Античний театр як модель античного полiсу
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
>
У сiчнi ж справлялися Ленii - святкування вичавлювання винограду, що супроводжувалося урочистими процесiями. Пiсля принесення урочистих жертв в Ленеонi - храмi Дiонiса в Афiнах - починалося свято, пiд час якого пробували свiжий напiй з нового урожаю, щось на кшталт французького бужоле. По вулицях сiл i мiст ходили веселi натовпи народу, а в самих Афiнах влаштовували багатi бенкети на державний кошт. З середини V в. до н.е. це свято почали вiдзначати представленням якоi-небудь комедii, а з 240 або 241 рр. до н.е. в програму торжеств включили i трагедiю.
Ще важливiшi були Анфестерii (у лютому), в яких зливалися один з одним рiзнi переконання i культи. Анфестерii були весняним святом квiтiв i одночасно днями спомину померлих. Тривали вони декiлька днiв.
М. Нiльссон, який багато зробив в галузi вивчення грецькоi релiгii, зокрема - народних культiв, описуi свято Анфестерiй так. У самих Афiнах головним обрядом Анфестерiй було благословення i ритуальне пиття нового вина. Перший день свята, Пiфоiгiя, отримав свою назву вiд процесу вiдкорковування глекiв з вином. Подiбний обряд в той же самий час здiйснювався в Беотii, але там вiн був присвячений Благому Даймону - боговi, на честь якого здiйснювалися узливання пiсля кожноi трапези. У Афiнах же змiшане жрицею вино доставлялося в святилищi Дiонiса в Болотах i благословлялося перед богом. Кожному учасниковi вино наливали в особливий глек, i тому цей день назвали Свято глекiв (Хоес). Свою порцiю вина отримували навiть маленькi дiти, яким цього дня було прийнято дарувати подарунки, особливо маленькi розкiшнi глеки. У школах в цей час був вихiдний день, i вчителi отримували цього дня свою мiзерну платню за дурно. На це свято пускали дiтей з чотирьох рокiв на знак того, що вони вже не просто немовлята. РЖншою важливою церемонiiю Анфестерiй було ритуальне одруження Дiонiса з дружиною вищого жерця Афiн - архонта-царя. Це приклад широко розповсюдженого обряду, призначеного для забезпечення родючостi. У фольклорi iнших краiн можна зустрiти немало подiбних прикладiв. У Грецii вони, здебiльшого, мiфiчнi. В Афiнах було прийнято везти бога в мiсто на кораблi, поставленому на колеса - carus navalis. Адже вiн був богом весни, що приходить з-за моря.
Третiй день, або, точнiше - вечiр напередоднi третього дня, був смутним. Це був в Афiнах день всiх покiйних. Померлим здiйснювалися приношення з овочiв i узливання вина. Примiтна схожiсть мiж Анфестерiямi i народними рiздвяними обрядами в iндоiвропейських культурах. Багато з цих обрядiв, мабуть, мають вiдношення до родючостi. У свято люди пють i iдять вiд душi i вiд душi веселяться. Але у святах i i похмура сторона- померлi вiдвiдують своi колишнi будинки, де для них готуiться постiль i iжа. Звичайно, мiж цим святом i Анфестерiямi немаi нiякого взаiмозвязку, а просто цiкава схожiсть, яка ТСрунтуiться на вiдноснiй спiльностi народних звичаiв всiх краiн i епох.
Та все ж найкрупнiшим i яскравiшим святкуванням були Великi Дiонiсii, значення яких ще бiльше зросло, коли в серединi VI в. до н.е. тиран Пiсистрат, що пiдтримував в своiй полiтицi народнi культи i звичаi, зробив iх офiцiйним всенародним святом у всiй Аттицi, другим по важливостi пiсля Панафiнейських торжеств. Спочатку Великi Дiонiсii тривали пять днiв, а з 488 р. до н.е. - шiсть.
У перший день Дiонiсу приносили в жертву козла; жертвопринесення супроводжувалося хоровим спiвом гiмнiв на честь бога виноробства - дифiрамбiв. Потiм з урочистою процесiiю афiняни переносили статую бога з храму на схилах Акрополя в гай, присвячений героiвi Академу, де знов вiддавали почестi Дiонiсу хоровим спiвом i жертвопринесеннями. По заходi сонця статую несли назад, в мiсто, i встановлювали на спецiально пiдготовленому, утрамбованому або посипаному пiском майданчику для виступiв хору спiвакiв i танцюристiв - орхестре. Наступного дня там змагалися мiж собою хори молодi i дорослих чоловiкiв. Далi наступала черга театральних уявлень: трагедii, сатирiвськоi драми, комедii. Спочатку грали тiльки трагедii протягом трьох днiв, але з 488 р. до н.е. в програму святкування ввели i комедiю, призначивши для неi третiй день Великих Дiонiсiй. У останнiй день проголошували результати змагань i роздавали нагороди - спочатку одним лише поетам, авторам найбiльш вдалих творiв, але згодом почали нагороджувати i акторiв - кращих виконавцiв ролей або навiть всю трупу.
Дiонiсii проходили в березнi. РЗх святкували на честь бога весни як визволителя. У перiод розквiту Афiн Великi Дiонiсii були найблискучiшим моментом цiлого року; в цей час мiсто наповнювалося союзниками i чужоземцями; бога прославляли дифiрамбами i новими театральними пiсами. Багато прекрасних творiнь грецького театру було складено для цього свята.
При розглядi сiльських свят на честь Дiонiса звертаi на себе увагу те, що в них бог виявляiться повязаним не тiльки з виноградом i вином, але i набагато обширнiшим колом явищ, повязаних з родючiстю. Вже Гесiод i Гомер вважали вино даром Дiонiса. Але вiн був не тiльки богом вина, але i богом рослинностi i родючостi взагалi, виключаючи хiба що злаки. Даром Дiонiса вважаiться i iнжир. У обрядах свят квiтiв, Анфестерiй, вiн виступаi як бог весни. От чому його символом був фалос. Фалос використовувався i в iнших обрядах родючостi, зокрема, в ритуалах, присвячених Деметре, але нiде це не виявилося так яскраво, як в культi Дiонiса. Фалоiiгуруi у всiх дiонiсiйських процесiях. Афiнськi колонii зобовязанi були посилати фалоси до Великих Дiонiсиям. Якб