Перекладацька адаптацСЦя та типологСЦя прагматичного аспекту складних речень з каузативними конекторами da, weil, denn
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
ння сутностСЦ цього процесу. Важлива роль обСФктивних факторСЦв у вивченнСЦ мови була давно вСЦдома лСЦнгвСЦстам. Однак першим цСЦ фактори поставив у центр своСФi теорСЦi ЛюдвСЦг ВСЦттгенштейн, який приходить до думки про необхСЦднСЦсть облСЦку не тСЦльки внутрСЦшньомовного контексту, але СЦ позамовноi ситуацСЦi, яку утворюСФ система людськоi дСЦяльностСЦ, що включаСФ в себе мову. Так формуСФться концепцСЦя значення як вживання. У "ФСЦлософських замСЦтках" Л. ВСЦттгенштейн пише: "ПСЦд вживанням я розумСЦю те, що перетворюСФ послСЦдовнСЦсть звукСЦв чи якСЦ-небудь знаки взагалСЦ в мову. У тому смислСЦ, в якому вживання СФ тим, що перетворюСФ дощечку з нанесеними на нСЦй штрихами в лСЦнСЦйку" [цит. за: б, 472]. Пояснюючи СЦ розвиваючи далСЦ свою концепцСЦю, Л. ВСЦттгенштейн порСЦвнюСФ мовну дСЦяльнСЦсть людини з грою СЦ вводить поняття "мовнСЦ СЦгри". ВСЦн наводить опис "примСЦтивноi мовноi гри", у ходСЦ якоi слова використовуються як СЦнструкцСЦi до дСЦi. При цьому Л. ВСЦттгенштейн пСЦдкреслюСФ, що, незважаючи на свою простоту, ця гра може розглядатися як зразок цСЦлСЦсного функцСЦонування певноi мови СЦ ii правила визначають значення мовних виразСЦв, що беруть участь у нСЦй. За думкою Л. ВСЦттгенштейна, повсякденна мова як цСЦле розпадаСФться на безлСЦч самостСЦйних, незалежних одна вСЦд одноi мовних СЦгор, СЦ питання про те, яке значення маСФ той чи СЦнший вираз, втрачаСФ сенс, якщо при цьому не уточнюСФться, стосовно якоi саме мовноi гри задаСФться це питання. ФункцСЦоналСЦстська концепцСЦя ставить значення виразу в залежнСЦсть вСЦд тСЦСФi конкретноi дСЦяльностСЦ, в яку "вплетене" вживання даного виразу [7, 31]. ОблСЦк людськоi дСЦяльностСЦ СЦ ii ролСЦ в процесСЦ формування значення мовних виразСЦв являСФ собою безсумнСЦвну перевагу концепцСЦi "пСЦзнього" ВСЦттгенштейна. Отже, дана теорСЦя пропонуСФ розглядати мовну комунСЦкацСЦю як сукупнСЦсть мовних СЦгор. КрСЦм Л. ВСЦттгенштейна такоi точки зору дотримуСФться ЗСЦТСфрСЦд Й. ШмСЦдт [8, 65].
Джон Р. Серль та Джон Л. ОстСЦн сприйняли, розвинули СЦ перетворили теорСЦю мовних СЦгор у теорСЦю мовленнСФвих актСЦв (мовна комунСЦкацСЦя як сукупнСЦсть мовленнСФвих актСЦв). ЗгСЦдно з iх точкою зору, не окремСЦ слова чи речення СФ базисними елементами людськоi комунСЦкацСЦi, а мовленнСФвСЦ акти. Кожен мовленнСФвий акт складаСФться з т. зв. пСЦдактСЦв (чи субактСЦв):
а)локутивний акт (вираження звукСЦв мови, вираження синтаксичноорганСЦзованих слСЦв);
б)пропозицСЦональний акт (пропозицСЦя: щось про щось висловлювати);
в)СЦлокутивний акт (СЦлокуцСЦя: сказати що-небудь з певним намСЦром);
г)перлокутивний акт (вплив мовленнСФвого акта) [9, 87; 10, 52].
