Финансовая политика и инструменты ее реализации
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
В°ти, що бюджет вiдзначаСФться вiдсутнiстю рiвноваги. Отже, стан бюджетноi рiвноваги не означаСФ тiльки рiвновагу в арифметичному розумiннi, тобто коли доходи дорiвнюють видаткам. Бюджет знаходиться у станi рiвноваги як тодi, коли доходи дорiвнюють видаткам, так i тодi, коли доходи вищi вiд видаткiв. РЖншими словами, бюджетноi рiвноваги немаСФ тiльки тодi, коли видатки перевищують доходи, тобто маСФ мiiе iснування бюджетного дефiциту. Це стосуСФться i мiiевих бюджетiв. Принцип iх збалансованостi завжди мав велике значення. Вiн вiдображаСФться в багатьох правових документах.
Доходна та видаткова частини мiiевих бюджетiв визначаються в основному затверджуваними парламентом нормами. Це означаСФ, що державнi органи створюють систему мiiевих бюджетiв, основною умовою iснування якоi маСФ бути гармонiя мiж доходною та видатковою сторонами мiiевих бюджетiв, тобто рiвновага. Передача обовязкiв i вiдповiдальностi мiiевим органам влади маСФ супроводжуватися забезпеченням цих органiв вiдповiдними фiнансовими ресурсами. З правовоi точки зору про вiдповiднiсть мiж звязками та фiнансовими ресурсами можна говорити тодi, коли обовязки супроводжуються правами та компетенцiями на використання джерел доходiв. Цi компетенцii можуть визначатися по-рiзному - вiд прав на використання ресурсiв до нормативних компетенцiй, тобто прав щодо встановлення податкiв. Мiiевi органи влади повиннi мати юридичне закрiпленi джерела доходiв, достатнi для покриття обовязкових видаткiв. Це, звичайно, не означаСФ, що мiiевi органи влади можуть мати можливiсть виконувати тiльки обовязковi функцii. Може бути ситуацiя, за якоi мiiевi органи влади мають на своiх рахунках необхiднi фiнансовi кошти, але не мають вiдповiдних прав щодо iх використання. РЖснуСФ небезпека, що чiткий розподiл обовязкiв i ресурсiв зменшить самостiйнiсть мiiевих органiв влади. Однак така небезпека не означаСФ звязку мiж збалансованим бюджетом та недостатньою самостiйнiстю. Збалансована система доходiв i видаткiв маСФ забезпечувати вiдповiдний рiвень самостiйностi мiiевих органiв влади як у видатковiй, так i в доходнiй частинi.
Закладання в украiнському законодавствi принципiв збалансованостi мiiевих бюджетiв було спричинено загальною складною фiнансовою ситуацiСФю та iнфляцiСФю. Приводом цього було також побоювання, що при набуттi значноi вiдносноi самостiйностi мiiевi органи перевищать власнi доходи i це стане зайвим тягарем для надто дефiцитного бюджету держави. Частково з такими думками можна погодитись. Однак за вiдсутностi протягом рокiв достатнiх власних мiiевих доходiв прийняте положення фактично обмежувало самостiйнiсть регiонiв, змушуючи iх скорочувати видатки. Цю ситуацiю не можна вважати за правильну. В багатьох випадках намiр самостiйностi мiiевих органiв влади може залишитися лише декларативним, пiдкреслюючи також теоретично визнану регiональну самостiйнiсть територiального планування.
В мiру розвитку вiтчизняноi системи мiiевоi влади необхiдно давати оцiнку взаСФмовiдносинам мiж органами мiiевого самоврядування, регiонами та урядом. Така оцiнка маСФ стосуватися впливу зазначених взаСФмовiдносин на можливостi участi у спiвпрацi за умов глобалiзацii свiтовоi економiки. У ситуацii обмеженостi публiчних бюджетiв уряд може вiдмовитися вiд деяких програм з метою збалансування бюджету держави. ПостаСФ ряд питань. Чи повиннi мiоценi органи влади у вiдповiдь на такi обмеження також призупинити дiяльнiсть у цих сферах? Якщо нi, то яким способом маСФ фiнансуватися мiiева сфера послуг" Чи новi обовязки мають передаватися вiд уряду мiiевим органам влади разом iз додатковою фiнансовою пiдтримкою у виглядi дотацii або нових джерел доходiв? До якого рiвня уряд маСФ втручатися у розбiжностi, якi виникають з неправильного закрiплення компетенцiй у галузi видаткiв i з рiзного податкового потенцiалу?
Пiд час пошуку вiдповiдей на цi питання необхiдно памятати про певнi засади, якими треба керуватися. Основне питання, яке виникаСФ в дискусiях про мiiевi податки та доходи мiiевих бюджетiв, - чи повиннi особи, якi користуються публiчними послугами та майном в мiру своiх можливостей за них платити? Коли люди можуть користуватися майном чи послугами за цiнами, нижчими вiд iх вартостi, ними користуються у бiльших обсягах, нiж тодi, коли цiни вищi. Якщо особи, якi послуговуються публiчним секторам, не зобовязанi за них платити, то на такi програми необхiдно видiляти надто багато коштiв за рахунок iнших. Це спричиняСФ марнотратство обмежених засобiв та створюСФ ситуацiю, коли особи, якi користуються послугами, субсидуються тими, хто ними послуговуСФ. Така ситуацiя видаСФться несправедливою. З вимоги, щоб тi, хто користуСФться послугами, платили за них, випливаСФ кiлька правил. Зокрема залежно вiд рiвня вiдповiдальностi органiв мiiевоi влади за надання послуг вони повиннi мати доступ до диференцiйованих джерел доходiв, щоб мати бiльшi можливостi повязувати пропонованi послуги iз податками, що стягуються в даному регiонi.
Щодо проектiв, доходи з яких надiйдуть тiльки в майбутньому, вiдповiдним способом фiнансування СФ борговi зобовязання. В iншому випадку теперiшнi платники податкiв субсидують майбутнiх користувачiв послугами, через що зменшуються i ефективнiсть, i справедливiсть, оскiльки доходи мають випереджати видатки з метою збору вiдповiдно великих фондiв для початку iнвестицii. Тим бiльше строк сплати боргу маСФ вiдповiдати, наскiльки це можл