ОсобливостСЦ формування навичок кольоротворення на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика



?о акварельноi технСЦки з чСЦтким малюнком потрСЦбно мати пензлСЦ рСЦзноi величини. Найтовщий пензель - №24, найтонший - №0. ВибСЦр пензля залежить вСЦд розмСЦру СЦ складностСЦ роботи. Для накладання тону користуються пензлями №14-20, а для пророблення деталей - № 6-8 СЦ меншими. Якщо потрСЦбно рСЦвно СЦ швидко покрити велику поверхню, беруть широкий плоский щетинний пензель. Пензель якСЦсний, якщо кСЦнчик залишаСФться гострим пСЦсля того, як ми намочимо його у водСЦ СЦ струсимо [23, 54].

Працюючи аквареллю, надзвичайно важливо правильно вибрати папСЦр. ПоганСЦ сорти утруднюють технСЦку СЦ вСЦд свСЦтла жовтСЦють, що призводить до порушення початковоi чистоти СЦ свСЦжостСЦ фарб. Найкращим папером для акварелСЦ СФ ватман: поверхня його маСФ приСФмну зернистСЦсть, на нього рСЦвно лягають фарби, вСЦн СЦдеально бСЦлий, не жовтСЦСФ з часом СЦ витримуСФ неодноразове змивання губкою. Дуже зручний для роботи матовий брСЦстольський картон, який не потребуСФ наклеювання, але дуже жовтСЦСФ на свСЦтлСЦ. УсСЦ СЦншСЦ види паперу, в тому числСЦ олександрСЦйський, з якого зробленСЦ учнСЦвськСЦ альбоми, мають при просвСЦчуваннСЦ бруднуватий колСЦр з непрозорими нерСЦвностями СЦ навСЦть частинками не розмеленоi деревини. На свСЦтлСЦ такий папСЦр швидко жовтСЦСФ, а вСЦд тертя пензлем, мокрою губкою з його поверхнСЦ знСЦмаються частини верхнього шару, що робить його зовсСЦм непридатним для дальшоi роботи.

ПСЦд час роботи пензлем пСЦд дСЦСФю води папСЦр у деяких мСЦсцях розбухаСФ СЦ жолобиться. Щоб уникнути цього СЦ зберегти рСЦвну поверхню паперу, його слСЦд наклеiти на планшет [16, 42].

На уроках, якщо вони проводяться у кабСЦнетСЦ, папСЦр приколюСФться кнопками до мольбертСЦв або планшетСЦв, у класСЦ учнСЦ малюють у зошитСЦ для малювання або на окремому аркушСЦ. Як правило, поверхня паперу стаСФ хвилястою, фарба, стСЦкаючи в заглибини, висихаСФ там темними плямами.

ПСЦд час роботи аквареллю фарбу наносять пензлем тонкими прозорими шарами на папСЦр. Через нанесений шар фарби повиннСЦ просвСЦчуватися папСЦр СЦ ранСЦше накладенСЦ шари фарб. Це даСФ можливСЦсть дСЦстати рСЦзноманСЦтнСЦ кольори й вСЦдтСЦнки.

Перш нСЦж малювати акварельними фарбами, необхСЦдно навчити учнСЦв рСЦвно покривати поверхню паперу одним тоном. НайбСЦльш рСЦвний тон буде тодСЦ, коли на поверхню паперу кСЦлька разСЦв нанести слабкий розчин фарби [7, 76].

Важливо навчитися рСЦвномСЦрно посилювати тон. Для цього використовують аркуш, роздСЦлений по горизонталСЦ на частини. Спочатку його покривають розчином свСЦтлого тону. Коли папСЦр висохне, при наступному фарбуваннСЦ вСЦдступають на одну смужку, яка буде найсвСЦтлСЦшою. Продовжуючи покривати смужки тим же тоном, вСЦдступаючи щоразу на одну смужку, дСЦстанемо рСЦвномСЦрне ступСЦнчасте посилення тону, де кожна наступна смужка пофарбована на один раз бСЦльше.

