Geum.ru

Дипломная работа

  • 3861. Діяльність зі створення і розповсюдження вторинної інформації бібліотеками України
    Культура и искусство

     

    1. Про інформацію: закон України, 2 жовтня 1992р. № 2657 ХІІ //Відомості Верховної Ради України. 1992. - № 48. С.650.
    2. Про науково-технічну інформацію: закон України, 25 червня 1993р. № 3322 ХІІ //Відомості Верховної Ради України. 1993. - № 33. С.345.
    3. Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів .- У 6т. / За заг. ред. Ю.С. Шемчученка, І.С.Чижа .- Т.1 Інформаційне законодавство.- К. : Юридична думка, 2005.-116с.
    4. ГОСТ 7.9 7.7. Реферат и аннотация: Взамен ГОСТ 7.9.- 7.0; Введ.- 01.07.78 // Стандарты по библиотечному делу и библиографии.- М., 1985.- 105с.
    5. Берестова Т.Ф. Функции разных видов информации как основа формирования многоуровневой структуры информационного пространства / Т. Ф. Берестова // НТИ. Сер. 1.- 2009.- №8.- С.3-12.
    6. Бібраєв В. До концепції вітчизняної системи реферування та видання реферативної інформації / В. Бібраєв, Я. Котенко // Вісн. кн. палати. - 1998.- № 5.- С.25.
    7. Бібліографи Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки: Біобібліогр. Покажч. / Рівнен. Обл. універс. Наук. б-ка, рівнен. Держ. Гуманіт. Ун-т; Упоряд.: Вавринюк В.Р., Кузнецова А.О.; Наук. ред. : Швецова-Водка Г.М., Ярощук В.П.- Рівне: Волинські обереги, 2000. 40с.
    8. Бібліографічні покажчики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://i-books.kiev.ua/bibliografichni.html - Загол. з екрану.
    9. Бібліотеки України загальнодержавного значення: історія і сучасність.- К., 2007. - 153с.
    10. Бібліотека Рівненської області [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ualibs.org.ua/ukr/rivenska/1/. Загол. з екрану.
    11. Вергунов В.А. Національний пріоритет на шляху до європейської інтеграції (до 10-річчя РЖ «Агропромисловий комплекс України») / В.А .Вергунов // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія.- К., 2009.- 34-39с.
    12. Вергунов В.А. Розвиток національної сільськогосподарської бібліографії як інформаційного ресурсу та джерельної бази історії аграрної науки: історія та проблеми сьогодення [Електронний ресурс] / В.А. Вергунов, Т.Ф. Дермеменко. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ Загол. з екрану.
    13. Воскобойнікова-Гузєва О. Наукові видання у фонді Нац. б-ки України ім.. В.І. Вернадського / О. Воскобойнікова-Гузєва // НАНУкраїни НБУ ім. В.І. Вернадського. К., 2004. 178с.
    14. Государственная научно-техническая библиотека Украины [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.gntb.n-t.org. Загол. з екрану.
    15. Государственная научно-техническая библиотека Украины [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ntbu.ru/ob.htm .- Загол. з екрану.
    16. Давидова І. Бібліотека як складова інформаційної інфраструктури держави / І. Давидова // Вісн. кн. палати. - 2005. №6.- С. 19-21.
    17. Добко Т. Міжнародний досвід довідково-бібліографічного забезпечення інформаційних запитів владних структур / Т. Добко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського. Вип.14. К.: НБУВ, 2005. С. 61-66
    18. Державна Наукова сільськогосподарська бібліотека України Академії наук [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dnsgb.kiev.ua/ - Загол. з екрану.
    19. Жук В.М. Бібліографічне відображення розвитку бібліотекознавства України / В. М.Жук // Вісн. кн. палати.- 2005.- №6. С. 12-13.
    20. Зайцева Л. Діяльність зі створення і розповсюдження- вторинної інформації/ Л. Зайцева // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського. Вип.11. К.: НБУВ, 2003. С. 599-602.
    21. Зайченко Н.Я. Стан та перспективи системи кооперативного реферування в Україні / Н.Я. Зайченко // Наук. пр. Нац. б-ки ім. В.І. Вернадського. Вип. 18. - К.: НБУВ, 2001.- 560с.
    22. Захарова Н. Культурно-просвітницька діяльність Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського: історія становлення і розвитку (19181964) / Н. Захарова // Бібл вісн. 2007. - №3.- С. 20-27.
    23. Інформаційне забезпечення наукових досліджень, джерела інформації, їх використання в науково-дослідній роботі, патентно-інформаційний пошук [Електронний ресурс].- Режим доступу : http://www.all-sciences.ru/index/i30. Загол. з екрану.
    24. Корнієнко В. Проблеми створення системи вторинних інформаційних / В. Корнієнко // Наук. праці НБУВ ім. В.І. Вернадського. Вип. 5. - К.: НБУВ, 2000. - С. 142151.
    25. Костенко Л.Й. Бібліотека інформаційного суспільства / Л.Й. Костенко, М.Б. Сорока // Бібл. вісн. - 2002. - N 3. - С. 33-38.
    26. Коханова І. Реферування документ як затребувана сфера інформаційної діяльності / І. Коханова // Вісн. кн. палати. 2003. - №2. С. 31-32.
    27. Кулешов С.Г. Управлінське документознавство: Навч. посіб. Для вищ. навч. закл. культури і мистецтв. К.: ДАКККіМ, 2003. С.42.
    28. Кулешов, С. Про значення поняття „документ” /С. Кулешов // Бібл. вісн. - 1995.- № 1.- С. 1-4.
    29. Кулаковська, Т. Науково-інформаційна діяльність у науково-дослідних установах / Т. Кулаковська // Бібл. вісн. - 2003.- № 3.- С.45-54.
    30. Кушнаренко, Н.М. Наукова обробка документів : Підруч. / Н.М. Кушнаренко, В.К. Удалова .- К.: Знання, 2004 .- 331с.
    31. Леонов, В.П. Реферирование и аннотирование научно-технической литературы / В.П. Леонов. - Новосибирск: Наука, 1986.- с.173.
    32. Метабібліографія: Покажчик бібліографічних видань Рівненської державної обласної бібліотеки [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://istvolyn.info/index.php?option=com_remository&Itemid=33&func=startdown&id=21.- Загол. з екрану
    33. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua .- Загол. з екрану.
    34. Національна Парламенська бібліотека України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nplu.org/ - Загол. з екрану.
    35. Ненич Л. Про принципи відбору ключових слів у рефератах / Л. Ненич// Вісн. кн. палати. - 2000.- № 9.- С. 22-23.
    36. Орлов П.І. Інформація та інформатизація. Х., 2003. 724 с.
    37. Павлуша Т. Організація використання документів на машин очитаних носіях інформації в універсальній науковій бібліотеці / Т. Павлуша, О. Яковенко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського. Вип.19. К., 2007. С. 48-57.
    38. Пархоменко О.В. Інформаційна аналітика у сфері науково - технічної інформації / О.В. Пархоменко, В.Д. Пархоменко // Укр. ІНТЕІ .- К., 2006.- 224с.
    39. Пріоритети діяльності Рівненської державної обласної бібліотеки: Збірник статей з досвіду роботи / Наук. Ред. В.П. Ярощук; ред.. Л.Г. Сахнюк. Рівне : Волинські обереги, 2006. 116с.
    40. Рівненська Державна Обласна бібліотека [Електронний ресурс].- Режим доступу : http://www.libr.rv.ua/ .- Загол. з екрану.
    41. Самохіна Н. Рівнева організація сукупних інформаційних ресурсів наукових бібліотек регіону / Н. Самохіна // Бібл. вісн. 2007. - №6. С. 54-56.
    42. Самохіна Н. Вітчизняні газетні видання XIX початку XX століття у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського / Н. Самохіна // Бібл. вісн.- 2008.- №4. С.12-14.
    43. Свобода А. Бібліотеки інформаційного суспільства: цінні орієнтири діяльності /А. Свобода // Бібл. вісн. 2008. - №6. С.29-32.
    44. Сілкова Г.В. Основи інформаційно-аналітичних досліджень / Г.В. Сілкова .- Р.: РІС КСУ, 1998.- 50с.
    45. Сілкова Г. Інформаційно-аналітині дослідження в структурі інформаційних ресурсів // Вісн. кн. палати. 2001. - № 2. С. 14-15.
    46. Соколова І. Роль вторинного інформаційного продукту в підвищенні ефективності використання інформації / І. Соколова // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського. Вип.18. К.: НБУВ, 2007. - - 145-148с.
    47. Сорока М.Б. Національна система реферування української наукової літератури / НАН України, Нац. б-ка України імені В.І. Вернадського. Вип.10. - К.: НБУВ, 2002. 209с.
    48. Сорока, М.Б. Система реферування українських наукових видань: основні концептуальні положення / М.Б. Сорока // Бібл. вісн. - 1999.- № 3.- С. 5-7.
    49. Швецова-Водка Г.М. Наукове опрацювання документів: освітній вимір / Г.М. Швецова-Водка // Вісн. кн. палати: К., 2004. №11. С. 11-13.
    50. Швецова-Водка Г.М. Бібліографічні ресурси України: загальна характеристика: Навч. Посіб./ Г.М. Швецова-Водка. Рівне: РДГУ, 2000. 205с.
