Перекладацька адаптацСЦя та типологСЦя прагматичного аспекту складних речень з каузативними конекторами da, weil, denn
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
ми da, weil, denn нами були виявленСЦ можливостСЦ даних каузальних таксисСЦв як компонентСЦв ментальноi граматики. КрСЦм того, були визначенСЦ напрямки розвитку тенденцСЦi порушення нормативноi конструкцСЦi у пСЦдрядних реченнях з конектором weil. "Висновки" СФ остаточною авторською концепцСЦю.
РОЗДРЖЛ 1. ПРАГМАТИКА, ТЕКСТ, ДИСКУРС
1.1 Прагматика в системСЦ лСЦнгвСЦстичних дисциплСЦн
складне речення каузативний конектор граматика
ОднСЦСФю з важливих рис сучасного мовознавства СФ рСЦзноспрямованСЦсть дослСЦджень лСЦнгвСЦстСЦв. У нСЦй знаходить висвСЦтлення СЦснування значних розходжень у поглядах на сутнСЦсть мови, вСЦдносну значимСЦсть мовних величин СЦ в розумСЦннСЦ завдань мовознавства. Структурна лСЦнгвСЦстика спробувала максимально абстрагуватися вСЦд мовленнСФвоi дСЦяльностСЦ, вСЦд умов формування СЦ використання одиниць мови, дати опис мови як певноi абстрактноi схеми. Природним у цих умовах було послаблення СЦнтересу до галузСЦ, в якСЦй мовленнСФвСЦ параметри актуалСЦзуються, яка СФ формою iхнього СЦснування, - мовленнСФвоi дСЦяльностСЦ. Хоча структуралСЦзм дозволив зробити деякСЦ цСЦннСЦ вСЦдкриття СЦ домогтися видатних наукових досягнень в областСЦ лСЦнгвСЦстики, проте безперечною СФ його однобСЦчнСЦсть, що викликала природну реакцСЦю - вСЦдродження СЦ посилення СЦнтересу до мовленнСФвих корелятСЦв мовних одиниць зокрема СЦ до мовленнСФвоi дСЦяльностСЦ взагалСЦ.
МовленнСФва дСЦяльнСЦсть СФ одним СЦз центральних елементСЦв життСФдСЦяльностСЦ людини, а кожна дСЦяльнСЦсть повязана з деякою метою. МовленнСФва дСЦяльнСЦсть - не виключення: в ii основСЦ лежать певнСЦ мотиви, СЦ вона незмСЦнно спрямована на досягнення певних цСЦлей. Як вСЦдзначаСФ О.Г. Почепцов, вивчення мови в дСЦi, тобто не як деякого утворення, позбавленого будь-якоi функцСЦi, а як одного з найважливСЦших знарядь, що людина використовуСФ у своiй дСЦяльностСЦ, СФ основною ознакою прагматики [1, 3].
ТермСЦн "прагматика" (вСЦд грец. npuyfia справа, дСЦя) був введений у науковий ужиток одним СЦз засновникСЦв семСЦотики - загальноi теорСЦi знакСЦв - Ч. МоррСЦсом. ВСЦн роздСЦлив семСЦотику на семантику - учення про вСЦдношення знакСЦв до обСФктСЦв дСЦйсностСЦ, синтактику - учення про вСЦдносини мСЦж знаками, СЦ прагматику - учення про вСЦдношення знакСЦв до iх СЦнтерпретаторСЦв, тобто до тих, хто користуСФться знаковими системами. Прагматика, таким чином, вивчаСФ поведСЦнку мовних знакСЦв у реальних процесах вербальноi комунСЦкацСЦi [цит. за: 2, 42].
Про спСЦввСЦдношення "синтаксис - семантика - прагматика" у вивченнСЦ мови говорить СЦ Ф. КСЦфер. Опис синтаксичноi форми спираСФться на синтаксичну теорСЦю. що приписуСФ кожному реченню його синтаксичну структуру. Семантична теорСЦя задаСФ значення лексичних одиниць, а також мСЦстить семантичнСЦ правила, що визначають значення речення, виходячи зСЦ значень лексем СЦ мовноi форми. Отримане в такий спосСЦб значення речення СФ контекстно-вСЦльним, оскСЦльки воно залежить виключно вСЦд якостей, внутрСЦшньо властивих самому цьому реченню як такому. Опис контекстно-залежного значення спираСФться на прагматичну теорСЦю, що забезпечуСФ виведення значення висловлювання на основСЦ семантики вСЦдповСЦдного речення. Такого роду виведення не може бути успСЦшним, якщо воно буде спиратися лише на лСЦнгвСЦстичну СЦнформацСЦю, адже не останню роль вСЦдСЦграють тут СЦ екстралСЦнгвистичнСЦ фактори [3, 334]. Якщо прийняти таке розумСЦння прагматики, то ii опис випереджаСФться описом семантики; оскСЦльки, як ми бачили, опис семантики випереджаСФться описом синтаксису, то й прагматика тим самим спираСФться на синтаксис. Схематично цСЦ спСЦввСЦдношення можна представити наступним чином.
Схема 1.1
Синтаксис : (Форма)
Семантика : (Форма, контекстно-вСЦльне значення)
Прагматика : (Форма, контекстно-вСЦльне значення, контекстно-залежне значення)
Як зазначають Г. Брюннер СЦ Г. Граефен, прагматика - це наукова дисциплСЦна, що вивчаСФ конкретне вживання мови, а також умови цього вживання [4, 10]. У словнику "Linguistische Grimdbegriffe" прагматика визначаСФться як "наукова дисциплСЦна, що дослСЦджуСФ мову як форму соцСЦальноi дСЦi, як СЦнтеракцСЦю мСЦж комунСЦкантами в конкретних ситуацСЦях спСЦлкування" [5, 140]. ВищезазначенСЦ дефСЦнСЦцСЦi СФ рСЦзними за звучанням, але суть залишаСФться незмСЦнною: прагматика - це наукова дисциплСЦна, що вивчаСФ вживання мови в реальних процесах вербальноi комунСЦкацСЦi. Вивчення прагматики речень становить важливу область мовних знань, тому що володСЦння мовою вимагаСФ не тСЦльки умСЦння будувати речення (мовна компетенцСЦя), але й умСЦння правильно вживати iх в актах мовлення для досягнення необхСЦдного комунСЦкативно-функцСЦонального результату (комунСЦкативна компетенцСЦя). Метою опису речення в структурному аспектСЦ СФ розкриття механСЦзму породження речень, що звСЦсно потребуСФ встановлення iхнСЦх структурних типСЦв. В такому описСЦ системним образом повиннСЦ бути вСЦдбитСЦ граматичний змСЦст СЦ особливостСЦ побудови речень мови. Опис речення комунСЦкативно-функцСЦональноi орСЦСФнтованостСЦ повинен виявити закономСЦрностСЦ спСЦввСЦдношення мСЦж комунСЦкативно-функцСЦональним типом речення СЦ завданням спСЦлкування, що вирСЦшуСФться актуалСЦзацСЦСФю в мовленнСЦ речення даного типу. ЦСЦ закономСЦрностСЦ складають приналежнСЦсть комунСЦкативноi компетенцСЦi носСЦiв мови. Також потрСЦбно встановити прагматично релевантнСЦ структурнСЦ СЦ семантичнСЦ особливостСЦ речень.
З вищесказаного випливаСФ, що вивчити прагматичний аспект речення значить вивчити речення в процесСЦ мовноi комунСЦкацСЦi. Тому вСЦдправною точкою в нашому дослСЦдженнСЦ повинне стати поясне