Перекладацька адаптацСЦя та типологСЦя прагматичного аспекту складних речень з каузативними конекторами da, weil, denn
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
МРЖНРЖСТЕРСТВО ОСВРЖТИ РЖ НАУКИ УКРАРЗНИ
КРИВОРРЖЗЬКИЙ РЖНСТИТУТ
КРЕМЕНЧУЦЬКОГО УНРЖВЕРСИТЕТУ ЕКОНОМРЖКИ,
РЖНФОРМАЦРЖЙНИХ ТЕХНОЛОГРЖЙ РЖ УПРАВЛРЖННЯ
ГуманСЦтарний факультет
Кафедра фСЦлологСЦi
Дипломна робота спецСЦалСЦста
на тему:
Перекладацька адаптацСЦя та типологСЦя прагматичного аспекту складних речень з каузативними конекторами da, weil, denn
за спецСЦальнСЦстю 7.030507 тАЬПерекладтАЭ
Виконавець:
студентка курсу
групи ФП-05з
Коваленко В.В.
Кривий РСЦг
2010
ЗМРЖСТ
ВСТУП
РОЗДIЛ 1. ПРАГМАТИКА, ТЕКСТ, ДИСКУРС
РОЗДРЖЛ 2. ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ КАУЗАЛЬНИХ ТАКСИСРЖВ З КОНЕКТОРАМИ DA, WEIL, DENN
РОЗДРЖЛ 3. КАУЗАЛЬНРЖ ТАКСИСИ В ПРАГМАЕПРЖСТИМРЖЧНОМУ ПЕРЕКЛАДРЖ
ВИСНОВКИ
БРЖБЛРЖОГРАФРЖЯ
ДОДАТКИ
РЕЗЮМЕ
ВСТУП
Виникнення наприкСЦнцСЦ XX столСЦття проблеми "лСЦнгвСЦстичноi СЦнтерпретацСЦi людини" [Алексеева 2004] спричинило бСЦльш тСЦсну взаСФмодСЦю лСЦнгвСЦстики з СЦншими антропоорСЦСФнтованими дисциплСЦнами й подальше проникнення лСЦнгвСЦстичноi СЦнформацСЦi в СЦншСЦ галузСЦ знань. Зазначений процес сприяв актуалСЦзацСЦi в науковому просторСЦ лСЦнгвСЦстики тексту, семСЦотики, лСЦнгвопрагматики, теорСЦi комунСЦкацСЦi та мСЦжкультурноi комунСЦкацСЦi зокрема, теорСЦi перекладу, теорСЦi дискурсу, методологСЦчна база яких будуСФться з урахуванням екстралСЦнгвСЦстичних чинникСЦв, а саме: розвитку засобСЦв комунСЦкацСЦi, звязку, СЦнформацСЦйних технологСЦй, глобалСЦзацСЦi, унСЦверсалСЦзацСЦi тощо [БСФлова 2002].
ЗрозумСЦло, що така парадигма пСЦдходСЦв потребувала вирСЦшення цСЦлоi низки питань щодо розмежування понятСЦйного апарату, визначення методологСЦчних СЦ лСЦнгвСЦстичних засад, розробки концептуальноi та термСЦнологСЦчноi метамов. РЖнтегративна сутнСЦсть лСЦнгвСЦстичноi теорСЦi тексту, комунСЦкацСЦi, лСЦнгвСЦстики дискурсу, а в нашому випадку - й теорСЦi перекладу, вимагаСФ урахування диференцСЦйного обСФкту iх дослСЦдження, а саме дискурсу.
Дискурс як комунСЦкативний процес окреслено формулою "текст СЦ дСЦя" [Арутюнова 1990:136-137]. У цьому вСЦдношеннСЦ вартим уваги в дискурсСЦ з прагматичноi точки зору вбачаСФться комунСЦкатор (або адресант) СЦ текст, змодельований з огляду на модель свСЦту аудиторСЦi, а не на СЦндивСЦдуального реципСЦСФнта Реально комунСЦкатор (адресант) передаСФ не повСЦдомлення, СЦнформацСЦю, а "ключ", що урухомлюСФ психологСЦчнСЦ механСЦзми соцСЦуму, максимально вСЦдповСЦднСЦ запрограмованСЦй ним моделСЦ поведСЦнки. Зазначений пСЦдхСЦд до опису дискурсу сповна вСЦдповСЦдаСФ дотепнСЦй фразСЦ М.Фуко тАЬ...говорити можна не все, говорити можна не про все, говорити можна не всСЦм СЦ не за всяких обставинтАЭ [Фуко 1996:51]. Наведене твердження цСЦлком справедливе щодо роботи перекладача, який особливо пСЦд час трансляцСЦi прагматичних текстСЦв СЦ дискурсСЦв, повинен зробити свСЦдомий вибСЦр мСЦж перекладацькими й адаптивними стратегСЦями залежно вСЦд типу дискурсу /тексту, близькостСЦ/ дальностСЦ мов, культур СЦ врахування ймовСЦрноi, прогнозованоi реакцСЦi аудиторСЦi.