    51. Шемаєва Г. Бібліотечна діяльність в інформаційному забезпеченні науки: стратегії розвитку // Вісн. кн. палати.- 2006.- № 9.- С. 17-20.
    52. Яновський А.М. Информация - товар рыночный / А.М. Яновский // НТИ.- Сер.1.- 1996 .- №6 .- С. 12-14.
  • 3862. Діяльність ЛАД у врегулюванні регіональних та локальних конфліктів на Близькому Сході
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. СкороходЛ.І. Субрегіональні виміри арабської інтеграції// Науковий вісник Дипломатичної академії України. 2002. №6.
    2. ЛевинЗ.И.Ислам и национализм в странах зарубежного Востока. М., 1988. С.85.
    3. Міжнародні організації. Навчальний посібник. За ред. О.С.Кучика. К., «Знання», 2005 рік. С.134 140.
    4. Міжнародні організації. Навчальний посібник. За ред. В.М. Матвієнка. К., ВПЦ «Київський університет», 2005. С.314 316.
    5. Пакт Лиги арабских государств от 22 марта 1945г.// Международное право в документах. М., 1982. С.271 274.
    6. Межгосударственные региональные организации Азии в международных отношениях. М., 1991. С.227 233.
    7. Cкороход Л.І., СкороходЮ.С. Діяльність ЛАД по підтримці миру. К., 1994.
    8. МалашенкоА.В. В поисках альтернативы. Арабские концепции развития. М., 1991. С.92 93.
    9. Эль-Захар, Абдулгани Джабран. Роль Лиги арабских государств в регулировании конфликтов в регионе// Правоведение 1998. №1. С.194 197.
    10. КоппельЕ.А.Межарабская интеграция и проблемы субрегионального сотрудничества// Вопросы новой и новейшей истории. 1993. Вып.39.
    11. ШреплерХ.А.Международные организации: Справочник. М., 1995. С.303.
    12. ТузмухаммедовР.А.Развивающиеся страны в мировой политике. Международные межправительственные организации развивающихся стран. М., 1997. стр.201 212.
    13. Абдулгани, Джабран Эль-Захар. Лига арабских государств на современном этапе: автореф. дис. на пол. степени канд. юрид. наук. СПб., 1998.
    14. ШибаеваЕ.А., Поточный М. Правовые вопросы структуры и деятельности международных орагнизаций. М., 1988. С.115 119.
    15. КопинА.В.Лига арабских стран в 80-е годы: деятельность и перспективы. М., 1989. C.43.
    16. Палестинская проблема. Документы ООН, международных организаций и конференций. М., 1984.
    17. КолобовА., КорниловА., Сергунин А. Документальная история арабо израильского конфликта. Нижний Новгород, 1991. С.65 66.
    18. Діяльність Ліги арабських держав по врегулюванню палестинської проблеми (80-і перша половина 90-х років) Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.04 / Аль-Рукібат ХайелМ.С.; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т міжнар. відносин. К., 1999. 20с.
    19. КиселевВ.И.Палестинская проблема и ближневосточный кризис. Киев, 1983. С.94 97.
    20. КиселевВ.И.Палестинская проблема в международных отношениях: региональный аспект. М., «Наука» 1988. С.27 33.
    21. ГуцалоС.Е.Лига арабских государств и проблемы ближневосточного урегулирования, 19781989гг.: Дис. канд. ист. наук. Киев, 1991.
    22. Джоржос Ханна Аюб. Политика арабских стран по вопросу ближневосточного урегулирования в 70-е годы: Дис. канд. ист. наук. Киев, 1981.
    23. МилославскаяТ.Л., МилославскийГ.В.Исламский мир и ближневосточный конфликт. М., 1988. C.134 140.
    24. Діяльність Ліги арабських держав по врегулюванню палестинської проблеми (80-і перша половина 90-х років) / Автореф. дис. канд. політ. наук: Аль-Рукібат ХайелМ.С. / Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т міжнар. відносин. К., 1999. 20с.
    25. Аль-Рукібат ХайелМ.С.Фактори формування позиції Ліги Арабських Держав по проблемі близькосхідного врегулювання. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 7 (частина 3). К.: Київський університет, 1997.
    26. Аль Рукібат ХайелМ.С. Еволюція позиції Ліги Арабських Держав по палестинській проблемі. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 2 (частина 1). К.: Київський університет, 1996. C.136.
    27. Міжнародні організації. Навчальний посібник. За ред. О.С.Кучика. К., «Знання», 2005 рік. С.155 157.
    28. Cкороход Ю.С. Міжнародний аспект урегулювання ліванського конфлікту (80 90 ті роки). К., 2000. С.69 76.
    29. Ліванська проблема в миротворчій діяльності Ліги арабських держав і Організації Об'єднаних Націй (19751989 рр.) Автореф. дис. канд. політ. наук: / Аммар Хусні Мехді; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т міжнар. відносин. К., 1999. 18с.
    30. Cкороход Л.І., СкороходЮ.С. Діяльність ЛАД по підтримці миру. К., 1994. C.14.
    31. Cкороход Ю.С. Міжнародний аспект урегулювання ліванського конфлікту (80 90 ті роки). К., 2000. С.84 93.
    32. Агарышев А. От Кемп-Девида к трагедии Ливана. М.: Молодая гвардия, 1983. 170с.
    33. Ізраїльська агресія 1982р. проти Лівану й інтернаціоналізація внутрішньоліванської кризи. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 7, ч.ІІ, ст.241. К., 1998.
    34. СкороходЮ.С.Проблема досягнення згоди на діяльність міжарабських миротворчих сил Ліги арабських держав у Лівані// Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. 2001. Вип. 19. С.7074.
    35. СкороходЮ.С.Формирование и деятельность межарабских сил Лиги арабских государств в Ливане// Арабские страны Западной Азии и Северной Африки (История, экономика и политика). М.: Институт Востоковедения РАН, Центр стратегических и политических исследований, 2002. Вып. 5. С.142149.
    36. Аммер Хусні Мехді. Договір «Аль-Таїф» і початок мирного етапу в Лівані. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 5, ст.122. К., 1998.
    37. Новейшая история арабских стран Азии. 19171985. М., 1988. С.213 214.
    38. В.В.Куделев. «К ситуации на мароккано-алжирской границе». Матеріал веб сайту Інституту Близького Сходу http://www.iimes.ru/rus/stat/2008/260108d.htm.
    39. Бікла Олена Володимирівна. Трансформація західносахарського національного питання у 19561991 рр.: Автореф. дис. канд. іст. наук / Донецький національний ун-т. Донецьк, 2006.
    40. Gupta R. Saharawi society: transition resistance and POLISARIO. New Delhi, 1988. P. 14.
    41. Мохаммед Салек Али. Проблема Западной Сахары в международном и региональном контекстах (19642002гг.)// Матеріал веб сайту http://www.ecosahara.com.
    42. Проблема забезпечення загальноарабської безпеки в 1990-і роки та роль Ліги арабських держав / Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.04 / Нізар Джаззан; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. К., 1999.
    43. Чистяков А. Мирный процесс на Ближнем Востоке. Новая динамика, новое качество.// Международная жизнь. 1994, №9. С.51 61.
    44. КоппельЕ.А.Кувейтский вопрос в межарабских отношениях (60 90 е годы)// Вопросы новой и новейшей истории. К., 1992. Вып.38.
    45. Al Jareeda// Тижневик.
    46. В.И.Месамед «Иран и саммит ЛАГ в Дамаске»// Матеріал веб сайту http://www.iimes.ru/rus/stat/2008/020408.htm.
    47. Владимир Сажин. Арабский мир. За или против Ирана?// Матеріал веб сайту http://i-r-p.ru/page/stream-trends/index-26080.html.
    48. АлександровИ.А.Монархии Персидского залива. Этап модернизации. М.: Международные отношения, 2000. С.144 160.
    49. Аракс Пашаян. Саммит Лиги Арабских Государств в Дамаске.// Матеріал веб сайту http://www.noravank.am/ru/? page=analitics&nid=1141.
    50. Мамедов, Н.М. и Мехди Санаи. Иран: ислам и власть/Н.М Мамедов М. Санаи. М.; Институт востоковедения РАН, 2002. С.280.
    51. Ахмедов, В.М, Кулагин, Л.М Иран выходит из изоляции/ В.М АхмедоваЛ.М Кулагин. М.; Институт востоковедения РАН, 2002. С.149.
    52. Арабаджян, А.З Сверхдержавы и Иран/ А, З Арбаджян. М.; Издат. «Крафт +», 2002. С.77 84.
    53. ФененкоА.В., «Стратегия принудительного разоружения и международный бизнес»// журнал «Международные процессы», http://www.intertrends.ru/nineth/004.htm#38.
    54. Мохамед Эльбарадей. Режим ядерного нераспространения переживает трудные времена.// «Ядерный Контроль» 2004, №1. С.1114.
    55. У ядерного порога: уроки ядерных кризисов Северной Кореи и Ирана для режима нераспространения. Глава 2. Ядерная программа Ирана незаконченная история / под ред. А.Арбатова; Моск. Центр Карнеги. М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. С.233 241.
  • 3863. Діяльність озер та боліт у формуванні мінеральних ресурсів
    Экология