Великий внесок у розвиток даноi теорСЦi зробив Г.Г. Почепцов. ОсновнСЦ положення його концепцСЦi можна сформулювати наступним чином. Речення, якСЦ СФ засобом реалСЦзацСЦi рСЦзних мовленнСФвих актСЦв, спСЦввСЦдносяться з певною комунСЦкативною СЦнтенцСЦСФю мовця. КомунСЦкативна СЦнтенцСЦя - це властива реченню спрямованСЦсть на вирСЦшення певного мовного завдання спСЦлкування. Варто говорити саме про СЦнтенцСЦю (чи комунСЦкативно-СЦнтенцСЦональний змСЦст речення), оскСЦльки розглянуте явище характеризуСФться тим, що, по-перше, актуалСЦзуСФться воно лише в yмовах мовленнСФвого спСЦлкування, по-друге, воно незмСЦнно спСЦввСЦдноситься з певною сутнСЦстю, що лежить за межами даного речення. ЦСЦСФю сутнСЦстю СФ мовленнСФва чи СЦнша реакцСЦя адресата, регулярнСЦсть звязку мСЦж якою СЦ реченням певного комунСЦкативно-СЦнтенцСЦонального змСЦсту дозволяСФ диференцСЦювати речення за комунСЦкативною СЦнтенцСЦСФю. Одне й те саме речення мовець може вимовляти (писати) з рСЦзною метою. У цьому звязку прийнято говорити, що подСЦбнСЦ реалСЦзацСЦi вСЦдрСЦзняються одна вСЦд одноi СЦ локутивною силою. Локутивна сила речення полягаСФ в його когнСЦтивному змСЦстСЦ. Прикладами реалСЦзацСЦi лише локутивноi сили може бути проголошення речення дитиною заради самого проголошення, оперування реченням учнем у навчальних цСЦлях при роботСЦ над вимовою. У реальному ж спСЦлкуваннСЦ реалСЦзацСЦя речення нерозривно повязана з наданням йому СЦлокутивноi сили. Доречно, правильно, з дотриманням необхСЦдних умов реалСЦзоване речення досягаСФ мети у видСЦ перлокутивного ефекту висловлювання [11, 271]. ОсновнСЦ поняття теорСЦi Г.Г.Почепцова можуть бути використанСЦ як критерСЦi для видСЦлення компонентСЦв мовленнСФвих актСЦв - субактСЦв, до аналСЦзу яких ми переходимо.
Локутивний акт (у Дж. ОстСЦна СЦ Дж. Серля - акт-вираження) не несе, на наш погляд, якоi-небудь комунСЦкативноi СЦнтенцСЦi. Це лише матерСЦальна оболонка мовленнСФвого акта.
КомунСЦкативний акт (у Дж. ОстСЦна СЦ Дж. Серля - пропозицСЦя) може бути, як вСЦдзначаСФ ще один представник теорСЦi мовленнСФвих актСЦв О.Г. Почепцов, визначений як акт взаСФмодСЦi вСЦдправника й одержувача, в основСЦ якого лежить повСЦдомлення [1, 5].
РЖлокутивний акт являСФ собою дСЦю, що здСЦйснюСФться людиною в процесСЦ мовлення СЦ за допомогою мовлення. У розгорнутому виглядСЦ дане визначення може бути представлене як сукупнСЦсть наступних трьох положень:
а)агентом СЦлокутивного акта, чи СЦлокутором, СФ мовотворець (мовець);
б)СЦлокутивний акт та акт мовотворення - це не одне й те саме;
в)СЦлокутивний акт маСФ мСЦсце пСЦд час акта мовотворення.
РЖлокутивний акт проектуСФться на висловлювання, за допомогою якого вСЦн реалСЦзуСФться, у виглядСЦ СЦлокутивноi сили [1, 24].
Перлокутивний акт являСФ собою мовленнСФвий вплив на обСФкт (ситуацСЦя С-1), що може викликати певну ситуацСЦю (ситуацСЦя С-2), субСФктом якоi СФ обСФкт впливу. Агент перлокутивного акта, чи джерело впливу, може бути названий перлокутором, а обСФкт перлокутивного акта, чи обСФкт впливу, - перлокутатом. Ситуац