Перекладацька адаптацСЦя та типологСЦя прагматичного аспекту складних речень з каузативними конекторами da, weil, denn
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
його ознак. Таким чином, необхСЦдно розрСЦзняти текст на мовному, докомунСЦкативному рСЦвнСЦ (абстрактно-теоретична категорСЦя) СЦ текст на мовленнСФвому, комунСЦкативному рСЦвнСЦ. На наш погляд, було б неправомСЦрним вживати один СЦ той самий термСЦн в обох випадках. На даному етапСЦ варто розглянути проблему дискурсу.
ТермСЦн "дискурс" знаходить широке розповсюдження в гуманСЦтарних науках у 60-70-тСЦ рр. XX ст. у лСЦнгвСЦстицСЦ - пСЦзнСЦше, а саме в нинСЦшнСЦй час. Дискурс - багатозначний термСЦн лСЦнгвСЦстики тексту, який вживаСФться рСЦзними авторами у значеннях майже омонСЦмСЦчних. НайважливСЦшСЦ з них:
а)звязний текст, тобто група висловлювань, повязаних мСЦж собою за змСЦстом;
б)усно-розмовна форма тексту;
в)дСЦалог;
г)мовленнСФвий витвСЦр як данСЦсть - письмова чи усна;
д)мовлення, занурене в життя, тобто, власне кажучи, другий членсоссюровськоi пари "мова - мовлення" [28, 467].
Так, дискурсом називають звязний текст РЖ. Беллерт [29, 172], Р. Барт [ЗО, 443], Ц. Тодоров [31, 459], А. Ребоул СЦ Ж. Моешлер [32, 285]. За ствердженням А. Ребоул СЦ Ж. Моешлера, дискурс - недовСЦльна (тобто звязна) послСЦдовнСЦсть висловлювань [32, 285]. РЖ. Беллерт пише, що дискурс - це така послСЦдовнСЦсть висловлювань Sh ..., Sn, у який семантична СЦнтерпретацСЦя кожного висловлювання Si (при 2 < СЦ < гСЦ) залежить вСЦд СЦнтерпретацСЦi висловлювань у послСЦдовностСЦ Sh ..., St . \... РЖншими словами, адекватна СЦнтерпретацСЦя висловлювання, що виступаСФ в дискурсСЦ, вимагаСФ знання попереднього контексту. Таке визначення стосуСФться як конверсацСЦйного дискурсу, так СЦ лекцСЦi, а також лСЦтературних СЦ наукових текстСЦв [29, 172]. В. Кох говорить про те, що будь-який текст (чи частини тексту), що мСЦстить прояви одного й того ж самого конкретного мотиву, буде вважатися дискурсивним текстом [33, 163]. Дане визначення дискурсу представляСФться нам досить СЦлюзорним, розпливчастим СЦ, нарештСЦ, неправомСЦрним. Якщо дискурс - це звязний текст, то СЦснують незвязнСЦ тексти, якСЦ потрСЦбно позначити безпосередньо термСЦном "текст". Але звязнСЦсть СФ невСЦдСФмною ознакою тексту. Таким чином, наявною СФ невСЦдповСЦднСЦсть.
3. ХойзСЦнгер визначаСФ дискурс як кооперативний процес розвитку теми, обмСЦну СЦнтенцСЦями СЦ спонтанностСЦ, яка спостерСЦгаСФться особливо в повсякденних дСЦалогах. При цьому 3. ХойзСЦнгер вважаСФ, що етимологСЦя даного термСЦна така: вСЦд СЦтал. discorso - "безцСЦльно бСЦгати туди-сюди" [14, 52]. На наш погляд, етимологСЦя термСЦна простежена в даному випадку невСЦрно, оскСЦльки СЦталСЦйське слово, що маСФ сему "безцСЦльнСЦсть", не може вСЦдбивати цСЦлеспрямований процес комунСЦкацСЦi. ТермСЦн "дискурс" походить вСЦд англ. discourse СЦ фр. discours - "мовлення".