     

    1. Александрова В.Д Изучение смен растительного покрова // Полевая геоботаника. - М.-Л.: Наука. - 1964. - Т. 3. - С. 300-447.
    2. Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань. - К.: Либідь, 2004. 408 с.
    3. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища. Суми, 2002. 284 с.
    4. Брадіс Є.М., Бачуріна Г.Ф. Болота УРСР. - К: Наук, думка, 1969. - 242 с
    5. Вищі спорові судинні рослини Чернігівщини. / За ред. Ю.О.Карпенка. Чернігів, 2005. 86 с.
    6. Гейнріх Д., Гергт М. Екологія. К.: Знання-Прес, 2001. 287 с.
    7. Григора И.М. Происхождение и динамика лесных болот Украинского Полесья: Автореф. дис... д-ра биол. наук. - Киев, 1988. - 44 с.
    8. Григора І.М., Соломаха В.А. Лісові болота Українського Полісся (походження, динаміка, класифікація рослинності). - К.: Фітосоціоцентр, 2005. 415 с.
    9. Григора І.М., Соломаха В.А. Рослинність України (еколого-ценотичний, флористичний та географічний нарис). К.: Фітосоціоцентр, 2005. 452 с.
    10. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч.посібник. К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. 309 с.
    11. Державний кадастр рослинного світу України: принципи підготовки та ведення в Чернігівській області. Навчально-методичний посібник для ведення державного кадастру рослинного світу в Чернігівській області. // Під заг. ред. к.б.н., доц.. Карпенко Ю.О. Чернігів, 2003. 168 с.
    12. Дивосвіт природи Чернігівщини: навчальний посібник для вчителів. / За ред Ю.О.Карпенка. - Чернігів, 2001. 186 с.
    13. Загальна гідрологія. /За ред. С.М. Лисогора. К.: Фітосоціоцентр, 2000. 264 с.
    14. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. / За ред. Ю.Р.Шелег-Сосонко. К.: Хімужест, 2003. 248 с.
    15. Зелені скарби Чернігівщини. Колектив авторів. Чернігів, 2004. - 84 с.
    16. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навч.посібник. суми: ВТД "Університетська книга", 2003. 416 с.
    17. Кокин К.А. Экология высших водных растейний. М.: Изд-во МГУ, 1982.
    18. Лаптев О.О. Екологія рослин з основами біоценології. К.: Фітосоціоцентр, 2001. 144 с.
    19. Левина Ф.Я. Болота Черноговского Полесья. // Бот. журнал СССР, ХХІІ, 1937. - № 1.
    20. Макрофиты индикаторы изменений природной среды./ Дублена Д.В., Гейне С., Гроудова З. И др.. К.: Наукова думка, 1993. 435 с.
    21. Мулярчук С.О. Рослинність Чернігівщини. К.: Вища школа, 1970. 132 с.
    22. Мусієнко М.М., Ольгович О.П. Методи дослідження вищих водних рослин. Навч.посібник до лабораторних занять з фізіології водних рослин. К.: Фітосоціоцентр, 2005.
    23. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник. К.: Т-во Знання, КОО, 2002. 550 с.
    24. Общая геология. / Под ред. В.Е.Хаина. М.: МГУ, 1988. 448 с.
    25. Парчук Г.В. Проблема дифтрофирования водоемов. // Гидробиологический журнал. 1994. - № 3. С. 30.
    26. Природоресурсове право України: Навч.посібник / За ред. І.І.Каракаша. К.: Істина, 2005. 376 с.
    27. Романенко В.Д. Основи гідроекології: Підручник. К.: Обереги, 2001. 728 с.
    28. Рослинність УРСР. Болота. - К.: Наук думка: 1969. - 243 с.
    29. Рычин Ю.В. Флора гигрофитов. М.: Сов. наука, 1948.
    30. Семенихіна К.А. Водна рослинність р. Десни та водойми її заплави в межах УРСР // Укр. бот. журнал. 1982. - № 2. С. 39.
    31. Семенихіна К.А. Нові місцезнаходження рідкісних видів в заплавних водоймах річки Десни // Укр. бот. журнал. 1979. - № 3. С. 36.
    32. Соломаха В.А. Синтаксономія рослинності України // Укр. фітоцен. зб.-К., 1996.-Сер. А, вип. 4(5).-120 с.
    33. Управління водно-болотними угіддями міжнародного значення. / За ред. В.А.Костушин. К.: Національний екологічний центр України, 2005. 194 с.
    34. Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона. / Під заг. ред. Т.Л.Андрієнко. К.: Фітосоціоцентр, 2006. 316 с.
    35. Чорна Г.А. Рослини наших водойм (Атлас-довідник). К.: Фітосоціоцентр, 2001. 134 с.
    36. Чорна Г.А. Флора водойм і боліт Лісостепу України. Судинні рослини. К.: Фітосоціоцентр, 2006. 184 с.
    37. Шеляг-Сосонко Ю.Р, Осычнюк В.В., Андриенко Т.Л. География растительного покрова Украины. - Киев: Наук, думка, 1982. - 285 с.
  • 3864. Діяльність органів державної влади щодо ініціювання та запровадження антикризових програм
    Юриспруденция, право, государство

    Наступним кроком в розбудові публічної влади є вивільнення процедур надання адміністративних послуг від суб'єктивізму чиновників. Кабінет Міністрів України вже прийняв постанову від 11.05.2006 р. № 614 "Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади" основною ціллю якої є підняти стандарти діяльності виконавчих органів української влади до рівня міжнародного стандарту ISO 9000. Не вдаючись в деталі Програми, а вона передбачає в тому числі і перехід на часткове електронне врядування, слід визначити, що це дуже своєчасний і перспективний документ. Перші стартові умови для його реалізації вже створені. В процес активно включилися такі багаті на досвід і ресурси організації як Українська асоціація якості, Головне управління держслужби, Держспоживстандарт зусиллями котрих створені необхідні організаційно-методичні умови для подальшої практичної роботи. Тепер справа за вмінням нинішнього українського уряду довести започатковане до свого логічного завершення. Не можна не сказати і про безумовну вимогу часу щодо необхідності децентралізації виконавчої влади і широкого розвитку місцевого і регіонального самоврядування на принципах субсидіарності і партнерства. Існує дуже поширена думка, що шлях до громадянського суспільства проходить через становлення місцевого самоврядування. І світова практика це підтверджує. Відповідним Законом України, прийнятим у 1997 році, зазначено, що місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Тобто, український законодавець, враховуючи світові тенденції і позитивний досвід країн розвинутої демократії в принципі створив правові засади для активної участі громадян у вирішенні місцевих справ, розвинення інститутів громадянського суспільства.

