Органiзацiя самостiйноi роботи учнiв початкових класiв на уроках математики
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ажанням здобути iх.
Отже, в процесi проблемного навчання перша спроба вирiшити труднощi з допомогою наявного досвiду, хоча сама по собi не приводить до успiху, але важлива як необхiдна умова для усвiдомлення, що не досить не тiльки знань, а й появи бажання поповнити iх. Психiчний стан учня до пошуку створено. Вiн прагне здобути знання, потрiбнi для вирiшення труднощiв, що виникли.
Яка ж при цьому дидактична роль учителя? Завдання його на цьому етапi пошуку полягаi в тому, щоб учнi мали пiд руками все необхiдне для розширення своiх знань у кожний промiжок навчального часу, добивалися кращих результатiв у самостiйнiй пiзнавальнiй дiяльностi. На початковiй стадii проблемного навчання учнi повиннi одержати вiд вчителя точнi вказiвки, де вони можуть знайти додатковi вiдомостi, що з чим слiд спiвставити i з якими рiзними варiантами вони можуть зустрiтися при ознайомленнi з новим матерiалом. Нi в якiй мiрi не повинна знижуватись активнiсть пошуку учнiв, якщо iм заздалегiдь буде вiдомо вiд учителя, що iснують рiзнi, часто дiаметрально протилежнi властивостi явищ i процесiв.
Суть пошуку полягаi не тiльки в тому, щоб назвати цi властивостi, а навчати учнiв умiнню розкривати, показувати iх. Органiзовуючи цей пошук, учитель повинен чiтко уявляти, з якими труднощами в засвоiннi матерiалу зiткнуться слабкi, середнi i сильнi учнi, i надати iм диференцiйовану допомогу.
Спостереження свiдчать, що найсильнiшi учнi активно включаються в пошук додаткового матерiалу для вирiшення поставленого завдання, намiчають i застосовують при цьому рiзнi пiдходи. Вони не чекають вiд вчителя часткового втручання в процес пошуку, навпаки, бувають невдоволенi його пiдказуванням, прагнуть проявити якомога бiльше самостiйностi. Слiд вiдзначити, що поняття тАЬсильний ученьтАЭ, тобто здатний швидко включитися в пошук i успiшно вести його, не завжди спiвпадаi з поняттям добре встигаючий.
Учнi з середньою успiшнiстю здатнi цiлком включитися в пiзнавальний пошук з даноi проблеми. На вiдмiну вiд сильних вони потребують допомоги з боку вчителiв. Головна труднiсть для них правильно визначити етапи дiй по вирiшенню проблеми, послiдовно i логiчно чiтко розкрити змiст найважливiшого завдання. Частi помилки в iх пошуковiй дiяльностi, пропуски окремих важливих ланок i доказiв, просте перерахування фактiв без встановлення причин, що породили iх, вiдсутнiсть висновкiв i узагальнень з наведеного матерiалу. Допомога вчителя повинна бути спрямована на попередження цих помилок. Головне донести до свiдомостi учнiв, що становить основу чiткоi логiчноi послiдовностi в мiркуваннях i доказах, що i причиною i наслiдком, без розкриття чого пошук не дасть бажаних результатiв.
РЖ, нарештi, група слабких учнiв, як показали спостереження, спочатку розгублюiться i часто вiдмовляiться вiд самостiйного пiзнавального пошуку; чекаi допомоги вiд учителя при кожному, навiть найменшому, кроцi вперед.
Для них становлять великi труднощi подумки охопити в цiлому процес пошуку з даноi проблеми, розчленувати ii на важливi питання, вибрати шляхи i засоби iх розкриття. Характерно, що на дане запитання вони формулюють вiдповiдь, використовуючи зовсiм вiддалений матерiал i швидко припиняють пошук, задовольняючись вiдповiддю лише на якусь частину проблеми, вважаючи ii вирiшеною. На початковiй стадii застосування в навчаннi пiзнавального пошуку процес самостiйноi дiяльностi для слабких учнiв повинен своiрiдно програмуватись з визначенням дiй i джерел, до яких слiд звертатися. Слабких учнiв у процесi пiзнавального пошуку спочатку треба навчити процесу доказовостi, пiдтвердження вже вiдомого. Важливо також озброiти iх умiнням контролювати хiд самостiйного пошуку, звiряючи його з кiнцевим результатом, i, лише набувши певного досвiду самостiйного здобування знань, можна висувати цей результат в альтернативнiй формi [12].
Якщо для виникнення проблемноi ситуацii i здiйснення диференцiйованого керiвництва з боку вчителя педагогiчно правильно стiворити умови, то i слабкi учнi успiшно оволодiвають прийомами пiзнавального пошуку в навчаннi.
Тiльки в самостiйному пошуцi створюються необхiднi умови для пiдвищення активностi учнiв i творчого пiдходу при оволодiннi знаннями.
Третiй етап це створення системи дiй по добору i групуванню фактiв, обгрунтуванню доказiв, видiленню принципiв i головноi iдеi, формуванню узагальнень i висновкiв. Це найважливiший етап пiзнавального пошуку на уроцi. Тут проявляiться i вдосконалюiться рiвень аналiтико-синтезуючоi дiяльностi учнiв, iх здатнiсть до зосередженоi уваги, прагнення самостiйно розкрити i зрозумiти невiдоме.
Часто ця важлива ланка самостiйного пiзнавального пошуку пiддаiться критицi за некерованiсть: на цьому етапi дii учня в напрямку до мети нерiдко помилковi. Чи справдi це так? Вiдомо, що будь-який пiзнавальний пошук передбачаi кiлька варiантiв, що включають в себе ймовiрнiсть досягнення мети. Але вибираiться один, найефективнiший. Якщо гiпотеза iормульована правильно, то вирiшення ii неминуче спiвпадаi з найбiльш рацiональним варiантом дii, з основним принципом i головною iдеiю дослiдження. Добiр фактiв, встановлення iх взаiмозвязку з головним принципом може бути вдалим i невдалим. Але спрямування пошуку лишаiться правильним, якщо веде до розкриття обiктивних закономiрностей, якi лежать в основi явища, що вивчаiться. Ось чому при формулюваннi гiпотези вкрай важливо, щоб вона не наштовхувала учня на хибний шлях, а пiдказувала такi