Вдосконалення контрольно-оцiнноi дiяльностi в початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В°влення школярiв до виконання ними конкретного завдання вiдповiдало оцiнним критерiям. Спостереження за дiяльнiстю учнiв свiдчили про те, що iхня стараннiсть i докладенi зусилляне завжди забезпечували досягнення бажаних результатiв. Пiд час оцiнювання дiяльностi шестирiчних дiтей ми зважали на тип емоцiйного ставлення до навчання, заохочували зусилля школярiв там, де ше не досягнуто належних успiхiв. Цi зусилля заслуговували на те, щоб iх теж вiдзначали.
Виявилося, що на уроках дiти часто допускають помилки. Пряме зауваження, яке робить педагог у присутностi всього класу, може призвести до рiзкого зниження активностi учня, особливо нерiшучого. Тому необхiдно було знайти спосiб тактовно виправити дитину, котра даСФ неправильну вiдповiдь. РЖнколи з цiСФю метою ми зверталися до всього класу: "Послухай ще, як вiдповiдатимуть РЖра, Оля". РЖнодi ми робили зауваження в прямiй формi, не називаючи iмен школярiв. Наприклад, коли деякi дiти переставали працювати, вчитель звертався до всього класу: "Стараються моi учнi, памятають все, що я пояснювала, i Олеся за всiма встигаСФ". РЖ тiльки в тому випадку, коли педагог впевнений, що помилка дитини - наслiдок ii неуважностi пiд час пояснення нового матерiалу, вiн давав бiльш гостру оцiнку: "Я незадоволена тобою. Ти зовсiм не слухала".
Деякi вчителi оцiнюють знання дiтей, виходячи з iх поведiнки. Цього ми намагалися не допускати, перевiряючи дiяльнiсть шестирiчних учнiв.
Оцiнювання дiяльностi учнiв учителем викликало пожвавлення, схвальнi або критичнi реплiки i навiть смiх з приводу невдалоi вiдповiдi. Реакцiя педагога на все це сприяла полiпшенню стосункiв мiж учнями, формуванню у них чуйного, доброзичливого ставлення один до одного. Тодi виховний ефект впливу оцiнки набагато пiдвищувався.
Перевiряючи дiяльнiсть шестирiчних дiтей, учитель враховував такi показники: ступiнь усвiдомлення учнями вимог, якi ставляться до iхньоi дiяльностi; характер прояву переживань, повязаних з оцiнкою; реакцiю дiтей на позитивну i негативну оцiнку та ii вплив на дiяльнiсть шестирiчок.
Також у процесi експерименту ми не задовольнялися загальним поясненням завдань, а спиралися на конкретний показ, наочний матерiал, вважаючи, що вiн у цьому вiцi необхiдний.
Систематично звертаючи увагу дiтей на те, шо вони повиннi виконувати, залучаючи iх до розвязання того чи iншого завдання, ми формували осмислене ставлення до нього. Завдяки цьому створювалися умови для ефективного використання оцiнного судження, правильного його впливу на дитину та ii дiяльнiсть.
Важливою умовою належного усвiдомлення педагогiчноi оцiнки була ii мотивацiя. Аргументуючи оцiнку, показуючи ii обСФктивнiсть, ми привчали дiтей до самоконтролю, самооцiнки своiх знань, а також взаСФмооцiнкн. Мотивована педагогом оцiнка сприймалася учнями як справедлива, СФдино правильна, що було основою встановлення дружнiх взаСФмин мiж самими дiтьми, з одного боку, i мiж учителем та школярами - з другого.
ОбТСрунтовуючи оцiнне судження, ми привчали шестирiчних дiтей самокритично аналiзувати свою дiяльнiсть. Пiд час оцiнювання дiяльностi учнiв дiй використовували рiзнi способи мотивування оцiнних суджень.
Одним iз ефективних прийомiв, що сприяв усвiдомленню дiтьми певних вимог; була демонстрацiя кращих зразкiв виконання завдання. Особливого значення набував цей прийом для учнiв шестирiчного вiку, котрi ще не завжди добре розумiють, якими мають бути результати iхньоi дiяльностi, не вмiють критично оцiнювати як своi дii i вчинки, так i iнших людей.
Стимулом у формуваннi позитивного ставлення до навчальноi роботи та ii результатiв була диференцiйована оцiнка, в якiй враховувалися рiзнi сторони виконаного дитиною завдання (акуратнiсть, правильнiсть тощо). Все це стимулювало школяра, дiяльнiсть якого перевiряСФться, сприяло формуванню усвiдомленого ставлення до виконання завдань.
Також ми залучали шестирiчних дiтей як до поетапних, так i до процесуальних i результативних взаСФмооцiнок, якi вироблялися на основi вмотивованих суджень педагога: серед виставлених малюнкiв вiдiбрати найкращi й тi, де завдання виконане не зовсiм правильно - обгрунтувати свiй вибiр, пройти помiж рядами i вибрати учнiвську роботу, яка сподобалася, виставити у куточку "Нашi кращi роботи".
Пiдсумовуючи урок, ми пiдкреслювали значення виконаного завдання, показували своСФ задоволення успiхами кожноi дитини, ii активнiстю, пiдбадьорювали тих, хто вiдчував труднощi. Тут доречним було введення iгрових персонажiв - Петрушки, Чебурашки, ляльки Катрусi, Колобка, Сороки-бiлобоки, Лисички-сестрички, Барвiнка, Буратiно та героiв сучасних популярних мультфiльмiв i дитячих книжок.
У процесi спостережень виявлено, що деякi вчителi (14%) пiд час оцiнювання дiяльностi учнiв шестирiчного вiку користуються "штампа - ми", в яких виявляСФться неврахування iндивiдуальних особливостей дiтей.
Це спричиняло негативний вплив на формування у школярiв iнтересу до навчання, породжувало у них невпевненiсть у своiх силах. ОднiСФю з причин використання "штампiв" було те, що вчителi не помiчали змiн у ставленнi дiтей до навчання, не враховували стимулюючоi ролi вiдзначення навiть невеликих досягнень учнiв, iхнього бажання краще працювати.
Педагогiчна оцiнка дiяльностi, яка давалася нами у формi вмотивованого оцiнного позитивного судження, сприяла тому, що кожна дитина переживала ii результати, завдяки чому в неi формувався вiдповiдний тип ставлення д