Первом Национальном" и телеканале "

Вид материалаПрограмма

Содержание


Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Савік Шустер

Ольга Айвазовская.

Мірошниченко

Насправді ці діти мають такі самі, абсолютно рівні, права: в тому числі на освіту, – як і будь-яка інша дитина. І фактично відбувається дискримінація протягом багатьох років таких людей з особливими потребами в нашому суспільстві. Ми вже їм винні. І це треба пам'ятати. Узагалі це не предмет обговорення. Мало того: пан Ніколаєнко правильно сказав. Можливо, там і проблема не стільки з боку батьків у тому, що будуть навчатися такі діти, скільки зроблено було акцент на те, що змінюють назву школи. Можливо, в цьому був конфлікт. Бо я не можу повірити, щоб наша людина – людина-українець, громадянин України був настільки агресивно налаштований, щоб він не визнавав дитину з особливими потребами. Мені не віриться.

Савік Шустер

Я понимаю, что журналисты всегда сгущают краски...

Мірошниченко

Ні-ні, йдеться не про журналістів.

Савік Шустер

Это правда. Нет-нет, потому что высказывание одного из родителей – "Гитлер знал, как это делать" – что прозвучало, и миллионы людей это услышали.

Луцький

...треба, щоб ті батьки сходили до центрів ДЦП і подивилися, як педагоги займаються з цими дітьми, які прекрасні концерти вони роблять і як вони оживають, коли вони знаходяться разом. І з ними займаються не тільки батьки, а й педагоги.

Айвазовська

Я би сказала, що цей сюжет – він зробив показовою зовсім іншу проблему. Не проблему освіти, тому що мені здається, вона і так зрозуміла. Соціологія показує, що якщо брати три групи: діти, батьки і освітяни – і визначати їхній рівень толерантності щодо історичних фактів, щодо ставлення до інших груп, до не однодумців, то найменш толерантні – вчителі, як би це не було дивно. Люди з вищою освітою – не всі батьки мають вищу освіту, а діти ще її далеко коли отримують. Люди, які пройшли певний життєвий шлях. Тим не менше вони найменш толерантні з цих трьох груп. І треба пам'ятати, що батьків також хтось виховував.

Савік Шустер

А после? Кто на втором месте?

Айвазовська

На другому місці батьки. А діти – це, по суті, глина, з якої ліплять майбутніх громадян. І друга річ. Я би хотіла сказати, що зовсім нещодавно...

Савік Шустер

Вас это удивляет? Вот меня это удивляет. Несмотря на тоталитарную педагогику, которая есть, что наименее терпимые...

Айвазовська

Вчителі, так. Це є дослідження, які організовувалися міжнародним фондом "Відродження". Вони відкриті, їх можна подивитися і отримати. І друга річ: рівень толерантності – він же не тільки в ставленні до того, чи будуть у школі вчитися люди з особливими потребами і діти з особливими потребами. Це ставлення до інших, іних груп у суспільстві. Я нещодавно приїхала з Франції і з Німеччини. У рамках програми показували просто, як протягом десятиліть налагоджувалися відносини історичні й політичні між двома країнами, які стали флагманами Європейського Союзу. І цей шлях дуже тривалий. Бути толерантним до інших, бути толерантним до тих, хто має іншу історичну позицію, дуже важко. Спільний підручник історії готувався сім років. Налагоджувалися політичні зв'язки 50 років. Але ми говоримо про те, що в нас в Україні: в єдиній державі унітарній – зараз відбувається схожий поділ. Чи за станом здоров'я, чи за політичними факторами, чи за історичним ставленням до певних подій. Тому, мені здається, це просто тенденція і показник, на який потрібно реагувати. Реагувати не тільки в школі, а загалом у суспільстві.

Ніколаєнко

Я хотів би сказати одну буквально коротку фразу, в якості навіть адвоката виступити. Ви знаєте, я соціологічні дослідження дивлюся і багато їх перечитав в усій педагогічній, психологічній літературі. Але я вперше чую, що українські вчителі не толерантні. І серед трьох груп, які виділили: що вони, бачите, такі... чуть не вампіри.

Савік Шустер

Нет, не сказано, что они вампиры. Они просто нетерпимые.

Ніколаєнко

Я знаю, що в нас педагогіка толерантності сьогодні – це таке твердження, яке завжди було присутнє... Воно по-новому зараз називається. Але це твердження, яке завжди було присутнє в українській народній педагогіці. І я згадав подумки, поки моя колега виступала... Я згадав сотні своїх учителів, які мене навчали. Я серед них практично жодного не знайшов, хто був би не толерантний. Це та людина, яка кожного дня, отримуючи копійки, приходить і з терпимістю ставиться до всіх нас. І серце, і душу віддає. І я тут можу з усім погодитися, але те, що педагоги сьогодні в нас гарні, й те, що серед них різні є люди: так, як і серед будівельників, лікарів, військових... Але я думаю, що це не є кінцеве твердження, науково підтверджене: що педагоги найменш толерантні.

