Перекладацька адаптацСЦя та типологСЦя прагматичного аспекту складних речень з каузативними конекторами da, weil, denn
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
СЦя С-2, що може виникнути в результатСЦ ситуацСЦi С-1, складаСФ перлокутивний ефект проголошення висловлювання. ПроекцСЦя перлокутивного акта на висловлювання, за допомогою якого вСЦн реалСЦзуСФться, може бути визначена як перлокутивна сила даного висловлювання [1, 54].
Представники психологСЦi та психолСЦнгвСЦстики А.Н. СЦ A.A. ЛеонтьСФви розглядають мовну комунСЦкацСЦю як цСЦлеспрямовану дСЦяльнСЦсть, що реалСЦзуСФться в окремих дСЦях. ЦСЦ дСЦi визначенСЦ метою. Вони мотивованСЦ СЦнтересами СЦ потребами [12, 173; 13, 95].
Дуже близька до попередньоi теорСЦя В. ШмСЦдта, X. ХарнСЦш, Г. МСЦхеля СЦ 3. ХойзСЦнгера; мовна комунСЦкацСЦя - це дСЦяльнСЦсть, що здСЦйснюСФться в окремих дСЦях. Мовна дСЦя визначена метою, завданням СЦ типом дСЦi [14, 9].
На наш погляд, двСЦ останнСЦ теорСЦi досить психологСЦзованСЦ. КрСЦм того, вони не повною мСЦрою враховують специфСЦку мовноi комунСЦкацСЦi, ставлячи ii в один ряд з СЦншими видами людськоi дСЦяльностСЦ. Перша теорСЦя носить яскраво виражений фСЦлософський характер, у лСЦнгвСЦстичному планСЦ вона досить недопрацьована, однак стала тим фундаментом, на якому лСЦнгвСЦсти вибудували теорСЦю мовленнСФвих актСЦв -на нашу думку, найбСЦльш прийнятну з перерахованих вище.
ЗСЦставляючи теорСЦю мовленнСФвих актСЦв СЦ трСЦаду "синтактика - семантика -прагматика", можна провести наступнСЦ паралелСЦ:
а)локутивний акт - синтактика (структура);
б)пропозицСЦональний акт -> семантика;
в)СЦлокутивний + перлокутивний акти > прагматика.
Однак у випадках а) СЦ б) говорити про повну СЦдентичнСЦсть не можна. Якщо для синтактики СЦ семантики основним принципом СФ лСЦнгвСЦстичний опис, то локутивний та пропозицСЦональний акти мають безпосереднСЦй звязок з мовленням. З огляду на те, що СЦ локутивний СЦ перлокутивний акти реалСЦзуються за допомогою локутивного СЦ пропозицioнального актСЦв, для прагматики СФ важливими структурнСЦ и семантичнСЦ компоненти, але не всСЦ з них, а лише прагматично релевантнСЦ.
Досить прийнятною СФ модель мовноi комунСЦкацСЦi, запропонована В.Н. Жеребковим [15, 22] (див. схему 1.2).
Схема 1.2
ГадаСФться, що термСЦн "повСЦдомлення" представляСФться в даному разСЦ неправомСЦрним. ДоцСЦльнСЦше замСЦнити його на термСЦн "мовленнСФвий акт". 3. ХойзСЦнгер пропонуСФ наступну схему [14, 10] (див. схему.1.3).
Схема 1.3
У данСЦй моделСЦ текст розглядаСФться як результат свого кодування адресантом. Стосовно адресата вСЦн СФ обСФктом, який необхСЦдно декодувати СЦ домогтися його розумСЦння [14, 10]. Таким чином, текст СФ одним з найважливСЦших компонентСЦв мовноi комунСЦкацСЦi, мовленнСФвСЦ акти здСЦйснюються в текстСЦ СЦ за допомогою тексту. Тому поняття "текст" представляСФться одним СЦз центральних концептСЦв прагматики. Це пСЦдтверджуСФться наступними фактами: вСЦдношення "людина - знак" трактуСФться як прагматичне; вивчення прагматичного вСЦдношення мовного знака призвело до того, що не тСЦльки слово чи афСЦкс розглядаються як мовний знак, але й речення СЦ навСЦть текст. РозумСЦння тексту як мовного знака ТСрунтуСФться на тому, що мовнСЦ впливи рСЦдко породжуються лише лексемою, словом чи словосполученням, а СЦнтенцСЦональнСЦсть та ситуативнСЦсть вСЦдносяться до текстовоi продукцСЦi СЦ випливають з текст}.
Таким чином, прагматичний аспект мовного знаку тСЦсно повязаний з текстом, а вСЦдношення "людина - знак" повинне сприйматися як вСЦдношення "людина - текст" [14, 6]. З цим згодна О.С. Азнаурова, яка стверджуСФ, що прагматика будь-якого тексту СФ однСЦСФю з його органСЦчних ознак. Саме уявлення про текст як про знак, тобто одиницю, що потребуСФ наявнСЦсть СЦнтерпретатора СЦ розрахована на СЦнтерпретацСЦю СЦ через неi - на поведСЦнкову реакцСЦю, органСЦчно включаСФ СЦ прагматичний аспект [16, 3]. В. Дресслер видСЦляСФ наступнСЦ ознаки тексту, частину яких цСЦлком правомСЦрно квалСЦфСЦкувати як прагматичнСЦ:
а)наявнСЦсть намСЦру (реалСЦзуСФться через звязнСЦсть СЦ спСЦввСЦдноситься задресатом);
б)прийнятнСЦсть (адекватнСЦсть сприйняття адресатом когезСЦi СЦ звязностСЦ); в)СЦнформативнСЦсть;
г)ситуативнСЦсть.
Вони розглядаються як констатуючСЦ принципи особливого типу мовленнСФвоi поведСЦнки - текстовоi комунСЦкацСЦi, а iхня наявнСЦсть дозволяСФ розглядати текст як одиницю комунСЦкацСЦi [17, 4].
Як зазначаСФ В.В. Богданов, у цСЦлому прагматику тексту можна розглядати як контекст для семантики. Семантика тексту - це вСЦдображення певного свСЦту, дСЦйсного або можливого. Прагматика завдаСФ персональнСЦ, темпорально-локальнСЦ, скриптивно-СЦлокутивнСЦ, регулятивнСЦ та СЦншСЦ рамки для семантики, причому цСЦ рамки перш за все характеризують взаСФмодСЦю мСЦж творцем тексту СЦ його адресатом. Семантика СЦ прагматика - це двСЦ невСЦдСФмнСЦ сторони тексту. Семантика без прагматики позбавлена визначеностСЦ, як позбавлене визначеностСЦ поза контекстне слово. Прагматика без семантики безпредметна. Семантика вСЦдповСЦдаСФ на питання "Що?", прагматика - на питання "Як?" [18, 57].
З огляду на все перераховане вище, прагматичний статус речення може бути встановлений лише в текстСЦ, компонентом якого воно СФ. Виходячи з цього, представляСФться необхСЦдним розглянути поняття "текст" докладнСЦше.
1.2 Текст СЦ дискурс
Протягом тривалого часу головним обСФктом дослСЦдження в синтаксисСЦ було речення, що розглядалося як основна СЦ як вища синтаксична одиниця. Однак останнСЦм часом увагу вчених усе сильнСЦше привертаСФ до себе вивчення бСЦльш великих, понад фразових утворень, до складу яких речення входить лише як компонент. За той порСЦвняно короткий час, протягом якого ведеться iхнСФ дослСЦдження, звичайно, не могли