Античний театр як модель античного полiсу
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
? Афiна (iнша версiя - Аполлон) i вiддаi його Зевсовi. Зевс спопеляi Титанiв блискавкою, i з праху його постають люди, що поiднують в собi два начала, - благе дiонiсiйське (оскiльки Титани причастилися плотi бога) i зле - титанiчне. Серце ж Загрея Деметра вдягнула новою плоттю Вакха-людини. Бабця Дiонiса Рея, розшукавши внука, знов склала з шматкiв його тiло i повернула до життя. Персефона, якiй Зевс вiдтепер доручив наглядати за дитиною, передала його царевi Орхомена Афаманту i його дружинi РЖно, наставивши ii, що дитину слiд ростити на жiночiй половинi будинку, переодягненою в дiвчинку. Проте Геру не вдалося обдурити, i вона покарала цю царську чету, наславши на них безумство. У припадку безумства Афамант убив свого сина Леарха, прийнявши його за оленя.
Тодi, на прохання Зевса, Гермес тимчасово перетворив Дiонiса на козеняту або баранчика i передав його нiмфам Макрiдi, Нiсi, Ерато, Бромii i Ваксi, що вони мешкали на гелiконськiй горi Нiса. Вони й поселили Дiонiса в печерi, пестили i лелiяли його, годували медом. За цю службу Зевс згодом помiстив iх зображення серед зiрок пiд iмям Гiад (у семизiррi сузiря Тельця, за древнiми, сузiря Орiону - в сучаснiй астрономii). Саме на горi Нiса Дiонiс винайшов вино, за що його в основному i звеличили.
За iншою версiiю мiфу, самi Титани передали розтерзане серце Загрея Аполлону для воскресiння, i той до дня його повстання з мертвих поклав тiло Загрея в трунi-ковчезi бiля Дельфiйського треножнику.
За третьою версiiю, серце Загрея Зевс проковтнув або ж стовк його i, змiшавши з амброзiiю, напоiв цим напоiм Семелу, земну Деметру, вiд якоi пiсля ii злягання iз Зевсом i народилася Дiонiс-людина.
Коли Дiонiс став дорослим, Гера впiзнала в ньому сина Зевса, не дивлячись на вiдбиток жiночностi, який наклало на нього виховання, i вселила в нього безумство. Вiд цього безумства вiн був зцiлений тiльки у Фрiгii Великою Матiрю Кибелою-Реiю, яка i залучила його до своiх оргiастичних мiстерiй. Вiн вiдправився мандрувати по всьому свiту, оточений великою галасливою свитою. Ще дитиною Дiонiса водять густокосi нiмфи, його годувальницi; потiм ця купка супутниць зростаi в блискучий тiас, тобто дружину: там i бiлоногi менади з тирсами, бубоном, плющем або змiями у волоссi, сатири - напiвлюди з козлячими ногами i хвостом i кiнськими вухами, пяницi i ласуни, пристраснi музиканти i невтомнi танцюристи, Пан, який винайшов сопiлку, фрiгiийський бог потокiв Силен, там румяний хлопчик Ойнопiон наливаi боговi вина, а Ойнос, втiлене вино, танцюi iз палаючим факелом; там цiла низка красивих нiмф, i Лоза в квiту, i Запаморочення, там i три божественнi подруги Дiонiса: Спянiння, Чарiвнiсть i Мир.
Спочатку вiн подорожував по РДгипту i Сирii, узявши з собою виноградну лозу, а на островi Фарос його гостинно прийняв цар Протей. Серед лiвiйцiв, що населяли Дельту Нiлу напроти острова Фарос, було декiлька цариць амазонок, яких Дiонiс запросив виступити разом з ним проти титанiв i повернути царевi Аммону царство, з якого вiн був вигнаний. Подолання Дiонiсом титанiв i повернення трону володарю Аммону - одна з перших його вiйськових перемог. Пiсля цього через Фрiгiю вiн вiдправився на схiд до РЖндii. Досягнувши Евфрата, вiн зустрiв опiр царя мiста Дамаску i здер з нього живого шкiру. Потiм з плюща i виноградноi лози вiн побудував мiст через рiчку. Через Тигр йому допомiг перебратися тигр, посланий його отцем Зевсом. На шляху до РЖндii вiн усюди зустрiчав опiр i пiдкорив цiлу краiну, навчивши ii народ мистецтву виноградарства, давши йому закони i заснувавши великi мiста. На шляху з РЖндii вiн зустрiв опiр з боку амазонок, чиi орди вiн переслiдував аж до Ефеса. Не багатьом з них вдалося сховатися в храмi Артемiди, де, як вважали древнi, й досi живуть iх нащадки. Тих, що втекли на Самос, Дiонiс почав переслiдувати на човнах, i на полi битви iх вилягло так багато, що поле почали називати Пангема (криваве). Бiля Флоя частина слонiв, яких вiн привiв з РЖндii, загинула, а кiстки iх мали традицiю показувати ще в класичний та еллiнiстичний перiоди.
Потiм через Фрiгiю Дiонiс повернувся до РДвропи. У Фрiгii Рея, що доводилася йому бабцею, пiддала його очищенню вiд всiх вбивств, якi вiн зробив в безумствi, а потiм посвятила його в своi мiстерii. Пiсля цього Дiонiс напав на Фракiю, але не встигли його люди висадитися в гирлi рiчки Стрiмон, як цар едонiв Лiкург, озброiний палицею, якою перегонять бикiв, чинив iм такий рiшучий опiр, що незабаром вся армiя, що висадилася, опинилася в полонi, за винятком самого Дiонiса, який кинувся в морi i знайшов порятунок в гротi Фетiди. Розчулена такою невдачею Рея допомогла полоненим бiгти, а самого Лiкурга позбавила розуму. У божевiллi вiн ударив свого сина Дрiанта сокирою, упевнений, що рубаi лозу, i син помер. Ще не оговтавшись, вiн вiдрiзав у трупа нiс, вуха, пальцi на руках i ногах, i вся фракiйська земля стала безплiдною, прийшовши в жах вiд такого лиходiйства. Коли Дiонiс, вийшовши з моря, оголосив, що земля не буде родити, поки Лiкурга не вiддадуть на смерть, едонцi вiдвели царя на гору Пангей, де дикi конi розiрвали його на частини.
Бiльше Дiонiсу нiхто не опирався у Фракii, i вiн продовжив шлях в свою улюблену Беотiю, де вiдвiдав Фiви, запросивши всiх жiнок взяти участь в бенкетах на горi Киферон. Пенфей, цар Фiв, не злюбив розпусту Дiонiса, захопив його разом зi всiма менадами, але, втративши розум, замiсть того, аби закувати Дiонiса, закував бика. Менадам знов вдалося бiгти, i вони вiдправилися мандрувати по горах, розриваючи на шма