ОсобливостСЦ формування навичок кольоротворення на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
Вµць не покладе всСЦ фарби на малюнок у гармонСЦi СЦ СФдностСЦ.
ГармонСЦя СЦ колСЦрна СФднСЦсть залежать насамперед вСЦд основного джерела свСЦтла. Воно СФ нСЦби складовою частиною всСЦх фарб природи. Сонячне свСЦтло обСФднуСФ освСЦтленСЦ поверхнСЦ, вечСЦрнСФ штучне надаСФ всьому жовто-оранжевого вСЦдтСЦнку, а рефлекс вСЦд неба надаСФ тСЦням холоднуватих вСЦдтСЦнкСЦв; уранцСЦ переважають золотисто-рожевСЦ вСЦдтСЦнки, ввечерСЦ - жовто-оранжевСЦ, у похмурий день - нейтральнСЦ срСЦблястСЦ; в сосновому лСЦсСЦ на все лягаСФ зеленуватий колСЦр. УсСЦ кольори одержують вСЦдтСЦнок кольору освСЦтлення [30, 63].
У нашому прикладСЦ натури, якщо сонячне свСЦтло, проникаючи через вСЦкно, падаСФ на яскравий червоний килим, то все, що СФ в кСЦмнатСЦ, буде злегка пСЦдфарбоване червоним свСЦтлом того ж вСЦдтСЦнку, що й килим. Коли ж за вСЦкном росте дерево, то сонячного лСЦтнього дня у кСЦмнатСЦ всСЦ предмети освСЦтленСЦ зеленуватим свСЦтлом. У цьому випадку на гармонСЦю СЦ колСЦрну СФднСЦсть впливаСФ уже не основне, а вСЦдбите свСЦтло.
Працюючи над пейзажним етюдом, спочатку потрСЦбно зясувати умови, якСЦ визначають гармонСЦйну колСЦрну побудову та загальну гаму фарб, у якСЦй будуватимемо вСЦдношення: бСЦльш свСЦтлих чи темних, у холодних чи теплих тонах, ступСЦнь СЦнтенсивностСЦ кольору. ПотСЦм необхСЦдно вияснити мСЦру освСЦтленостСЦ частин кожного обСФкта. Усе це можна назвати "колоритом" пейзажу тощо [16, 85].
Чималу роль у створеннСЦ правдивого, емоцСЦйного зображення вСЦдСЦграСФ чергування холодних СЦ теплих тонСЦв.
ПСЦд час малювання багато уваги придСЦляСФться питанням сприймання кольору, тому що один СЦ той самий колСЦр у рСЦзних середовищах сприймаСФться по-рСЦзному. На червонСЦй рСЦвно пофарбованСЦй кулСЦ колСЦр скрСЦзь однаковий, але нам здаСФться, що вСЦн рСЦзний: у тСЦнях - один, у напСЦвтСЦнях - СЦнший, у свСЦтлих мСЦсцях - ще СЦнший СЦ т.д. [32, 24].
УчнСЦ повиннСЦ знати, як змСЦнюються кольори при яскравому СЦ слабкому освСЦтленнСЦ. При яскравому свСЦтлСЦ всСЦ кольори у природСЦ вибСЦлюються, стають менш насиченими, жовтуватими або бСЦлуватими. При поступовому ослабленнСЦ свСЦтла ми перестаСФмо розрСЦзняти кольори, починаючи з червоних СЦ кСЦнчаючи синСЦми, якСЦ залишаються видимими найдовше. При поступовому ж посиленнСЦ свСЦтла, наприклад на свСЦтанку, все вСЦдбуваСФться навпаки: найшвидше стають видимими синСЦ кольори, найпСЦзнСЦше - червонСЦ. У присмерку все здаСФться безколСЦрним. РСЦзними кольори бачимо СЦ за свСЦтлотою. При денному свСЦтлСЦ найсвСЦтлСЦшими СФ жовтСЦ кольори, а в присмерку - голубСЦ [5, 125].
Таким чином, сприймання кольорСЦв залежить вСЦд iх оточення у природСЦ, на картинСЦ; СЦ в живопису, порСЦвнюючи один колСЦр з СЦншим, потрСЦбно добиватися таких же взаСФмовСЦдношень, як СЦ в натурСЦ.
