Античний театр як модель античного полiсу
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
. Зевс, прийнявши вигляд смертного, мав таiмний любовний звязок iз смертною жiнкою Семелою (земля). Охоплена ревнощами Гера, перетворившись на стареньку, порадила Семелi, яка була вже на шостому мiсяцi вагiтностi, поставити своiму таiмничому коханому умову: хай вiн зявиться перед нею в своiму справжньому виглядi, яким вiн являвся свататися до Гери. Семела послухалася цiii поради. РЖ Зевс, що присягнувся водами Стiкса, був вимушений виконати ii прохання: вiн зявився iй в гуркотi грому i сяйвi блискавок, чим i спопелив ii.
Грянули громы Зевса -
Муки родов приспели:
90 Не доносив, извергнула
Бромия мать из чрева
И под ударом молний
Кончила жизнь безвременно...
Проте, ii шестимiсячного недоношеного сина Зевсовi вдалося врятувати. Спочатку гнучкi стебла зеленого плюща вихопили дитину з полумя й уповили його прохолодою матерi-землi. А потому Гермес зашив врятовану дитину в стегно Зевса, який по трьох мiсяцях доношування, в сталий термiн вивiв його на свiтло. От чому Дiонiса називають двiчi народжений або дитя подвiйних дверей .
Но извергнутого принял
Зевс в свое немедля лоно,
И, тая от Геры сына,
Он его в бедре искусно
Пряжкой застегнул златою.
100 Когда же приспел ему срок,
Рогоносного бога родил он,
Из змей венок ему сделал,
И с той поры этой дикой добычей
Обвивает менада чело.
Пiсля народження Дiонiса Зевiерез Гермеса вiддав його на виховання нiсейським нiмфам, iнша версiя - сестрi Семели РЖно, яка була замiжня за Афамантом. За те, що Афамант виховував в своiму будинку Дiонiса, ревнива Гера наслала на нього безумство, в припадку якого вiн убив свого сина Леарха, прийнявши його за оленя.
Пышноволосые нимфы вскормили младенца, принявши
К груди своей от владыки-отца, и любовно в долинах
Нимфы его воспитали. И волей родителя-Зевса
Рос он в душистой пещере, причисленной к сонму бессмертных.
После того как возрос он богинь попечением вечных,
Вдаль устремился по логам лесным Дионис многопетый,
Хмелем и лавром венчанный, вслед ему нимфы спешили,
Он же вел их вперед. И гремел весь лес необъятный.
Усюди, де зявлявся молодий бог, його супроводжували вибухи ентузiазму i оргii. Зростала його свита. Говорили, що його коханою стала Арiадна - дочка крiтського царя Мiноса, та сама, що допомогла Тезею убити Мiнотавра. Мабуть, в цьому - вказiвка на крiтське корiння культу Дiонiса.
Мiфологiчний цикл Дiонiса вельми складний хоч би тому, що останнiй виступаi в мiфах пiд рiзними iменами; точнiше, антична релiгiя визнавала декiлька iпостасей або декiлька теофанiй, богоявлень, Дiонiса. У деяких з них вiн виступаi як iстота виключно божественна, iнодi навiть iз зооморфними рисами (бикоголовий Дiонiс-Загрей, гепард, леопард чи ба барс Дiонiс-Нiсей), в iнших - як людина або, точнiше, боголюдина, що зявилася на землю завдяки народженню вiд смертноi жiнки Семели. З образом Дiонiса-Загрея повязана i iпостась Дiонiса-РЖакха, сина-чоловiка Деметри (iнодi Персефони), одного з провiдних персонажiв Елевсинських мiстерiй.
Дiонiс-Загрей (Звiролов) народився вiд кровозмiсного звязку Зевса зi своiю дочкою Персефоной, у свою чергу народженою вiд iнцеста; у цьому варiантi мiфу Зевс перетворився на крилатого змiя i таiмно вповз в печеру, де знаходилася Пересефона, i злiгся з нею. В результатi у Кори (iнше iмя Персефони, що вказуi на ii дiвоцтво, дiвчина) народилося рогате або бикоголове дитя, Дiонiс-Загрей. Дiонiс-Загрей особливо шанувався на Критi.
Взагалi-то, для дiонiсiйського мiстерiального циклу мiфiв
надзвичайнохарактернийiнцестуальниймотив,названий Д. С. Мережковським сходами кровозмiшень: поiднання Зевса з матерью Деметрою, внаслiдок чого народжуiться Кора-Пересефона, потiм його ж - з дочкою Персефоною, плодом чого був РЖакх-Дiонiс i, нарештi, найбiльш таiмне - РЖакха з Корою, iмя плоду якого складаi мiстерiальну таiмницю. Мотив кровозмiшення як повороту назад процесу народження виявляiться тiсно повязаним з суттю Дiонiсова культу як культу подолання смертi через воскресiння розтерзаного бога.
Зевс, побачивши сина, вiдразу ж надзвичайно полюбив його, дав йому свою зброю, своi атрибути громовержця i посадив його праворуч вiд себе на престолi: Зевс пануi над всiма, а Вакх пануi i над Зевсом, свiдчить орфiчний вiрш в передачi неоплатоника Прокла, а знаменитий римський критик християнства Цельс побачив в цьому рогатому дитятi Загреi апокалiптичного Агнця, але перетворив все на жарт i висмiювання християн.
Дружина Зевса ревнива Гера задумала погубити немовля, i коли Зевс одного разу вiдлучився з Олiмпу, вона намовила Титанiв напасти на Загрея i розтерзати його.
Титани, щоб не налякати божественного немовляти своiми чорними хтоническими обличчями, натирають iх крейдою i лiзуть на Олiмп. Загрей граi рiзними iграшками, бере в руки дзеркало i дивиться в нього. Зачарований своiм вiддзеркаленням, вiн втрачаi пильнiсть, i титани хапають його. Загрей перетворюiться на метелика, змiю, птаха, коня, хвилю, лева, мошку, зiрку, хмару, гору, билинку i вислизаi вiд Титанiв, якi безуспiшно ловлять його. Але цикл перетворень закiнчений, i Загрей знову стаi рогатим немовлям. Титани хапають бога, терзають, розрубують його, пють його кров (з пролитоi на землю кровi зростаi гранатове дерево), смажать, варять i пожирають його плоть, за винятком серця. Це серце, що ще трiпоче, вiднiмаi у Титанi