Н.Д. Арутюнова й О.В. Падучева вважають, що дискурс вСЦдбиваСФ субСФктивну психологСЦю людини СЦ, отже, на вСЦдмСЦну вСЦд теоретичного мСЦркування вСЦн не може бути вСЦдчужений вСЦд мовця [2, 23]. iхня позицСЦя основана на теорСЦi Е. БенвенСЦста, що розмежовуСФ план оповСЦдання СЦ план дискурсу - мови, "яка привласнюСФться людиною, що говорить" [24, 276]. Е. БенвенСЦст розумСЦСФ дискурс як усяке висловлювання, що передбачаСФ адресанта й адресата СЦ намСЦр першого певним чином впливати на другого. Виходячи з цього, слСЦд вважати, що теоретичне мСЦркування може бути вСЦдчужене вСЦд адресанта, а оповСЦдання не носить комунСЦкативного характеру, тобто не припускаСФ наявностСЦ адресанта / адресата СЦ iхньоi взаСФмодСЦi. З цим не можна погодитися.
ДеякСЦ дослСЦдники розрСЦзняють субСФктний СЦ безсубСФктний дискурси:
а)субСФктний дискурс - дискурс, де СФ присутнСЦм субСФкт - хазяiн мовлення, айого присутнСЦсть описуСФться й аналСЦзуСФться через систему слСЦдСЦв;
б)безсубСФктний дискурс - дискурс, де вСЦдбуваСФться вСЦдокремлення мовця, СЦ виробника акта висловлювання (тобто мовець може вимовляти чуже висловлювання) [34, 47].
М.Фуко вСЦдзначаСФ, що безсубСФктний дискурс - це свого роду вСЦтальний обСФкт, "мовне тСЦло", що саме себе живе [35, 111]. ЗгСЦдно з М.Фуко, СЦндивСЦдуум зникаСФ за дискурсом [цит. за: 36, 232]. О.Г. РевзСЦна вважаСФ, що дискурс подСЦбного типу не мислиться в парСЦ "мова - мовлення" як другий ii член, про що можна говорити у випадку СЦз субСФктним дискурсом. Дискурс безсубСФктний сам займаСФ мСЦсце мови. У безсубСФктному дискурсСЦ не СФ присутньою нСЦ свСЦдомСЦсть субСФкта, що говорить, нСЦ ситуацСЦя позамовноi дСЦйсностСЦ, а тСЦльки зовнСЦшня форма - не СЦдеальна, а матерСЦальна, котра, у свою чергу, СЦснуСФ в полСЦ висловлювань. Такий дискурс - це система висловлювань, тобто сукупностей знакСЦв. Стосовно одних висловлювань СЦ дискурсСЦв (такими СФ, наприклад, релСЦгСЦйнСЦ, юридичнСЦ тексти) основою згрупування стаСФ коментар, стосовно СЦнших - автор (не як СЦндивСЦдуум, який вимовив чи написав текст, але як центр звязностСЦ насамперед лСЦтературних дискурсСЦв), у третСЦх - т. зв. принцип дисциплСЦни, представлений насамперед у науковому дискурсСЦ; суть принципу дисциплСЦни полягаСФ в постСЦйнСЦй реактуалСЦзацСЦi правил. Так поле дискурсу починаСФ прорСЦджуватися, розпадатися на окремСЦ дискурсивнСЦ серСЦi. ВиникаСФ грандСЦозна картина дискурсивного всесвСЦту, який складаСФться з рСЦзноманСЦтних дискурсивних спСЦвтовариств, серСЦй СЦ утрупувань, зСЦ звуку СЦ матерСЦальностСЦ грандСЦозного, нескСЦнченного СЦ неприборканого бурлСЦння безсубСФктного дискурсу, що, однак, маСФ цСЦлком очевидну реальнСЦсть [37, 29]. Поняття безсубСФктного дискурсу представляСФться нам штучним. Фактично, мова йде про локутивний акт. матерСЦальну оболонку мовленнСФвого акта. КрСЦм того, допускаСФться груба помилка у ствердженнСЦ розриву мСЦж дискурсом СЦ мовцем, мСЦ?/p>