Перекладацька адаптацСЦя та типологСЦя прагматичного аспекту складних речень з каузативними конекторами da, weil, denn
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
В¶ дискурсом СЦ ситуацСЦСФю спСЦлкування. На наш погляд, навСЦть якщо мовець, цитуСФ чиiсь слова, вСЦн робить це свСЦдомо, з визначеною мeтою - що-небудь пСЦдтвердити або спpостувати, висловити згодом свою згоду чи незгодy з висловлюваннями, що цитуються.
Визначення дискурсу як мови, що використовуСФться у певних видах усного мовлення СЦ письма [38, 383], фактично ототожнюСФ це поняття з поняттям "функцСЦональний стиль". Таким чином, виникаСФ закономСЦрне питання: навСЦщо вводити два термСЦни для одного й того ж самого поняття? Тому ми вважаСФмо таке визначення теж неправомСЦрним. Схожу помилку ми також знаходимо в концепцСЦi Г. Брюннер СЦ Г. Граефен, на думку яких дискурс являСФ собою сукупнСЦсть СЦнтеракцСЦй мСЦж членами певних соцСЦальних груп або ж СЦнтеракцСЦй в умовах певноi суспСЦльноi областСЦ [4, 7]. У словнику "Linguistische Grundbegriffe" дискурс визначСФться як бесСЦда мСЦж комунСЦкантами зСЦ змСЦною мовця [5, 43], тобто як дСЦалог. Таким чином, ми знову стикаСФмося СЦз зайвим та неправомСЦрним введенням двох термСЦнСЦв для одного поняття.
Тепер перейдемо до найбСЦльш прийнятних СЦ обТСрунтованих визначень дискурсу. "Дискурс - звязний текст у сукупностСЦ з екстралСЦнгвСЦстичними -прагматичними, соцСЦокультурними й СЦншими факторами; текст, узятий у аспектСЦ подСЦi; мовлення, розглянуте як цСЦлеспрямована соцСЦальна дСЦя, як компонент, що бере участь у взаСФмодСЦi людей СЦ механСЦзмах iхньоi свСЦдомостСЦ (когнСЦтивних процесах). Дискурс включаСФ паралСЦнгвСЦстичний супровСЦд мови (мСЦмСЦку, жести) СЦ вивчаСФться разом з вСЦдповСЦдними формами життя (репортаж, СЦнструктаж, свСЦтська бесСЦда тощо)" [39, 137]. Це визначення дискурсу представляСФться найбСЦльш детальним з СЦснуючих.
На думку О.С. Кубряковоi СЦ О.В. Александровоi, дискурс слСЦд розумСЦти саме як когнСЦтивний процес, повязаний з реальним мовотворенням, створенням мовленнСФвого витвору, а текст СФ кСЦнцевим результатом процесу мовленнСФвоi дСЦяльностСЦ, що виливаСФться у визначену закСЦнчену (СЦ зафСЦксовану) форму. Текст може трактуватися як дискурс тСЦльки тодСЦ, коли вСЦн реально сприймаСФться СЦ потрапляСФ у поточну свСЦдомСЦсть сприймаючоi його людини [40, 19].
Як указуСФ М.К. БСЦсСЦмалСЦСФва, поняття "дискурс" повязане з аналСЦзом мовленнСФвого вСЦдрСЦзка як процесу з урахуванням учасникСЦв цСЦСФi подСЦi, iхнього знання ситуацСЦi спСЦлкування, що склалася; поняття "текст" повязане з аналСЦзом мовленнСФвого вСЦдрСЦзка як продукту, СЦ тут увага звертаСФться головним чином на формальнСЦ засоби звязку його частин [41, 82].
На наш погляд, дискурс - це прагматизована форма тексту. Таким чином, ми пропонуСФмо наступнСЦ дефСЦнСЦцСЦi:
а)текст на мовному, докомунСЦкативному рСЦвнСЦ, як абстрактна категорСЦя текст;
б)текст на мовленнСФвому, комунСЦкативному рСЦвнСЦ дискурс.