Савік Шустер

Игорь Ликарчук.

Лікарчук

Я хотів іще сказати одну фразу стосовно назви школи. Розумієте, чого піднялося питання про назву школи? Та тому що ми якщо запишемо, що школа для таких дітей, змінюється штатний розпис, змінюється бюджет школи і школа практично має можливість утримувати цих дітей – це ще один абсурд нашої сьогоднішньої освіти. Це ще один абсурд нашої сьогоднішньої освіти! Зрозуміло, що батьки не хочуть, щоб у документі про освіту, яку отримає їхня дитина, яка не є хворою, було написано, що дитина навчалася в школі для дітей з особливими потребами. Але в нас на сьогоднішній день єдиний штатний розпис для всіх шкіл, єдині нормативи утримання, єдина класна урочна система для всіх шкіл. І так далі, і тому подібне. Це біда нашої сьогоднішньої освіти, яка надзвичайно потужно впливає на функціонування освітньої системи в цілому.

Савік Шустер

Мария Олийник.

Олійник

З моєї точки зору, з практики, основні акції протесту – от і ці теж – вони виникають там, коли нема діалогу влади з тими людьми, з якими вони працюють. Це і закриття шкіл, це і будівництво, пане Сергію: те, яке... людей побили в Донецьку зараз. Тому що прийшли, не поговоривши з людьми, сказали: "Буде так". І тут ми маємо те саме. От ми, фахівці, зібралися. Ігор Лікарчук сказав, що школа мусить змінити статус, тому що вона переходить в інший статус. А батькам це не пояснили, з батьками не поговорили. До батьків прийшли і сказали: "Школа буде міняти статус. І ваші діти тепер будуть вчитися – для не зовсім школи такої, яка була раніше". І звідси всі конфлікти. Якщо би з людьми поговорили... Я абсолютно не вірю, що там вчителі дійсно такі, які не зрозуміли би і не прийняли би. Тому що такі школи є по всій Україні. І я не думаю, що цей виняток став таким, який можна брати за приклад, що наше суспільство вже дійшло до такого кінця. Просто з людьми не поговорили. Якщо людям пояснять усе це, все зміниться. Оце основна причина влади, яка має сьогодні конфлікти всюди. Тому що вона вважає, що можна приймати рішення, не поговоривши... Чи з тої, чи із забудови, чи з ліквідації школи, чи з перейменування школи. Прийшли і доповіли: "Буде так". І звідси такий конфлікт.

Савік Шустер

Влада?

Мірошниченко

Да. Я, напевно, представляю тут владу. І дякую і Савіку, і його програмі. Дуже часто в нас були випадки, коли піднімалася проблема, і для нас це був позитивний сигнал. І я вже для себе бачу, що це є не біда, що в нас немає нормативів. Це завдання для влади, для нас, для міністерства в першу чергу: забезпечити такий механізм, який би дозволяв і поєднати фінансування особливих потреб тих дітей, які навчаються в звичайній школі. І з іншого боку, не мати якоїсь дискримінаційної позначки в атестаті. І це дякую вам і всім журналістам, хто готував цей сюжет. Разом із тим, мені здається, ви поставили глибшу проблему. Це проблема толерантності: я з Олею абсолютно згоден – в нашому суспільстві. І в освіті воно коли стосується дітей, коли стосується старих людей, це настільки рельєфно видно, що воно, мені здається, бере за серце кожну людину і як ніколи спонукає нас до дій. Тому, власне, це завдання. І я думаю, ми будемо говорити... У мене на вівторок запланована зустріч із заступником міністра освіти. Я думаю, ми це питання в тому числі будемо обговорювати. Обов'язково.

Савік Шустер

Продолжим разговор с властью. 11-го февраля в этой студии мы обсуждали проблему закрытия школ в Донецкой и Луганской областях.

Мірошниченко

Я пам'ятаю це.

Савік Шустер

Вы помните? Давайте мы зрителям, которые могли это не видеть, напомним очень коротко, как это было.

Фролова (запис)

Вот здесь Диана. Ей семь лет, она во втором классе. Я думаю, она лучше всех объяснит, что произошло.

Діана (запис)

Я очень хочу учиться в нашей школе, потому что я люблю своих учителей, которые меня учат очень хорошо. Я знаю русский, английский, украинский. Украинский – лучше всего. Я люблю свою школу очень сильно. Я прошу всех не закрывать её.

