Зовнiшя полiтика США за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
лоСЧ дiСЧ. Всi вони були знищенi i утилiзованi, причому символiчну останню ракету знищили методом пiдриву 14 квiтня 1990 року на полiгонi у Капустяному Яру.
Американськi РСМД розташовувались на 32 обСФктах, включаючи 23 обСФкти на територiСЧ США i 9 обСФктiв на територiях: ФРН (1), ВеликобританiСЧ (2), РЖталiСЧ (1), БельгiСЧ (1), ГолландiСЧ (1).
31 липня 1991 року США i СРСР пiдписали у Москвi Договiр про скорочення стратегiчних наступальних озброСФнь (йшлося про ракети далекоСЧ дiСЧ - до 10 тис. км) - СНО-1 (СТАРТ-1). Термiн дiСЧ цього Договору - 15 рокiв. Пiсля цього сторони домовились про подальшi переговори. Основним положенням Договору СТАРТ -1 було встановлення через 7 рокiв пiсля вступу у дiю Договору, тобто до 5 грудня 2001 року, однакового для РосiСЧ i США числа: носiСЧв - по 1600 одиниць i ядерних боСФзарядiв - до 6000 одиниць.
23 травня 1992 року на пiдставi Лiссабонського протоколу державами-правонаступницями колишнього СРСР за договором СТАРТ-1 стали
Бiлорусь, Казахстан, УкраСЧна та Росiя. Для Буолрусi, Казахстану i УкраСЧни реалiзацiя Договору означала повну лiквiдацiю всiх стратегiчних наступальних озброСФнь, якi розташованi на СЧхнiх нацiональних територiях. Усi держави-учасницi виконали взятi зобовязаннi у визначенi термiни.
Червень 1992 року пiдписано Договiр СНО-2 (СТАРТ-2) мiж РФ i США: з 2007 року сторони зобовязались скоротити чисельнiсть ядерних боСФзарядiв до 3000-3500 одиниць. США ратифiкували СТАРТ-2 1996 року, Державна Дума РосiСЧ - 2000 року. Термiн дiСЧ СТАРТ-2 - також 15 рокiв.
Нарештi, у березнi 1997 року пiдписано мiж РФ i США безстроковий Договiр СНО-3 (СТАРТ-3), за яким сторони зобовязались скоротити кiлькiсть ядерних боСФголовок до 2000-2500 одиниць.
На початку 1990-х рокiв само по собi ядерне стримування ускладнилось тим, що змiнився характер загроз: новi краСЧни поповнюють ядерний клуб - РЖндiя, Пакистан, РЖзраСЧль; США розпочали вiйну проти РЖраку пiд приводом того, що Саддам Хусейн володiСФ зброСФю масового ураження; пакистанський дослiдник Хан повiдомив у лютому 2004 року, що передав технологiю ядерноСЧ зброСЧ ЛiвiСЧ;цiлком вiрогiдною СФ можливiсть купити на чорному ринку ядерних матерiалiв секрети чи компоненти ядерноСЧ бомби. Отже, контролювати нинi поширення ядерноСЧ зброСЧ неможливо, як i важко стверджувати, що полiтика ядерного стримування буде ефективною.
Тому на мiжнароднiй аренi з розпадом СРСР взяв гору iнший пiдхiд до проблеми ядерного роззброСФння. Першочерговим стаСФ питання нерозповсюдження ядерноСЧ зброСЧ та iнших видiв ЗМУ. Росiя i США, iншi великi держави, на вiдмiну вiд попереднiх рокiв, фактично заперечують iдею ядерного роззброСФння як умови (хоч i не близькоСЧ) загальноСЧ безпеки. Вони порушують попереднi домовленостi.
Вашингтон переглянув основнi положення своСФСЧ вiйськово-полiтичноСЧ стратегiСЧ, якою вiн користувався понад 40 рокiв. Дж. Буш-старший у доповiдi Стратегiя США у сферi нацiональноСЧ оборони заявив: Ми вступаСФмо у нову еру. Оборонна стратегiя i вiйськова структура повиннi змiнитися, прiоритети переглянутi... Завдання в тому, щоб пристосувати нашi обороннi можливостi до нинiшнiх стратегiчних умов... РЖснують новi джерела нестабiльностi, тому потенцiал стратегiчного стримування маСФ бути збережений. Президент запропонував концепцiю вiдновлення американських ядерних сил у випадку змiн у мiжнароднiй ситуацiСЧ.
Ще у 1989 роцi мiнiстр оборони США Д.Чейнi (нинi вiце-президент) повiдомив про перегляд системи ядерних планувань. Головний напрям цих змiн - зникнення страху перед можливою реальною загрозою.
Водночас Пентагон санкцiонував у 1991 роцi скорочення кiлькостi обСФктiв нападу на територiСЧ СРСР до 10 000 ( у 1986 роцi СЧх було 16 000), н<<т якi були нацiленi американськi ракети; у Схiднiй РДвропi взагалi були скасованi будь-якi обСФкти для ракетного нападу. У липнi 1992 року пiсля пiдписання договору СТАРТ-1 кiлькiсть цiлей на територiСЧ екс-СРСР було скорочено до 4 000.
Але ж куди дiвати ядерний арсенал, що вивiльнився? США почали зясовувати новi загрози, зокрема, у краСЧнах третього свiту. Цi краСЧни були роздiленi на двi групи: 1) краСЧни-парiСЧ: РЖрак, РЖран, КНДР, якi ворожi до США;
2) краСЧни, не агресивнi до США: Пакистан, РЖндiя, РЖзраСЧль. Таким чином, роль ЯЗ не тiльки не знизилась, а, навпаки, можливiсть СЧСЧ використання зросла на регiональних театрах дiй, хоча можливiсть переростання локальноСЧ ядерноСЧ вiйни у загальну не виключалась.
Провiднi тенденцiСЧ та результати ядерноСЧ полiтики президента Б.Клiнтона:
- 1992 року США оголосили мораторiй на проведення ядерних випробовувань;
- Вашингтон iнiцiював Договiр про всезагальну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ). 51 сесiя ГенеральноСЧ АсамблеСЧ ООН схвалила проект. 24 вересня 1994 року Б.Клiнтон поставив свiй пiдпис пiд цим договором. Щоправда, щоб домогтися ратифiкацiСЧ цього Договору сенатом, у якому було бiльше республiканцiв, адмiнiстрацiя Клiнтона здiйснила низку попереджувальних i заспокiйливих заходiв: прийняла 10-рiчну програму збереження i обслуговування ядерного арсеналу вартiстю 40 млрд.дол.( новi технологiчнi замiри без ядерних випробовувань фiксували старiння та стан компонентiв ЯЗ i СЧхню безпеку у процесi збереження). Незважаючи на цi заходи, сенат провалив у 1999 роцi ратифiкацiю Договору (ДВЗЯВ) i таким чином про лобiював iнтереси ВПК. РЖще у травнi 1998 роцi РЖндiя i Пакистан випробовували ЯЗ.
Ще одна причина провалу ДВЗЯВ полягала у механiзiу^набрання ним чинностi, тобто його мали пiдписати всi 44 держави, якi СФ власниками тiСФСЧ чи iншоСЧ ядерноСЧ iнфраст?/p>