Таку ж вправу можна виконати, давши учням завдання намалювати з натури носову хустинку, оздоблену по краях широкою однотонною смугою. Перетинаючись бСЦля кутСЦв хустинки, смуги утворюють темнСЦшСЦ квадрати. Виконуючи малюнок одним розчином фарби, учнСЦ спочатку намалюють, наприклад, горизонтальнСЦ смуги, а потСЦм, коли фарба висохне, - вертикальнСЦ [28, 142-143].

УчнСЦв треба ознайомити з деякими властивостями пензля СЦ акварельних фарб. Пензлем проводять лСЦнСЦi товстСЦ й тонкСЦ, прямСЦ СЦ хвилястСЦ, легким його дотиком ставлять крапки, дСЦстають мазки рСЦзноi форми. УчнСЦ мають навчитися працювати всСЦСФю шириною пензля, зафарбовуючи велику поверхню, а також покривати малу поверхню кСЦнцем його. Вони повиннСЦ знати, коли фарбу набирати густою, а коли ii розвести водою, зробити рСЦдкою, свСЦтлСЦшою.

Також у початкових класах використовують гуашевСЦ фарби. "Гуаш" у перекладСЦ з французькоi та СЦталСЦйськоi мов означаСФ "водяна фарба". ПСЦгменти в гуашСЦ розтертСЦ на водСЦ з рослинними клеями, у яких СФ смолистСЦ речовини (гумСЦарабСЦк, декстрин). Гуаш розводиться водою. ГуашевСЦ фарби випускаються у виглядСЦ густоi пасти у пластмасових баночках та тюбиках.

Гуаш утворюСФ непрозорий шар, що даСФ можливСЦсть, на вСЦдмСЦну вСЦд акварелСЦ, накладати свСЦтлСЦ фарби на темнСЦ, зовсСЦм перекривати ранСЦше написане. Завдяки цСЦй властивостСЦ гуашСЦ учнСЦ мають змогу виправляти допущенСЦ помилки [23, 57].

У гуашСЦ СФ домСЦшки бСЦлила, тому при висиханнСЦ кольори, особливо темнСЦ, набувають бСЦлястого вСЦдтСЦнку. Разом з тим бСЦлило робить поверхню, покриту гуашшю, матовою, оксамитовою.

НедолСЦком гуашевого живопису СФ вСЦдносно слабке закрСЦплення пСЦгментСЦв на поверхнСЦ. Якщо ж фарбу багато разСЦв розводити водою СЦ писати корпусно, то внаслСЦдок вимивання клею вона може вСЦдшаровуватись вСЦд поверхнСЦ СЦ вСЦдпадати.

Гуашшю можна працювати, як СЦ аквареллю: накладати прозорСЦ шари фарби один на другий, вливати колСЦр у колСЦр тощо. Для цього фарбу дуже розводять водою. Часто гуаш застосовують у сполученнСЦ з аквареллю.

Гуаш була вСЦдома ще в стародавньому свСЦтСЦ. У середнСЦ вСЦки ii застосовували для СЦлюстрування й орнаментування рукописСЦв, в епоху ВСЦдродження нею робили ескСЦзи для розписСЦв. У XVIII-XIX ст. культивували гуаш як самостСЦйну технСЦку станкового живопису. Зараз деякСЦ художники малюють гуашшю своi станковСЦ твори, як правило, нею пишуть оригСЦнали плакатСЦв, використовують для ескСЦзСЦв книжкових оправ, обкладинок, театральних декорацСЦй, шпалер, для оформлення примСЦщень [9, 123].

Гуаш застосовуСФться для живопису на бСЦлому й тонованому паперСЦ, на картонСЦ, шовку СЦ т.д. ЯкСЦсть паперу, його бСЦлизна мають значення для технСЦки лесування. Гарних, своСФрСЦдних ефектСЦв добиваються за допомогою гуашСЦ на сСЦрому обгортковому паперСЦ.

У школСЦ в умовах роботи студСЦi (гуртка) можна давати повний набСЦр гуашСЦ