  • 3865. Діяльність психолога освітньої організації з розвитку особистості дитини
    Психология

    №ОпросникТАКНЕМАЄ1.Часом я не можу впоратися з бажанням заподіяти шкоду іншим.2.Іноді брешу про людей, яких не люблю.3.Я легко дратуюся, але швидко заспокоююся.4.Якщо мене не попросять по^-гарному, я не виконаю.5.Я не завжди одержую те, що мені покладене так немає.6.Я не знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.7.Якщо я не схвалюю поводження друзів, я даю їм це відчути.8.Коли мені траплялося обдурити кого-небудь, я випробовував болісні каяття совісті.9.Мені здається, що я не здатний ударити людини.10.Я ніколи не дратуюся настільки, щоб кидатися предметами.11.Я завжди поблажливий до чужих недоліків.12.Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться порушити його.13.Інші вміють майже завжди користуватися сприятливими обставинами.14.Я тримаюся насторожено з людьми, які ставляться до мене трохи більш дружественно, ніж я очікував.15.Я часто буваю незгодний з людьми16. Іноді на розум приходять думки, яких я соромлюся17.Якщо хто-небудь першим ударить мене, я не відповім йому.18.У подразненні ляскаю дверима.19.Я набагато більше дратівливий, чим, здається.20.Якщо хтось уявляє із себе начальника, то я завжди надходжу йому всупереч.21.Мене небагато засмучує моя доля.22.Я думаю, що багато з людей не люблять мене.23.Я не можу удержатися від суперечки, якщо люди не згодні із мною.24.Люди, увиливающие від роботи, повинні випробовувати почуття провини.25.Той, хто ображає мене й мою родину, напрошується на бійку.26.Я не здатний на грубі жарти.27.Мене охоплює лють, коли треба мною насміхаються.28.Коли люди будують із себе начальників, я роблю всі, щоб вони не зазнавалися.29.Майже щотижня я бачу кого-небудь, хто мені не подобається.30.Досить багато з людей заздрять мені.31.Я вимагаю, щоб люди поважали мене.32.Мене гнітить те, що я мало роблю для своїх батьків.33.Люди, які постійно переводять вас, коштують того, щоб їх "клацнули по носі".34.Я ніколи не буваю, похмурий від злості.35.Якщо до мене ставляться гірше, ніж я того заслуговую, я не розбудовуюся.36.Якщо хтось виводить мене із себе, я не обертаю уваги.37.Хоча я й не показую цього, мене іноді гризе заздрість.38.Іноді мені здається, що треба мною сміються.39.Навіть якщо я злюся, я не прибігаю до "сильного" вираженням.40.Мені хочеться, щоб мої гріхи були прощені.41.Я рідко даю здачі, навіть якщо хто-небудь ударить мене.42.Коли виходить не по-моєму, я іноді ображаюся.43.Іноді люди дратують мене однією своєю присутністю.44.Ні людей, яких би я по-справжньому ненавидів.45.Мій принцип: "Ніколи не довіряти "чужинцям".46.Якщо хто-небудь дратує мене, я готовий сказати, що я про нього думаю.47.Я роблю багато такого, про що згодом жалую.48.Якщо я розлючуся, я можу вдарити кого-небудь.49.З дитинства я ніколи не проявляв вибухів гніву.50.Я часто почуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути.51.Якби всі знали, що я почуваю, мене б уважали людиною, з яким нелегко працювати.52.Я завжди думаю про те, які таємні причини змушують людей робити що-небудь приємне для мене.53.Коли на мене кричать, я починаю кричати у відповідь.54.Невдачі засмучують мене.55.Я б'юся не рідше й не частіше чим інших.56.Можу згадати випадки, коли був настільки зол, що вистачав першу річ, що попалася під руку, і ламав її.57.Іноді я почуваю, що готово першим почати бійку.58.Іноді я почуваю, що життя надходить із мною несправедливо59.Раніше я думав, що більшість людей говорить правду, але тепер я в це не вірю.60.Я лаюся тільки зі злості.61.Коли я надходжу неправильно, мене мучить совість.62.Якщо для захисту своїх прав мені потрібно застосувати фізичну силу, я застосовую її.63.Іноді я виражаю свій гнів тим, що стукаю кулаком по столі.64.Я буваю, грубуватий стосовно людей, які мені не подобаються.65.У мене немає ворогів, які б хотіли мені нашкодити. Я не вмію поставити людини на місце, навіть якщо він того заслуговує.66.Не вмію поставити людини на місце, навіть якщо він цього заслуговує.67.Я часто думаю, що жив неправильно.68.Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.69.Я не засмучуюся через дріб'язки.70.Мені рідко спадає на думку, що люди намагаються розлютити або образити мене.71.Я часто тільки загрожую людям, хоча й не збираюся приводити погрози у виконання.72.Останнім часом я став занудою.73.У суперечці я часто підвищую голос.74.Я намагаюся звичайно приховувати своє погане ставлення до людей.75.Я краще погоджуся із чим-небудь, чим стану сперечатися.

