Органiзацiя самостiйноi роботи учнiв початкових класiв на уроках математики
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?уються, пiзнавальну i розумову активнiсть i самостiйнiсть, здатнiсть до творчостi.
Тобто, при самостiйнiй дiяльностi учень сам визначаi мету дiяльностi, предмет дiяльностi i засоби дiяльностi. В процесi дiяльностi учень постiйно спiввiдносить передбачуваний результат з умовами i предметом дiяльностi, завдяки чому вiдбираi засоби дiяльностi, вiдповiднi способи виконання дiй i встановлюi послiдовнiсть iх застосування.
Самостiйна робота, виступаючи специфiчним педагогiчним засобом органiзацii та управлiння самостiйною дiяльнiстю учня, маi подвiйну природу. З одного боку, вона постаi як навчальне завдання, тобто обiкт дiяльностi учня, запропонований вчителем чи пiдручником, з iншого формою прояву певного способу дiяльностi по виконанню вiдповiдного завдання.
Розвиток самостiйностi учнiв це мета дiяльностi як вчителiв так i учнiв, тому вчитель повинен створити умови для спонукання учня до самостiйноi роботи, такий режим самостiйноi дiяльностi, який би дав змогу реалiзувати головну мету розвиток особистостi учня, ii творчого потенцiалу. Найбiльшу актуальнiсть набуваi така органiзацiя самостiйноi роботи, за якоi кожен учень працював би на повну силу своiх можливостей.
Широке застосування самостiйноi роботи учнiв на уроках, таким чином, даi змогу успiшно розвязувати багато навчально-виховних завдань: пiдвищити свiдомiсть i мiцнiсть засвоiння знань учнями; виробити в них умiння й навички, яких вимагаi навчальна програма; навчити користуватися набутими знаннями i вмiннями в життi, в суспiльно кориснiй працi, розвивати в учнiв пiзнавальнi здiбностi, спостережливiсть, допитливiсть. Логiчне мислення, творчу активнiсть пiд час засвоiння знань; прищеплювати iм культуру розумовоi i фiзичноi працi, вчити iх самостiйно продуктивно i з iнтересом працювати; готувати учнiв до того, щоб вони могли ефективно займатися пiсля закiнчення школи.
РЖ.2Особливостi органiзацii самостiйноi роботи в навчальному процесi початковоi школи
Вiдповiдно до Основних напрямiв реформи загальноосвiтньоi школи увага вчителiв спрямована на всебiчний розвиток пiзнавальноi активностi учнiв, прищеплення iм iнтересу до навчання, формування навичок самоосвiти. У розпорядженнi вчителя для цього i багато методiв, i серед них особливу роль вiдiграi метод, який дiстав назву тАЬсамостiйна робота учнiвтАЭ.
Проблема самостiйноi роботи учнiв у процесi навчання i нинi однiiю з найбiльш актуальних. Вирiшення ii в практицi шкiл вимагаi особливоi уваги, оскiльки в повсякденнiй дiяльностi учителя найбiльше недолiкiв зустрiчаiться саме в органiзацii i проведеннi самостiйноi роботи учнiв. У дослiдження Б.П. РДсипова, М.О. Данилова, В.О. Онишука, П.РЖ. Пiдкасистого та iнших науковцiв вiдзначаiться, що причини цього такi: а) формування умiнь i навичок самостiйноi роботи i одним з найскладнiших видiв дiяльностi педагога, що вимагаi ретельноi пiдготовки учителя i учнiв; б) вiдсутнiсть певноi системи в дiяльностi учителя по прищепленню учням умiнь i навичок самостiйноi роботи; в) у шкiльному навчально-виховному процесi спостерiгаiться неправильне спiввiдношення репродуктивних i творчих самостiйних робiт. РЖ нарештi, розумовий розвиток школярiв у процесi навчання, iх активнiсть i самостiйнiсть багато залежить вiд навчання iх прийомам роботи i розумовоi дiяльностi.
Вiдомо, що в засвоiннi учнями знань i вмiнь в процесi навчання провiдна роль належить такому виду дiяльностi як мислення. Сприйняття нового матерiалу, закрiплення i вiдтворення його, оволодiння рiзними навичками i вмiннями вдосконалюiться при безпосереднiй участi мислення.
Особливiсть процесу мислення полягаi в тому, що вiн спрямований на вирiшення будь-якого завдання. В кожному з них закрiплена мета, на досягнення якоi спрямований пiзнавальний процес учня. Рух до мети обумовлений i вдосконалюiться в певних умовах без урахування умов, у яких вiдбуваiться мисленевий процес в своiму руховi до мети, важко досягти вирiшення поставленого завдання. Ось чому початковим моментом в процесi мислення i проблемна ситуацiя, яка виникаi внаслiдок утруднення, потреби щось зрозумiти.
Процес мислення виникаi iз спроб знайти вихiд з трудного становища.
Внаслiдок цього визначаються шляхи виходу з суперечливоi ситуацii.
Вiдбуваiться певна система дiй: аналiз, синтез, порiвняння, аналогiя, узагальнення тощо. Якщо дii вiдповiдають розкриттю обiктивних причинно-наслiдкових дiй обiкта, що вивчаiться, значить, процес мислення завершуiться формуванням нових уявлень i понять.
Слiд вiдмiтити, що утруднення виникаi в тому випадку, коли той, хто пiзнаi, побачив суперечнiсть, яка i основою утруднення i стимулом до пошуку.
Першим етапом пошуку i вiдтворення наявних знань, фактiв, якi лежать поруч з новим явищем i при спiвставленнi зясовуiться iх схожiсть i вiдмiннiсть. Причому, неминуче вiдбуваiться удосконалення досвiду пiд кутом зору вирiшення нових завдань. Проте завдання проблемного характеру будуiться не тiльки на основi наявних знань. Лише полiпшення старого досвiду не може привести до успiху. Необхiдно шукати новi звязки, уявлення, якi дозволяли б добитися правильного вирiшення.
Пошук вступаi в другий етап накопичення фактiв доказу, встановлення нових звязкiв i закономiрностей, якi дозволяють дати вичерпне пояснення обiкта, що вивчаiться, i вирiшити суперечнiсть. Важливо, щоб учень самостiйно переконався, що для вирiшення даного завдання в нього не досить знань i загорiвся б