Безнес (запис)

Когда дети со слезами на глазах говорят: "Я хочу учиться. И я хочу учиться в той школе, в которой я учился"... Если такая ситуация имеет место, то за это должен кто-то ответить. Я спрашиваю конкретно: а готов ли кто-то в студии взять на себя обязанность по мониторингу данной проблемы, по каждой школе, что прозвучало?.. А именно поэтому мы и собрались. И когда начальник городского управления подаст в отставку? Потому что такая ситуация не должна повторяться. Дети не должны плакать.

Жінка (запис)

Красный Луч в Луганской области. Если местная власть не пойдёт нам на уступки и не примет наши требования, то 16-го февраля мы объявляем бессрочную голодовку.

Безнес (запис)

Все объявляем. Все объявляем голодовку!

Фролова (запис)

Все поддерживают. Здесь около 100-та человек.

Савік Шустер

В данный момент у нас в Донецке находится наш корреспондент Инга Мезеря. Вот уже теплее на улице, радостнее. Но судя по плакатам, совсем не весело. Инга?

Мезеря

Добрый вечер, студия. Мы находимся на площади Ленина в Донецке. Над нами грозовое небо и атмосфера на включении приблизительно такая же. За моей спиной не прекращаются всевозможные дискуссии о том, закрывать или не закрывать школы. Общего мнения нет. Я напомню, что из 26-ти школ, которые должны были закрывать в феврале, сейчас только 11 закрывают, и представители всех этих 11-ти школ есть у нас на включении. Итак, первая у нас школа номер 111. В апреле Донецким горсоветом было принято решение о ликвидации школы номер 111, однако после того, как подали иски в суд родители, соответственно, судом остановлены были действия по прекращению... Извините, я сбиваюсь, потому что рядом со мной представители этой школы, которые постоянно пытаются мне что-то сказать. Поэтому я повторю ещё раз, что было решение о приостановлении решения по ликвидации этой школы. Скажите, пожалуйста: осуществляется ли сейчас какая-то деятельность в школе? Принимают ли документы? Что там происходит?

Брюнетка

Документы не принимаются ни в первый класс, ни в десятый класс. И вообще нас очень возмущает ответ Левченко. Когда было обращение: возила наша родительница ухвалу Верховного... Ворошиловского суда о приостановлении, закрытии 111-й школы, – он сказал о том, что эта школа старая, с 20-го года. Так вот мы подняли все материалы и нашли документы о том, что и наша школа 111-я, и школа 105-я были организованы в один день: 1-го сентября 1922-го года. И вот нас уговаривают о том, что мы пойдём в лучшую школу, а наши школы одинаковые по возрасту. Только наша школа уютнее и она наша родная. И какую бы школу нам ни предлагали... Если вам предлагают другой дом насильно, будет ли вам там радостно жить? Я думаю, нет. Вот так нерадостно и нам идти в чужую школу.

Мезеря

Тут городские власти очень громко хотят делать заявления. Но секундочку, мы сейчас ещё послушаем родительницу, которая, собственно, подала заявление, подала иск в суд. Ирина, Ирина, секундочку. Расскажите нашим, пожалуйста, зрителям о том, как...

Повний

Это не свобода слова. Это заказное телевидение.

Мезеря

Секундочку. Ирина, расскажите, пожалуйста, о том, как...

Жіночка

Не мешайте.

Мезеря

Расскажите, пожалуйста, о том, как вы подавали заявление, что с вами произошло после этого – после чего городские власти получат слово. Городские власти, которые участвуют тут уже в драке с мирным населением, получат слово.

Савік Шустер

Инга! Инга!

Брюнетка

Это давление. Это давление...

Савік Шустер

Инга, дай слово этому мужчине, потому что иначе он тебе испортит всё.

Мезеря

Секундочку. Мы послушаем Ирину.

Круглова

23-го мая 2011-го года 111-я школа от имени Кругловой Ирины Александровны: матери ученика 5-го класса Головкина Ивана – подала заявление в Ворошиловский суд о призупиненні ліквідації 111-ї школи. 27-го травня мы получили ухвалу о том, что "призупинити дії ліквідації 111-ї школи". 30-го мая сопровождальными листами було надіслано лично мною Повному Станиславу Николаевичу: голові Петровскої районної ради – і Фофановій Ларисі Василівні: начальнику відділу освіти Петровського району... О том, что ухвала має законні дії. На що власті не відреагували.

Мезеря

Я так понимаю, за вами стоит Станислав Николаевич, который, собственно, и хочет ответить на этот вопрос. Хорошо. Ирина, что произошло дальше?

