Античний театр як модель античного полiсу
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
? нам довелося бути свiдками цiii святковоi процесii, з ii численними непристойними символами пiд час свята, коли йшли вистави за трагiчними i комiчними творами великих поетiв, то це, напевно, справило б на нас гротескове враження, - пише М. Нiльссон.
Всi цi обряди носять вельми архаiчний характер. Стародавнi народи ще не умiли розмежовувати родючiсть людей i навколишньоi природи, i через це обряди на святах, повязаних з родючiстю, повсюдно вiдрiзнялися крайньою непристойнiстю. Це були днi, коли всi обмеження, що iснують зазвичай, мов би рушилися. Дiонiс прийшов до Грецii досить пiзно - незадовго до початку цивiлiзацiйного перiоду. Але звязок обряду з iмям конкретного божества не був непорушним. Боги зникли, а обряди найчастiше зберiгаються, частково або повнiстю. Оскiльки виноградарство в Грецii набагато старше Дiонiса, то i описанi вище сiльськi звичаi i дуже стародавнiми.
1.2.2 Оргiастичнi свята Дiонiса в Грецii
Значнi змiни до традицiйних форм поклонiння Дiонiсу вносить епоха архаiки. VI-VII вв. до н.е. характеризуються розповсюдженням буйних, екстатичних культiв, центром яких стаi Дiонiс.
Особливостi культовоi символiки дозволяють розрiзнити два типи Дiонiсова богопочитания, якi, беручи до уваги iери iх первинного розповсюдження, можна схематично позначити як материковий/гiрський i острiвний/морський. Взаiмодiя обох типiв, вже в ранню епоху перехрещених шляхом мiграцii, приводять iх до злиття, яким i завершуiться процес утворення Дiонiсовоi релiгii. Вiдзначаючи риси, найбiльш характернi для кожного i, якщо не виключно йому одному властивi, то, в усякому разi, в його колi аутентичнi, в iншому ж не первиннi, Вяч. РЖванов даi таке зiставлення вiдмiтних символiв i обрядових форм того i iншого типу:
Материковий культ Острiвний культ
Бог-змiй i немовля Бог-бик
Тирс i свiточ. Плющ Подвiйна сокира. Виноград
Молодий олень, козел, собака
Дельфiн, лев, пантера, риба лисиця
Pannichides (цiлонiчне Дифiрамб святкування), lampteria - святкування свiтильникiв.
Розтерзання як hieros gamos
Обезголовлювання як фалiчний (священний брак) культ; культ голови
Змiя, фалос, Liknon, cista Ковчег на водах: проросле mystiса (священна корзина, з нього древо життя чарiвна скринька)
Дiонiс - гiрський ловецький
Дiонiс морський, що плаваi або ходить по водах, рыбарь
Дикi чагарники Древа плодовитi, раrаdeisos
Dionysu (сад Дiонiса)
Пiфiйство, Музи Харiти, Ори, нiмфи достатку
Фаллофорii виноградарiв Дiйства в личинах, переодягання чоловiкiв в жiночий одяг
Те, що i мiж обома типами загального (як оргii i мандри менад, концепцiя оргiастичноi жертви, роздвоiння Дiонiса, омофагiя тощо), вказуi на iдиноприроднiсть прадiонiсiйства, вiдмiнностi ж - на подвiйний витiк його з релiгiй позаеллiнських: прототип материкового культу - оргiзм фракiйський, прототип острiвного - оргiзм критський i малоазiйський, при частковому впливi РДгипту. Чудовий по виразностi опис розповсюдження в Грецii дiонiсiйських оргiй подаi О. В. Мень: РДвропейська Грецiя ок. 650-550 рр. - це епоха духовного бродiння i появи начал фiлософськоi думки у всьому свiтi. У грекiв цей перiод ознаменувався тягою до мiстичних культiв. Людина, що мандрувала тодi Елладою, не могла б не помiтити, що всюди вiдбуваiться щось дивне i незрозумiле. Гiрськi лiси стали часами оголошуватися спiвом i криками; то були натовпи жiнок, якi носилися серед дерев з розiбраним волоссям, одягненi в звiринi шкури, з вiнками з плюща на головах; у руках у них були тирси - палицi, обвитi хмелем; вони вдавалися до несамовитих танцiв пiд звуки первiсного оркестру: вищали флейти, дзвенiли литаври, пiднiмався дурманний дим вiд спалюваних конопель i смоли. Вночi свiтло мерехтливих смолоскипiв освiтлювало фантастичнi картини шабашу. Напiвголi дiвчата iз заскленим поглядом рвали зубами мясо тремтячих тварин. На цих диких лiсових святкуваннях жiнки, що дуже довго жили узапертi поневоленi мiстом, брали реванш: наскiльки суворi були до них суспiльнi закони, настiльки великий був ентузiазм iх розгнузданих радiнiй. Ледве лунав призовний клич, як вони переставали бути матерями, дочками, дружинами; вони кидали своi вогнища i прядки i з цiii митi цiлком належали божеству продуктивноi потуги природи - Дiонiсу, або Вакховi.
Примiтно, що жiночi оргii на честь Дiонiса не зустрiчали в народi засудження. Навпаки, люди вiрили, що танцi вакханок принесуть родючiсть полям i виноградникам. В днi радiнiй служницi могутнього бога користувалися заступництвом i пошаною. Нiщо не могло зупинити хвилю дiонiсiзму, що захлеснула Грецiю. У гiрськiй Аркадii i поблизу торгового Корiнфу, в Аттицi i Спартi спалахували новi вогнища цiii дивноi релiгii. Навiть за межi Еллади проник Дiонiс. У Еврiпiда вiн з гордiстю говорить про своi перемоги:
И вместе грек там с варваром живет.
Всех закружил я в пляске вдохновенной
И в таинства их посвятил свои,
Чтоб быть мне явным божеством для смертных.
Служiння Дiонiсу, за визначенням Вяч. РЖванова, було переважно психологiчним станом. У нiм грек знаходив те, чого йому не вистачало в мiстерiях Елевсина: вiн був не тiльки глядачем, але i сам зливався з потоком божественного життя, в буйному екстазi включаючись в стихiйнi ритми всесвiту. Перед ним, здавалося, вiдкрилися безоднi, таiмницю яких не в силах виразити людська мова. Вiн струшував з себе пута повсякденного, звiльнявся вiд суспiльних норм i здорового глузду. Опiка розуму зникала, людина як би поверталася в