Ознайомивши дСЦтей з основними кольорами, переходимо до вивчення складових кольорСЦв, вчимо iх пСЦдбирати потрСЦбнСЦ вСЦдтСЦнки кольору змСЦшуванням фарб. Готовим кольором користуватися не рекомендуСФться, бо це призводить до пасивного пСЦдбирання фарб. Всю гаму рСЦзних вСЦдтСЦнкСЦв одного кольору учнСЦ повиннСЦ вивчити пСЦд час практичноi роботи. Поступово в процесСЦ навчання малювання ознайомлюСФмо дСЦтей з рСЦзними властивостями кольору [11, 54].
Важливим засобом розвитку вСЦдчуття кольору СФ екскурсСЦя в природу, яка завжди була джерелом натхнення. Завдання учителя в процесСЦ екскурсСЦй полягаСФ в тому, щоб спрямувати увагу учнСЦв на сприйняття всього пластичного багатства навколишнього. Так, вчитель може запропонувати другокласникам принести па урок малювання осСЦннСФ листя. Кожний учень вСЦдбираСФ листок найкращого забарвлення. ПСЦсля показу вчителем способСЦв роботи гуашшю учнСЦ розпочинають роботу.
Багато хто, щоб намалювати листок, добираСФ колСЦр тСЦльки за назвою: червоний, зелений, жовтий, не звертаючи уваги на вСЦдтСЦнки. Через це малюнки виходять "iдкСЦ" за кольором, нецСЦкавСЦ. Вчитель, проаналСЦзувавши роботи, проводить екскурсСЦю в природу, пСЦд час якоi учнСЦ розглядають осСЦннСФ листя, вивчають його забарвлення в природному оточеннСЦ [29, 62].
Про значення впливу навколишньоi природи на душу дСЦтей, на вияв iхнСЦх емоцСЦй СЦ виховання почуттСЦв говорив ще педагог К.Д. Ушинський: "А воля, а простСЦр, природа... а цСЦ пахучСЦ байраки СЦ лани, що хвилюються, а рожева весна СЦ золотава осСЦнь хСЦба не були нашими вихователями? НазвСЦть мене варваром у педагогСЦцСЦ, але я винСЦс СЦз вражень мого життя глибоке переконання, що прекрасний краСФвид маСФ таке величезне виховне значення для розвитку молодоi душСЦ, з яким важко суперничати впливу педагога" [67, 82]. РЖ дСЦйсно, жива природа стаСФ чудовим джерелом натхнення.
Завдання учителя полягаСФ в тому, щоб спрямовувати увагу на прояви прекрасного, зосереджуючи увагу дСЦтей на спостереженнСЦ певного обСФкту. Спираючись на почуттСФвСЦ сприйняття учнСЦв, учитель ознайомлюСФ iх з гармонСЦСФю кольору у природСЦ. ПСЦсля цСЦСФi екскурсСЦi учнСЦ знову зображують листя гуашшю на кольоровому СЦ бСЦлому тлСЦ. Тепер вони намагаються точно передавати колСЦрне забарвлення натури, довго змСЦшують один колСЦр з СЦншим, щоб досягти бажаного вСЦдтСЦнку. ДеякСЦ учнСЦ, знайшовши загальний, основний колСЦр, спочатку покривають всю поверхню аркуша, додаючи потрСЦбнСЦ вСЦдтСЦнки; СЦншСЦ вСЦдразу добирають вСЦдповСЦдний колСЦр [49, 31].
Важливе значення в роботСЦ шкСЦльних установ маСФ питання про культуру вСЦдчуттСЦв. Педагоги, як це й передбачено програмою, включають у плани роботи завдання на розрСЦзнення кольорСЦв, форм, а також органСЦзованСЦ заняття з малювання, якСЦ сприяють розвитковСЦ зорових вСЦдчуттСЦв, у т. ч. вСЦдчуття й усвСЦдомлення сутностСЦ кольору в образотворчСЦй дСЦяльностСЦ.
РоздСЦл 2. Формування навичок кольоротворення у процесСЦ експеримента?/p>