiдiгравала поведiнка вчителя: його тон, манера звертання до учнiв, зауваження i, навiть, мовчання пiд час вiдповiдей.
Вiдповiдно до прихильного ставлення вчителя до учня створювалася доброзичлива психологiчна атмосфера. Слухаючи вiдповiдi на поставленi запитання, вчитель радiв успiху кожноi дитини. Ця радiсть виявлялася у виразi обличчя педагога, у його жестах. Якщо ж хтось iз учнiв не знав матерiалу i мовчав або давав неправильну вiдповiдь, на обличчi вчителя зявлялися стурбованiсть, спiвчуття, якi передавали вихованцям.
Доброзичливiсть учителя виявлялася i в тому, що вiн не поспiшав негативно оцiнювати дiяльнiсть школяра. Педагог насамперед враховував той факт, що нiщо так не пригнiчуСФ дитину, як усвiдомлення безперспективностi, як думка про те, що вона нi на що не здатна.
В момент оцiнювання дiяльностi шестирiчних учнiв учитель стежив також за iнтонацiСФю свого голосу. Бо не тiльки сама оцiнка, а й те, як вона даСФться школяревi, яка ii форма - все це впливало на хiд дiяльностi, на формування ставлення дiтей до навчання. Так, якщо давалася негативна оцiнка при загальному доброзичливому ставленнi, в якому виражалася вiра в можливостi дитини, то це стимулювало ii до бiльш наполегливоi працi.
Зовсiм iнакше переживали шестирiчнi учнi негативну оцiнку, яка робилася вчителем за умови недоброзичливого ставлення. Дiти вважали, що iх характеризують необСФктивно.
Створення доброзичливоi, емоцiйно-позитивноi атмосфери в ситуацii оцiнювання передбачало вирiшення питань, що слiд оцiнювати - лише фактичнi знання чи ставлення дiтей до навчальноi дiяльностi i як це робити.
Виходячи з того, що педагогiчна оцiнка була важливим фактором формування позитивного ставлення до навчання, оскiльки вона вiдбивала думку вчителя про кожного з дiтей, було доцiльним оцiнювати не тiльки фактичнi знання, а й ставлення учнiв шестирiчного вiку до навчання. При цьому ми враховували, наскiльки ст?/p>