Органiзацiя самостiйноi роботи учнiв початкових класiв на уроках математики
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ування особистостi. У цьому визначеннi увага дослiдника звернена, насамперед, на форму, результати й значимiсть дiяльностi. Ще одне визначення учнiвськоi творчоi дiяльностi за РЖ.Я.Лернером i таким: це процес i результат цiлеспрямованого навчання, яким можна управляти за допомогою використання спецiальних педагогiчних ситуацiй, якi вимагають вiд учнiв творчоi дiяльностi на доступному для них рiвнi [22, с.79].
Вагомим i теоретичне визначення дидактом творчоi складовоi навчальноi дiяльностi учнiв. На думку РЖ.Я.Лернера, навчальна дiяльнiсть школярiв маi творчий характер, коли вiдбуваiться:
самостiйне перенесення знань i вмiнь у нову ситуацiю;
визначення новоi проблеми у традицiйнiй ситуацii;
бачення структури обiкта, визначення його функцiй;
комбiнування i перетворення ранiше вiдомих способiв дiяльностi у процесi розвязування новоi проблеми;
створення принципово нового методу, способу, пiдходу, пояснення [22, с. 102].
На нашу думку, творчий компонент навчання школярiв, установлений дидактом, маi чiтке визначення i розглядаiться як взаiмоповязана система. Зрозумiло, що самостiйне перенесення знань i вмiнь у нову ситуацiю дозволяi застосувати набутi ранiше знання й умiння для розкриття структури нового обiкта як взаiмоповязаноi сукупностi сторiн, компонентiв, елементiв. Водночас такi дii дають можливiсть обТСрунтувати функцii кожного компонента й обiкта в цiлому, видiлити невирiшенi проблеми, запропонувати власне вирiшення, вибрати спосiб розвязання з вiдомих ранiше чи виробити новий спосiб.
Ще одним важливим питанням дослiдження творчоi самостiйноi дiяльностi учнiв у педагогiчнiй науцi i проблема встановлення спiввiдношення мiж творчiстю й нетворчiстю у структурi навчально-пiзнавальноi дiяльностi. Для встановлення дiалектичного взаiмозвязку творчостi й нетворчостi використовуються специфiчнi категорii продуктивного й непродуктивного, якi i дуже давнiми поняттями. Як фiлософськi категорii тАЬрепродуктивнетАЭ i тАЬпродуктивнетАЭ вперше були використанi в аналiзi структури процесу пiзнання Е.Кантом, пiзнiше розвиненi В.Г.Гегелем. У сучасних фiлософських дослiдженнях проблема репродуктивного i продуктивного розроблена у працях О.М. Коршунова, П.В.Копнiна, О.Т.Шумiлiна. У педагогiчнiй науцi це питання дослiджене В.РЖ.Андрiiвим, Б.РЖ.Коротяiвим, С.О.Сисоiвою та iншими, а в психологii Б.Г.Богоявленською, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьовим.
Фiлософське обТСрунтування репродуктивного й продуктивного як соцiального явища здiйснено В.Ф.Овчинниковим [16]. Ним розкрито спiввiдношення мiж цими процесами на онтологiчному рiвнi як вiдображення процесiв вiдтворення й перетворення. Звязок репродуктивного i продуктивного в соцiально-iсторичному аспектi, на думку вченого, характеризуiться в сучасному суспiльствi зростанням динамiчностi, складностi, що вiдбиваi ритм життя. У логiко-гносеологiчному планi спiввiдношення репродуктивного i продуктивного повязане з вiдтворенням i створенням нового знання. Зазвичай, репродуктивнi дii виконують функцiю органiзацii, впорядкування й оцiнювання процесу творчоi дiяльностi.
О.Корсакова у дослiдженнях про формування творчоi дiяльностi учнiв визначаi ii як навчально-пiзнавальну дiяльнiсть, тАЬколи дитина уявляi, комбiнуi, змiнюi чи створюi щось новетАЭ [19, с.35]. Дидакт вважаi навчально-виховний процес iднiстю репродуктивноi дiяльностi, коли знання вiдтворюються, i перетворювальноi, коли у процесi iх засвоiння учень уявляi, комбiнуi, змiнюi. Суто творчий характер, на думку науковця, маi така перетворювальна дiяльнiсть, коли тАЬздiйснюiться самостiйний перенос знань у нову ситуацiю, виявляiться нова проблема у знайомих умовах, новi функцii знайомих обiктiв, вмiння бачити альтернативу вирiшенню, комбiнувати вiдомi способи вирiшення по-новому, знаходити новi оригiнальнi шляхи виконання поряд з вiдомими iншими, якщо створюiться щось нове, оригiнальнетАЭ [19, с.31]. Мета навчання, вважаi О.Корсакова, полягаi в досягненнi кожним школярем вищого рiвня перетворювальноi дiяльностi творчого застосування знань i вмiнь. Вважаiмо, що дидактом не досить точно визначено мiiе репродуктивноi дiяльностi школярiв у процесi навчання, оскiльки, на ii думку, така дiяльнiсть маi мiiе лише пiд час вiдтворення знань. Насправдi, i процес здобуття знань, i процес iх закрiплення, вiдтворення може бути для учнiв як репродуктивним, так i творчим, активним.
Зважаючи на положення психолого-педагогiчноi науки про творчу самостiйну навчальну дiяльнiсть учнiв, визначаiмо ii як вид продуктивноi навчально-пiзнавальноi дiяльностi школярiв на основi розвитку творчих здiбностей, що забезпечуi самореалiзацiю учнiв. Таке навчання передбачаi творче здобуття знань, набуття вмiнь i навичок та iх застосування, а саме: самостiйне використання школярами набутих якостей у нових ситуацiях комбiнування, перетворення вiдомих ранiше способiв дiяльностi, визначення новоi проблеми, структури або функцiй обiкта чи розвязання поставленоi проблеми; генерування нових iдей, висунення гiпотез; критичне оцiнювання навчального матерiалу або роботи у власних судженнях на основi аналiзу, систематизацii й узагальнення; обТСрунтування думок, доведення iх правильностi; створення оригiнального нового продукту за допомогою уявлень.
Результатом творчоi самостiйноi дiяльностi вихованцiв i одержання якiсно нових цiнностей (обiктивних чи субiктивних), значущих для iх творчого особистiсного становлення в роки навчання, розвиток психiчних якостей i в