Античний театр як модель античного полiсу
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
тки молодих оленiв. Пенфей спробував зупинити iх, але збудженi вином i релiгiйним екстазом вони розiрвали царя на частини, причому очолювала iх його власна мати Агава, i вона ж вiдiрвала йому голову.
У Орхоменi три дочки Мiнiя, яких звали Алкифоя, Левкиппа i Арiстiппа, варiант - Арiстiппа i Арсиноя, вiдмовилися брати участь у вакхiчних ходах, не дивлячись на те, що Дiонiс сам запросив iх, зявившись в образi дiвчини. Почувши вiдмову, вiн перетворився спочатку на лева, потiм на бика i пантеру i позбавив iх розуму. Левкиппа принесла в жертву власного сина Гiппаса, коли на нього лiг жереб, i три сестри розiрвали його на шматки i пожерли, пiсля чого почали несамовито носитися по горах, поки, нарештi, Гермес не перетворив iх на птахiв, хоча деякi стверджують, що Дiонiс перетворив iх на кажанiв. На спокуту смертi Гiппаса в Орхоменi щорiчно святкували свято пiд назвою Аргiонiя (спонука до дикостi), на якому обраницi спочатку вдають, що розшукують Дiонiса, а потiм, зiйшовшись на тому, що вiн перебуваi десь в товариствi муз, сiдають в коло i загадують один одному загадки до тих пiр, доки з храму Дiонiса не вибiжить жрець з мечем i не убi ту з них, яку зловить першою.
Пiсля того, як вся Беотiя визнала божественнiсть Дiонiса, вiн почав навiщати острови Егейського моря, несучи скрiзь веселiсть i руйнування. Зi схiдних земель (з РЖндii або з Лiдii i Фрiгii) вiн повертаiться до Грецii, до Фiв. Прийшовши в РЖкарiю, вiн зясував, що його корабель не годиться для подальшого плавання, i найняв iнший - з тиренськими моряками, якi заявили, що пливуть на острiв Наксос. Проте насправдi це були пiрати, якi, не пiдозрюючи про божественну природу Дiонiса, вiдправилися до Азii, щоб продати його в рабство. Вони закували Дiонiса в ланцюги, проте окови самi впали з його рук; Дiонiс зробив так, що з палуби стала рости виноградна лоза, що незабаром обплутала всю щоглу, а оснащення стало все обплетеним плющем. Весла перетворив на змiй, сам вiн зявився у виглядi ведмедицi чи лева, а весь корабель був переповнений дикими звiрами. До того ж шалено звучали флейти. З переляку пiрати пострибали у воду i перетворилися на дельфiнiв.
У цьому мiфi вiдбилося архаiчне рослинно-зооморфне походження Дiонiса. Рослинне минуле цього бога пiдтверджуiться його епiтетами: Евiй (плющ, плющевий), виноградний кетяг i так далi. Зооморфне минуле Дiонiса, вiдображене в його здатностi до перевертання у звiрiв i уявленнях про Дiонiса - бика i Дiонiса - козла. Символом Дiонiса як бога родючих сил землi був фалос.
На островi Наксос Дiонiс зустрiв свою кохану Арiадну, покинуту Тесеiм, викрав ii i на островi Лемнос одружився з нею; вiд нього вона народила Ойнопiона, Фоанта, Стафiла, Латромiду, Еванта i Тавропола. Пiзнiше вiн помiстив ii весiльний вiнок серед зiрок.
З Наксоса Дiонiс вiдправився в Аргос, де Персей спочатку чинив опiр йому i убив безлiч його прихильникiв. За це Персей понiс покарання: Дiонiс наслав на аргiвянок безумство, i тi почали пожирати своiх немовлят живцем. Персей поспiшив визнати свою помилку i вмилостивити Дiонiса, побудувавши храм на його честь.
Нарештi, встановивши свiй культ у всьому свiтi, Дiонiс пiднiсся на небеса, щоб зайняти своi мiiе праворуч вiд Зевса як один з дванадцяти великих богiв. Згiдно з однiii з версiй мiфу, Гестiя поступилася йому своiм мiiем за столом богiв, зрадiвши можливостi покiнчити з розбратами в ii сiмействi i знаючи, що вона завжди може розраховувати на гостиннiсть в будь-якому грецькому мiстi, яке тiльки iй захочеться вiдвiдати. Пiсля цього через Лерну Дiонiс спустився в Тартар, де пiдкуповував Персефону, подарувавши iй мирт за дозвiл забрати з собою його покiйну матiр Семелу. Мати пiднялася з ним в храм Артемiди в Трезенi, але, щоб решта духiв померлих не почала iй заздрити i не образилися, вiн змiнив ii iмя i представив богам-олiмпiйцям як Тiону. Зевс надав в ii розпорядження житло, на що навiть Гера, приховавши злiсть, змовчала.
Таким чином грецька, доволi гнучка в своiму розвитку i рефлексивна мiфологiчна традицiя демонструi розвиток, чи пак, повернення до сонму могутнiх Олiмпiйських богiв колись хтонiчного Дiонiса, вмираючого та народжуючогося бога. Безперечно демократичне божество, сповнене неолiтичного мiстицизму займаi особливе мiiе в культурнiй практицi античних Афiн. Його культи та повязанi з ними мiстерii, стають доволi популярними в широких верствах афiнського населення. Тому з погляду культуролога нема предмету для спору в питаннi про те, з якоi традицii народилася трагедiя. Вона, дiйсно, як писав Ф. Нiцше, була народжена з духу дiонiсiйськоi iдеологii, яка до VII ст.. до н.е. буквально захоплюi культову практику Еллади, як Дiонiс у варiантах мiфу захоплюi ii територiю.
1.2 Форми культу Дiонiса в Грецii
1.2.1 Сiльськогосподарськi свята на честь Дiонiса. Дiонiсii
Быстрой стопою приди, о владыка, к давильному чану Руководителем будь нашей работы ночной;
Выше колен подобравши одежду и легкую ногу
Пеной смочив, оживи пляску рабочих своих.
И говорливую влагу направив в сосуды пустые,
В жертву лепешки прими вместе с лохматой лозой.
Квинт Меккий. Молитва виноделов Вакху .
Однiiю з найважливiших сторiн культу в Грецii були свята. Вони не були однаковими повсюдно в Елладi. Поза сумнiвом, найбiльшою популярнiстю користувалися афiнськi свята: до великих Панафiнеям i Дiонiсиям у Афiни стiкалася маса iноземцiв, i тодi мiсто демонструвало ту пишнiсть, витрати на яку засуджува