  • 3866. Діяльність служби зайнятості в системі соціальної роботи
    Социология

    Третій тип функцій пов'язано з управлінням, або регулюванням ринку праці. Законодавство України про зайнятість населення визначає для служби зайнятості ряд таких найважливіших завдань, як планування і прогнозування зайнятості, координацію зусиль державних і громадських органів, підприємств щодо здійснення заходів регулювання ринку праці. Дані завдання в своїй сукупності складають процес управління. Тому стосовно до служби зайнятості України ми цілком обґрунтовано можемо говорити про виконання нею сьомої (не в порядку значимості, а з погляду зручності викладання) групою функцій - інформаційно-аналітичної і прогностичної, яка пов'язана з забезпеченням процесу управління - зі збором й аналізом різноманітної статистичної і соціологічної інформації про ринки праці; інформуванням громадян, органів влади, громадськості про процеси, явища і тенденції, що відбуваються на ньому; розробкою прогнозів щодо попиту і пропозиції робочої сили (у тому числі по галузях і регіонах); участю в підготовці програм зайнятості населення і заходів соціального захисту населення від безробіття. Ефективність роботи ДСЗ залежить від рівня кваліфікації та досвідченості її працівників, особливо базової районної (міської) ланки, які безпосередньо і щоденно працюють з людьми; а також від матеріально-технічного забезпечення і, перш за все, електронного оснащення.

  • 3867. Діяльність транснаціональних компаній в Україні
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р.
    2. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.1991 р.
    3. Закон України “Про інвестиційну діяльність", від 18.09.1991 р.
    4. Постанова КМУ №277 “Про концепцію функціонування і розвиток фондового ринку в Україні" від 29.04.1994 р.
    5. Положення про особливості контролю за дотриманням антимонопольного законодавства інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями. Затв. Указом Президента України від 19.02.1994 р. №55/94.
    6. Алехин Б.И. Рынок ценных бумаг: Введение в фондовые операции. - Самара: Сам Вен, 1992 г. - 288 с.
    7. Андрійчук В. Власний і позичковий капітал підприємства та критерії їх раціонального співвідношення // Фінанси України - №18. - 2001р. - с.15 - 23.
    8. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Навч. Посібник - К.: КДТЕУ, 1995р. - 326 с.
    9. Гитман Дж.Л. Основы инвестирования. - М., 2001г. - 876 с.
    10. Долан Э. Дж., Линдсей Д.Е. Макроэкономика / Пер с анг. Под общ. ред.Б. Лисовика - СПб.: Литера плюс, 1997 г. - 576 с.
    11. Зайдель Х., Теммен Р. Основы учения об экономике / Пер. с нем. - М.: Дело ЛТД, 1994 г. - 543 с.
    12. Качмарик Я.Д. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства // Фінанси України - №10. - 2001р. - с.138-145.
    13. Костіна Н.І., Марахов К.С. Проблеми формування фондового ринку в Україні // Фінанси України. - 2002. - №2. - с.30-37.
    14. Кругман Н.Е. Международная экономика: принципы и практика. - М.: “Дело", 1998г. - 928 с.
    15. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія та практика. - К.: Знання, 2002р. - 216 с.
    16. Мозговий О. Стан і проблеми фондового ринку України // Ринок цінних паперів. - 1998. - №3. - с.3-13.
    17. Обухов Н.П. Кредитный рынок и денежная политика. - М., 1995г. - 288 с.
    18. Оскольський В.В. До цивілізованого ринку цінних паперів. Українська фондова біржа в контексті ринкових перетворень - К.: УФБ, 2002р. - 230 с.
    19. Оскольський В.В. Українська фондова біржа: працюємо на економіку // Фінанси України. - 2002. - №2. - с.46-50.
    20. Петленко Ю.В. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємств // Фінанси України. - №6. - 2002. - с.91-93.
    21. Рогач О., Шнирков О. Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки: навчальний посібник. - К.: ВЦ “Київський Університет", 2001
    22. Сугоняко Олександр. Роль комерційних банків у встановленні національної економіки // Закон і Бізнес. - №24, 1996. - с.4.
    23. Україна у цифрах 2001: Статистичний щорічник - К.: Наукова думка. - 2002. - 670 с.
    24. Черкасов В.Е. Международные инвестиции. - М.: “Дело", 2001г. - 340 с.
    25. Шарп Д. Инвестиции. - М.: ИНФРА, 2001г. - 762 с.
  • 3868. Дмитрий Дмитриевич Шостакович - творческий путь
    Разное

    Специальным самолетом, прорвавшимся в город сквозь огненное кольцо, бала доставлена партитура симфонии, на которой была авторская надпись: «Посвящается городу Ленинграду». Для исполнения были собраны все музыканты, еще оставшиеся в городе. Их было всего пятнадцать, а нужно было не менее ста! Тогда с Ленинградского фронта были срочно отозваны музыканты, сменившие свои инструменты на оружие, и вскоре оркестр начал репетиции. Немыслимая воля и энтузиазм вели этих голодных, измученных людей на музыкальный подвиг. И вот над Ленинградом из всех репродукторов зазвучала прекрасная музыка Седьмой симфонии. Те люди, те тысячи людей, которых не мог вместить зал Филармонии, тоже слушали эту симфонию всепобеждающего мужества.