Круглова

Что произошло дальше? В полвосьмого вечера этого же дня я шла домой, где меня подстерегли незнакомые мне лица, угрожали физической расправой о том, что мне повыкалывают глаза, оторвут язык из-за того, что я языкатая и глазастая, а моему ребёнку переломают ноги, если я не перестану ходить по судам по школе. Кто за это ответит?

Савік Шустер

Инга, секунду. Мгновение подождите. Я хочу сказать, что Юрий Соловьёв у нас в студии. Это начальник управления образования и науки Донецкой областной государственной администрации. Это первое. И Николай Левченко, о котором говорили, – это глава горсовета Донецка... Секретарь, простите. Секретарь горсовета Донецка. Итак, можете продолжать.

Мезеря

Собственно, сейчас у нас есть человек, который на включение пришёл неожиданно. Это глава администрации, который, в общем-то, хочет, очевидно, в своё оправдание, возможно, что-то сказать...

Повний

Я хочу реальную картину осветить.

Мезеря

Хорошо. Выйдите, пожалуйста.

Повний

Да, пожалуйста.

Мезеря

Я подержу микрофон.

Повний

Уважаемая аудитория, Савик, я не хочу оправдываться. Я хочу обрисовать реальную картину, что происходит в Донецке, в частности в Петровском районе. Нет проблемы. Это надуманная проблема нескольких человек.

Жіночка

Как это, "нет проблемы"?

Повний

У нас прекрасная... Я вас всех приглашаю в гости. У нас рядом в радиусе 400-500 метров находится прекрасная школа. Новая прекрасная школа.

Жіночка

Так они с одного года!

Повний

111-я школа – самая старая. 50 процентов заполняемости. Мы планомерно работали с учителями, с родителями, с учениками по переходу в школу классами совместно с преподавателями. Школа не закрывается, а по просьбе тысячи родителей и детей перепрофилируется в учебно-трудовой профессиональный комбинат, где будут выпускаться младшие медсёстры, парикмахерские (?), повара, автослесари. Это тысячи, тысячи просьб и объявлений родителей! Всё, что видите, – это горстка людей, которые...

Круглова

Можно, я скажу? Дайте я скажу.

Повний

Я вас приглашаю в гости!

Круглова

В феврале-месяце в кабинете у вас, Станислав Николаевич, было собрание. Вы нас созвали – мы приходили. Вы нам чётко сказали: 3-й пункт, – что вы выставили 4-го марта в Интернет о том, что найти инвесторов из России о продаже нашей школы.

Повний

Это полный обман!

Круглова

Нет! Нет!

Повний

Есть решение сессии.

Круглова

Нет! Это не враньё.

Повний

Есть выделенные деньги. Есть решение сессии. Есть выделенные деньги на перепрофилирование школы. Вдумайтесь в цифру! У нас один к четырём!

Савік Шустер

Подождите. Инга! Стоп. Брейк. Первый раунд закончен. Сейчас послушайте Киев, пожалуйста. Послушайте нас. Сергей Богачёв: лидер фракции партии Регионов в Донецком горсовете.

Богачов

Возвращаясь к предыдущему сюжету... Когда человек говорит: "Мы не должны, чтобы наши дети плакали"... Кто из присутствующих может возразить этому? Есть здесь в студии тот, кто возразит? Я думаю, нет. А теперь давайте подумаем о следующем. У нас Украина – было жителей 50 миллионов. Сейчас 45 или что-то около этого. В Донецке около 15-ти лет назад была 121 тысяча учащихся. Сегодня их 65 тысяч. При этом давайте вспомним ещё такой момент: как развивались различные города в Украине? Львов – это город Магдебургского права. Он развивался от Ратушной площади вокруг рынка. Город Донецк – промышленный город. Он развивался вокруг шахтных посёлков, которые были искусственно объединены вместе, а возле каждого посёлка шахтного находилась одна-две-три школы, в зависимости от крупности. И вот эти шахты закрываются. Людям работы нет. И они потихоньку переезжают в центральную часть города. А что делать с теми объектами, которые находятся в этих посёлках? Предложение: в Петровском районе перевести детей из той школы, где заполняемость менее 50-ти процентов, в ту школу, которая находится в 700-х метрах от этой школы, а то здание, в котором находится эта школа, – сделать межшкольный комбинат по трудовому обучению и профориентации. Но возникает ещё один момент. Ведь этой информацией и этой проблемой можно спекулировать и получить дивиденды. Эта проблема начинает возникать недавно: в этом году, накануне новых выборов. И посмотрите: в течение 15-ти последних лет около 20-ти школ закрыто в городе Донецке. И в этом году, кроме 111-й школы, принято решение Донецкого горсовета о закрытии 154-й школы, 121-й школы. Но это никого не тревожит и никто не выходит на площадь Ленина из этих школ.