Дискурс медСЦатор мСЦж аудиторСЦСФю та текстом [Новикова 2005]. Саме цим пояснюСФться й вибСЦр матерСЦалом нашого дослСЦдження прагматичних текстСЦв полСЦтичного й релСЦгСЦйного дискурсСЦв. Обидва дискурси можна зарахувати до розряду найбСЦльш культурно специфСЦчних дискурсСЦв тому, що саме вони в повному обсязСЦ реалСЦзують СЦдеологСЦчну й СЦсторично та нацСЦонально обумовлену складову певноi культури.
ФункцСЦональний подСЦл СЦдеологСЦi на свСЦтську й релСЦгСЦйну сфери реалСЦзуСФться принципом секуляризацСЦi та передбачаСФ iх диверсифСЦкацСЦю, закрСЦплену в термСЦнах культури. Поняття свСЦтськоi культури ТСрунтуСФться на рацСЦональних розмСЦрковуваннях, базою яких СФ "продуктивнСЦ досягнення й вСЦдкриття науки та спростування рСЦзноманСЦтних релСЦгСЦйних культСЦв" [Хоруженко 1997:431]. У процесСЦ СЦсторичного розвитку релСЦгСЦя, не вСЦдмовляючись вСЦд вирСЦшення свСЦтоглядних завдань, набуваСФ все бСЦльш виразних соцСЦально-регулятивних СЦ загальноСЦдеологСЦчних функцСЦй. Саме тому уможливлюСФться принципове розмежування (свСЦтськоi) культури й релСЦгСЦi за принципом конвенцСЦi, запропонованим А. ФлСЦСФром: "у культурСЦ домСЦнуСФ соцСЦальна конвенцСЦя мСЦж людьми, що виражаСФться переважно формою традицСЦi, а в релСЦгСЦi дСЦСФ сакральна конвенцСЦя (договСЦр) мСЦж Богом СЦ людьми, виражена певною формою самого релСЦгСЦйного вчення" [ФлСЦСФр 2000: 227].
Таким чином, СЦдеологСЦя вбачаСФться системою формування моделей полСЦтичних правових, моральних, релСЦгСЦйних, естетичних СЦ фСЦлософських поглядСЦв соцСЦуму, концептуальна структура якоi бСЦльшою мСЦрою визначаСФ прагматичнСЦ, соцСЦокультурнСЦ характеристики дискурсСЦв. ТермСЦнами лСЦнгвСЦстичноi прагматики, СЦдеологСЦя формуСФ прагматичне за своСФю сутнСЦстю певне комунСЦкативне поле, що, з одного боку конденсуСФ всСЦ ймовСЦрнСЦ дискурси / тексти, групуСФ iх за двома напрямами функцСЦонування - свСЦтським СЦ релСЦгСЦйним, а, з СЦншого боку, генеруСФ, породжуСФ новСЦ прагматексти в межах дискурсСЦв, пСЦдкоряючись системСЦ (зовнСЦшнСЦх СЦ внутрСЦшнСЦх) заборон СЦ виняткСЦв.
ОпозицСЦю "свСЦтський - релСЦгСЦйний" може бути уточнено з позицСЦй аналСЦзованих дискурсСЦв як "соцСЦальний - релСЦгСЦйний", оскСЦльки полСЦтичний дискурс реалСЦзуСФ найвищу соцСЦальну владу, а релСЦгСЦйний - найвищу сакральну владу. ЗрозумСЦло, що мСЦра реалСЦзацСЦi влади по-рСЦзному актуалСЦзуСФться в усСЦх типах текстСЦв, що мСЦстяться в дискурсСЦ, проте найяскравСЦше вона виявляСФться в прагматичних типах текстСЦв. Це пояснюСФться тим, що прагматекст - це ти