Отже, дискурс - це текст у дСЦi, засСЦб, що дозволяСФ здСЦйснювати мовну комунСЦкацСЦю у певному соцСЦальному СЦ предметному контекстСЦ.
Дана дефСЦнСЦцСЦя розкриваСФ поняття "дискурс" у вузькому розумСЦннСЦ. КрСЦм цього СЦснуСФ повнСЦстю правомСЦрне визначення дискурсу у широкому розумСЦннСЦ, представлене в концепцСЦi Ю.С. Степанова. Як стверджуСФ цей дослСЦдник, дискурс -це мова в мовСЦ, але представлена у виглядСЦ особливоi соцСЦальноi даностСЦ. Дискурс СЦснуСФ насамперед СЦ головним чином у текстах, але таких, за якими стоiть особлива граматика, особливий лексикон, особливСЦ правила слововживання СЦ синтаксису, особлива семантика, - нарештСЦ - особливий свСЦт. У свСЦтСЦ будь-якого дискурсу дСЦють своi правила синонСЦмСЦчних замСЦн, своi правила СЦстинностСЦ, свСЦй етикет. Це -можливий (альтернативний) свСЦт, у повному розумСЦннСЦ цього логСЦко-фСЦлософського термСЦна. Кожен дискурс - це один з можливих свСЦтСЦв. Фрагменти СЦсторСЦi свСЦту, що носять характер закритих систем - це СЦ СФ аналог дискурсу, те, що описуСФться дискурсом [42, 45]. Тобто СЦснуСФ обСФктивна реальнСЦсть, що сприймаСФться СЦндивСЦдуумами СЦ переломлюСФться в iхнСЦй свСЦдомостСЦ у субСФктивнСЦ свСЦти, втСЦленСЦ в мовнСЦй формСЦ. Такий субСФктивний свСЦт ми називаСФмо дискурсом у широкому розумСЦннСЦ. У кожноi людини своСФ особливе розумСЦння, сприйняття обСФктивного свСЦту, свСЦй особливий свСЦтогляд, а, значить, кожна людина носСЦй особливого дискурсу. Тобто СЦснуСФ певний простСЦр адресанта СЦ певний простСЦр адресата. Для успСЦшноi комунСЦкацСЦi необхСЦдне максимальне перехрещення цих сфер або наявнСЦсть засобСЦв iх спСЦввСЦднесення.У нашому подальшому дослСЦдженнСЦ ми будемо використовувати вузьке розумСЦння дискурсу. Однак на даному етапСЦ нам представляСФться необхСЦдним встановити статус причинних вСЦдносин СЦ в дискурсСЦ широкого плану.
Причини - це не подСЦi, а факти, корелятивнСЦ не всьому унСЦверсуму мови, а щоразу якому-небудь фрагменту ("пСЦдмовСЦ"), обмеженому певними логСЦко-лСЦнгвСЦстичними умовами, - дискурсом. Причини, що СФ не подСЦями, а фактами, -констатацСЦi - у рамках дискурсу - того, що вСЦдбуваСФться у фрагментСЦ свСЦту, який носить характер закритоi системи [42, 71]. Як вСЦдзначаСФ 3. Вендлер, причини - це факти, а не просто пропозицСЦi1. ВСЦдмСЦннСЦсть факту СЦ пропозицСЦi полягаСФ в наступному: факти референцСЦйно прозорСЦ (тобто ясно, до яких речей СЦ положень справ вони вСЦдносяться), тодСЦ як пропозицСЦi референцСЦйно непрозорСЦ. ПроСЦлюструСФмо це на прикладСЦ трагедСЦi Софокла. "Едип оженився на РЖокастi СЦ "Едип оженився на своiй матерСЦ - це двСЦ рСЦзнСЦ пропозицСЦi, але один факт. Перше речення вСЦдноситься до дискурсу Едипа, що описуСФ свСЦт цього персонажу; друге - до дискурсу Софокла (глядача, читача, критика тощо). У дискурсСЦ Едипа друге твердження позбавлене сенсу, вСЦрнСЦше, не СФ осмисленим [43, 276]. Таким чином, причини мають у дискурсСЦ широ