  • 3869. Дневник преддипломной практики
    Бухгалтерский учет и аудит

    АО Фирма "АСПЕК" располагает достаточной сетью магазинов, что позволяет охватить широкий круг покупателей. Фирма имеет магазины, располагающиеся на крупных, центральных улицах города: К.Маркса, М.Горького, Советская. Покупателями этих магазинов являются не только люди, живущие рядом, но в большой степени люди проезжающие мимо. Основную часть покупателей составляет работоспособное население, но и другие слои населения также являются покупателями. Ассортимент товаров, предлагаемый магазинами фирмы, удовлетворяет потребности групп населения с различной покупательной способностью и различных возрастов.

  • 3870. Добровольное страхование от несчастных случаев на производстве как форма социального страхования
    Банковское дело

    Социальное страхование представляет собой совокупность регулируемых законодательством и договорами страхования отношений между гражданами - застрахованными лицами (выгодоприобретателями), страхователями (физическими и юридическими лицами РФ, субъектами РФ, муниципальными образованиями) и страховщиками (государственными организациями, коммерческими страховыми компаниями, обществами взаимного страхования) по поводу страховой защиты имущественных интересов застрахованных лиц, сохранения, восстановления или улучшения их материального и социального положения, которые могут ухудшаться в связи с наступлением определенных законом и / или договором страхования событий (страховых случаев) за счет фондов денежных средств, формируемых страховщиками из уплачиваемых страхователями страховых взносов (страховых премий). Предметом социального страхования является социальное положение, материальный уровень и качество жизни граждан. Предмет социального страхования включает комплекс трудовых и социальных отношений по поводу социальной защиты работников и членов их семей в случае наступления для них массовых социальных рисков утраты трудоспособности и/или места работы. Являясь наукой, социальное страхование разрабатывает категории (понятийный аппарат) и принципы построения своих экономических, социальных и правовых механизмов.

  • 3871. Добровольный отказ от преступления как институт освобождения от уголовной ответственности
    Юриспруденция, право, государство

    При добровольном отказе от преступления уже на первоначальном этапе расследования изменяется объем, характер и направленность оперативно-розыскных мероприятий и следственных действий. Добровольный отказ от совершения преступления создает возможность сократить сроки расследования и материально-финансовые затраты на раскрытие преступления и установление всех обстоятельств дела. Поэтому в законе предусмотрен метод поощрения для лиц, добровольно отказавшихся от преступления, который выполняет функцию предупреждения преступлений путем регулирования поведения с помощью прав и обязанностей, которыми наделяются лица, начавшие совершать преступления. Принято считать, что добровольный отказ от продолжения преступного поведения - это результат применения уголовно-правового метода поощрения, поэтому недооценивать метод поощрения было бы совершенно неправильно, так как он выступает в роли вектора одобряемого обществом поведения. Поощрительные правовые нормы способны побудить лиц, еще не окончивших преступление, к отказу от их дальнейшего осуществления. Отдавая лицу должное за положительное поведение в прошлом (отказ от начатого преступления), примененное к нему поощрение стимулирует его последующее социально полезное поведение. Метод поощрения предназначен для предупреждения общественно опасных последствий. Поэтому поощрительная норма закреплена в ст.31 УК РФ, формулирующей правила и правовые последствия добровольного отказа от доведения преступления до конца, так как эти преступные действия характеризуются меньшей степенью общественной опасности. Преступление выражается в общественно опасном поведении человека 0 действии или бездействии, при этом основной признак преступления - общественная опасность, характеризующаяся степенью вины - психическом отношении человека к своему деянию и его последствиям. Вина имеет форму либо умысла, либо неосторожности.

  • 3872. Добыча благородных металлов и алмазов на территории Дальневосточного района
    География

    Благодаря этим и другим соглашениям ускорилось вовлечение в хозяйственный оборот всех этих природных ресурсов, удалось создать новые экспортные базы в этом удаленном от основных развитых районов и центров регионе, усилить его транспортную оснащенность. При помощи японских кредитов, например, освоены угольные месторождения Южной Якутии (Нерюнгри), построена железная дорога БАМ - Тында - Беркакит, в порту Ванино сооружены специальные причалы по перегрузке угля, леса, контейнеров. В погашение предоставленных кредитов Япония получает лес, технологическую щепу, якутские угли. Рассматриваются вопросы разработки шельфовых залежей нефти и газа Сахалина с участием иностранных фирм. Одна из таких японских фирм "Содэко" в соответствии с соглашением с бывшим Минвнешторгом СССР уже с 1975 г. ведет геолого-поисковые работы на нефть и газ на шельфе Сахалина. Технико-экономическое обоснование разработки некоторых разведанных месторождений этой фирмой в настоящее время прорабатывается с учетом экологических проблем, интересов жителей острова и всей России. Есть проекты освоения на такой же основе других ресурсов региона. Так, например, для разработки комплексного рудного месторождения Хаканджа (близ Охотска) в Хабаровском крае, содержащего золото, серебро, марганец, должно быть создано совместное предприятие с равными российскими и иностранными долями в уставном капитале. В тендере на право освоения Хаканджинского золоторудного месторождения, несомненно, примут участие японские фирмы.

  • 3873. Добыча золота
    Геодезия и Геология

    Среднее содержание золота в литосфере составляет 4,3 на 10-7% по массе. В магме и магматических породах золото рассеяно, но из горячих вод в земной коре образуются гидротермальные месторождения золота, имеющие важное промышленное значение (кварцевые золотоносные жилы и др.). В рудах золото в основном находится в свободном (самородном) состоянии и лишь очень редко образует минералы с селеном, теллуром, сурьмой, висмутом. Пирит и др. сульфиды часто содержат примесь золота, которое извлекают при переработке медных, полиметаллических и др. руд. В ничтожно малых концентрациях золото присутствует во многих горных породах, слагающих земную кору. В абсолютном большинстве эти концентрации настолько малы, что о промышленной добыче золота не может быть и речи, так как издержки на нее были бы очень велики. Считается, что на 1 т горных пород земной коры приходится 5 мг золота, но вместе с тем отдельные породы могут отличаться и более высоким его содержанием. Например, в гранитном массиве американского штата Невада установлено содержание золота, превышающее 1,1 г/тонну, в некоторых диабазах оно достигает 0,76 г./тонну, в базальтах - 0,26 г./т. Чаще всего золото концентрируется в кварцевых жилах. Именно этими жилами и представлено наибольшее число месторождений. Но даже в промышленных месторождениях концентрация золота по сравнению с промышленными концентрациями других полезных ископаемых весьма мала. Поэтому золото - один из самых трудоемких по добыче металлов. В этом отношении он уступает, например платине, промышленные концентрации еще меньше. Находки золота в метеоритах являются неопровержимым доказательством того, что золото распространено не только на Земле, но и на других космических телах. Об этом, кстати, свидетельствуют спектральные линии золота, обнаруженные на Солнце. Весьма много золота в морях и океанах. Золото попадает в воды морей самыми различными путями. Прежде всего, этому способствуют реки, которые на своем пути размывают золотосодержащие породы, растворяют некоторое количество освободившегося золота и несут в своих струях мельчайшие золотые пылинки. Так, согласно расчетам, река Амур ежегодно выбрасывает в Татарский пролив более 8 т золота, что превышает годовую добычу ряда золотодобывающих стран. В биосфере золото мигрирует в комплексе с органическими соединениями и механическим путём в речных взвесях. В 1 л морской и речной воды содержится около 4 на 10-9 г. золота. На участках золоторудных месторождений подземные воды содержат золота приблизительно 10-6 г./л. Оно мигрирует в почвах и оттуда попадает в растения; некоторые из них концентрируют золото, например, хвощи, кукуруза. Разрушение эндогенных месторождений золота приводит к образованию золотых россыпей, имеющих промышленное значение. Золото добывается в 41 стране; его основные запасы сосредоточены на территории бывшего Советского Союза, ЮАР и Канаде.

  • 3874. Договір як регулятор сімейних майнових відносин
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р.
    2. Закон України “Про страхування“ від 4 жовтня 2001 р.
    3. Закон України “Про охорону дитинства“ від 26 квітня 2001 р.
    4. Закон України “Про громадянство України“ від 18 січня 2001 р.
    5. Закон України “Про виконавче провадження“ від 21 квітня 1999 р.
    6. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб і сімю України“ від 23 червня 1992 р.
    7. Закон України “Про власність“ від 7 лютого 1991 р.
    8. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок укладення шлюбного контракту” від 16 червня 1993 р. № 457.
    9. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. Ч.І. К., 1995. 453с.
    10. Відомості Верховної Ради України. 1999. - №24. с.207.
    11. Відомості Верховної Ради України. 1996. - №34. с.160.
    12. Відомості Верховної Ради України. 1991. - №20. с.249.
    13. Ариванюк Т.О. Правове регулювання відносин між подружжям: Автореф. канд. юрид. наук. К., 2002. 20с.
    14. Дзера О.В. Особисті і майнові правовідносини подружжя. К., 1997. 323с.
    15. Заїка Ю. О., Гопанчук В. С. Юридичний довідник. Київ, 1996. 290с.
    16. Індиченко С. П., Гопанчук В. С. Сімейне право України. Київ, 1997. 327с.
    17. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. К., 2003. 532с.
    18. Сімейне право України / За ред. В.С. Гопанчука. Київ: Істина, 2002. 273с.
    19. Сімейне право України / За ред. О.В. Дзери. Київ: Вентурі. 1997. 354с.
    20. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях). Навчальний посібник. К.: Атіка, 2000. 336с.
    21. Антошкіна В. Договірне регулювання майнових відносин подружжя // право України. 2005. - №3. С.95-97.
    22. Антошкіна В. Договір про поділ майна подружжя, що є обєктом права спільної сумісної власності // Право України. 2005. - №8. С.75-78.
    23. Бартошко О.А. Майнові правовідносини між подружжям // Науковий вісник Чернівецького університету. 2002. - № 147. С.65-67.
    24. Безсмертна Н., Демченко Л. Особливості здійснення права власності подружжя в нотаріальному процесі // Право України. 2006. - №8. С.31-32.
    25. Дзера О.В. Деякі проблеми врегулювання відносин власності подружжя в новому СК України // Юридична Україна. 2003. - №1. С.56-58.
    26. Жилінкова І.В. Правовий режим нерухомої роздільності майна подружжя // Нотаріат. 2004. - № 12. С.2.
    27. Жилінкова І.В. Регулювання майнових відносин подружжя // Право України. 1994. - № 11-12. С.45-49.
    28. Маломуж О. Шлюбний договір // Право України. 2005. - №1. С.73-75.
    29. Семейный кодекс Российской Федерации от 8 декабря 1995 г.
    30. Постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 25 октября 1996 г. №9.
    31. Антокольская М.В. Семейное право: Учебник. М.: Юристь, 2001. 366с.
    32. Бошко В.И. Очерки советского семейного права. Перераб. и доп. д.ю.н., проф. В.А. Рясенцевым. К., 1952. 251с.
    33. Граве К.А. Имущественные отношения супругов. М., 1960. 115с.
    34. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник, ч.2 / Под ред. проф. Р.Л. Нарышкиной. М.: Международные отношения, 1984. 304с.
    35. Гражданское право: Учебник: В 3 томах. Т.3. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. М., 2003. 784с.
    36. Жилинкова И.В. Право собственности супругов. Харьков, 1997. 256с.
    37. Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи. Харьков, 2000. 398с.
    38. Жилинкова И.В. Брачный контракт. Харьков, 1995. 128с.
    39. Кузьмичева Л.А., Жилинкова И.В. Личные права и обязаности родителей и детей. К., 1991. 201с.
    40. Муратова С.А. Семейное право: Учебное пособие. Нормативные акты. М., 2001. 362с.
    41. Оридорога М.Т. Брачные правоотношения. К., 1971. 279с.
    42. Рабинович Н.В. Личные и имущественные отношения в советской семье. М., 1952. 241с.
    43. Рыбченко А., Яценко И. Брачный контракт. М., 1996. 112с.
  • 3875. Договор автомобильных перевозок в системе в системе транспортных договоров по законодательству Украины
    Юриспруденция, право, государство
  • 3876. Договор аренды
    Юриспруденция, право, государство

    Сдача имущества в аренду - одна из способов осуществления принадлежащего арендодателю права собственности, а именно, входящего в его состав правомочия распоряжения имуществом. Что же касается обладателей иных вещных прав, то любое лицо, не являющееся собственником соответствующего имущества, должно иметь полномочия на сдачу этого имущества в аренду. Причем такие распорядительные полномочия должны быть основаны на законе или специальном волеизъявлении собственника.1 В соответствии со ст. 295 ГК РФ субъект права хозяйственного ведения не вправе сдавать недвижимое имущество в аренду без согласия (разрешения) собственника. Это правило тем более действует в отношении казенных предприятий, за которыми имущество закрепляется на праве оперативного управления. Что же касается учреждений, то они вообще не вправе распоряжаться закрепленным за ними имуществом и имуществом, приобретенным за счет сметных ассигнований. В частности, в роли арендодателей от имени РФ обычно выступают комитеты по управлению государственным имуществом. Их полномочия основаны на законе. Правительство РФ осуществляет управление Федеральной собственностью на основании ст.114 Конституции, в развитие этой нормы принято постановление Правительства РФ от 10 Февраля 1994 г. №96 "О делегировании полномочий Правительства РФ по управлений и распоряжению объектами федеральной собственности".2

  • 3877. Договор аренды
    Юриспруденция, право, государство

    № п/пНовое понятиеСодержание1231Арендаторфизическое или юридическое лицо, заключившее с собственником какого-либо имущества (или уполномоченным им лицом) договор аренды (имущественного найма) и получившее во временное владение и пользование (либо только пользование) такое имущество2Вещьцелостная и относительно устойчивая часть объективной действительности, обладающая определенностью, выраженной в структурных, функциональных, качественных и количественных характеристиках3Арендодательсторона договора аренды (имущественного найма), предоставляющая арендатору (нанимателю) имущество за плату во временное владение и пользование или во временное пользование4Договорсоглашение между двумя или большим числом лиц, направленное на установление, изменение или прекращение прав и обязанностей в отношениях между сторонами5Договор арендыобязательство, по которому арендодатель обязуется предоставить арендатору (нанимателю) имущество за плату во временное владение и пользование или во временное пользование6Договор аренды предприятиядоговор, где арендодатель обязуется предоставить арендатору за плату во временное владение и пользование предприятие в целом как имущественный комплекс, используемый для осуществления предпринимательской деятельности7Договор аренды здания или сооружениядоговор, по которому арендодатель обязуется передать во временное владение и пользование или во временное пользование арендатору здание или сооружение8Нарушение условий договораправо иска к стороне нарушившей условия договора, если это нарушение прямо или косвенно наносит ущерб другой стороне9Оборотоспособностьсвойство объектов гражданских прав, заключающееся в возможности: отчуждения объекта по договору купли-продажи, мены или дарения либо перехода объекта от одного лица к другому лицу в порядке универсального правопреемства: в форме123наследования или реорганизации юридического лица10Соглашениегражданское правоотношение, возникшее из договора

  • 3878. Договор аренды в гражданском законодательстве России
    Юриспруденция, право, государство

    Это так называемые общие правила для всех видов договора аренды. Они должны исполняться всегда, если специальными нормами, регулирующими отдельные виды договора аренды, не предусмотрены иные требования к форме договора. В случае, когда письменная форма договора не предусмотрена договором, она всегда может быть установлена соглашением сторон. Существуют определенные условия, при соблюдении которых договор аренды может заключаться в устной форме. Это незначительные сделки. Договор аренды заключается только между гражданами (физическими лицами), а срок договора не должен превышать одного года. Договор не должен являться по сути договором проката. Предметом договора не являются транспортные средства, здания, предприятия. Таким образом, договор аренды преимущественно заключается в письменной форме. Он также будет считаться заключенным в письменной форме, если субъекты правоотношения осуществят обмен документами посредством почтовой, телеграфной, телетайпной, электронной или иной связи (п.2 ст. ГК РФ). Если сторона, которой было направлено письменное предложение заключить договор (оферта), совершит в определенный срок ответные действия (акцепт) по выполнению указанных в оферте условий договора, договор аренды будет считаться заключенным в письменной форме. Так, организации-арендодатели транспортных средств часто направляют предложения заключить с ними договор аренды транспортного средства, если в срок, указанный в предложении организация-арендодатель получит от арендатора ответ в виде перечисления ей определенной предложением денежной суммы в счет арендной платы, договор считается заключенным.

  • 3879. Договор аренды зданий и сооружений
    Юриспруденция, право, государство

    Как уже было отмечено установленная в договоре арендная плата за пользование зданиями и сооружениями включает в себя и плату за земельный участок (или его часть), когда здание или сооружение непосредственно связано с земельным участком. Но это положение может быть применено только тогда, когда законом или самим договором аренды не предусмотрено иное. Следовательно, закон или договор может установить отдельную плату за землю, наряду с платой за аренду зданий и сооружений. В случаях, когда арендная плата зданий и сооружений установлена в договоре за единицу площади или иной показатель его размера, она определяется исходя из фактического размера передаваемого в аренду объекта. При длительных сроках аренды используется годовая ставка. Размер арендной платы определяется как сумма платежей за аренду отдельных помещений здания. Традиционно ставки арендной платы устанавливаются на единицу площади арендуемого помещения или сооружения - на 1 кв. м. или 1 куб. м. (для мастерских художников). стороны могут предусмотреть и иные показатели, например площадь здания в целом (для памятников культуры, истории; для гаража) или норматив площади в кв. м. на одного сотрудника и т.д. Стороны могут использовать фиксированные ставки арендной платы только в случаях, специально названных законом. Эти ставки устанавливаются и регулируются (как минимальные, так и предельные) уполномоченными на то государственными органами. поэтому предусмотрен запрет применения нормы п. 3 ст. 424 ГК РФ, устанавливающий на случай неурегулированности этого условия использовать цену за аналогичные товары, работы и услуги. Так, федеральный закон «Об образовании» предусматривает (п. 11 ст. 39), что государственные или муниципальные образовательные учреждения сдают в аренду закрепленные за ним объекты собственности «по ценам, которые могут быть ниже цен, сложившихся в данном регионе». Плата за аренду зданий и сооружений - один из источников дохода государственного бюджета. Исключения из этого правила устанавливает только закон. Так, названный закон допустил, что «средства, полученные образовательными учреждениями в качестве арендной платы, используются на обеспечение и развитие образовательного процесса в данном образовательном учреждении».

  • 3880. Договор аренды зданий и сооружений
    Юриспруденция, право, государство

    Следует иметь в виду, что установленная в договоре арендная плата за пользование здания или сооружения включает в себя и плату за земельный участок (или его часть), когда здание или сооружение непосредственно связано с земельным участком. Но это положение применяется только тогда, когда законом или самим договором аренды не предусмотрено иное. Значит, закон или договор может установить отдельную плату за землю наряду с платой за аренду здания или сооружения. В случаях, когда арендная плата здания или сооружения установлена в договоре за единицу площади или иной показатель его размера, она определяется исходя из фактического размера передаваемого в аренду объекта. При длительных сроках аренды используется годовая ставка. Размер арендной платы определяется как сумма платежей за аренду отдельных помещений здания. Традиционно ставки арендной платы устанавливаются на единицу площади арендуемого помещения или сооружения на 1 кв. м. или 1 куб. м. (для мастерских художников). Стороны могут предусмотреть или иные показатели, например площадь здания в целом (для памятников культуры, истории, для гаража) или норматив площади в кв. м на одного сотрудника и т.д. Стороны могут использовать фиксированные ставки арендной платы только в случаях, специально названых законом. Эти ставки устанавливаются и регулируются (как минимальные или придельные) уполномоченными на то государственными органами. Поэтому предусмотрен запрет применения номы п.3 ст. 424 ГК, устанавливающий на случай неурегулированности этого условия использовать цену за аналогичные товары, работы или услуги. Так, федеральный закон „об образовании” предусматривает (п.11 ст. 39), что государственные или муниципальные образовательные учреждения сдают в аренду закреплённые за ними объекты собственности „по ценам, которые не могут быть ниже цен, сложившихся в данном регионе”. Плата за аренду федеральных зданий и сооружений один из источников доходов государственного бюджета. Исключения из этого правила устанавливает только закон. Так, названый Закон допустил, что „средства, полученные образовательными учреждениями в качестве арендной платы, используются на обеспечение и развитие образовательного процесса в данном образовательном учреждении”.