Зовнiшя полiтика США за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?я 1945 року.
Хоча союзники загалом розвязували нагальнi повоСФннi проблеми, проте над усiм панував дух "холодноСЧ вiйни". "Холодна вiйна" - це планетарна двостороння конфронтацiя СРСР i США та СЧх союзникiв на конкретнiй iдеологiчнiй основi, яка характеризуСФться боротьбою за сфери впливу i кризами, що ставили свiт на грань глобальноСЧ вiйни з застосуванням ядерноСЧ зброСЧ. Холодна вiйна стала третьою i останньою у XX столiттi свiтовою вiйною. Як особлива форма прояву мiжнародних вiдносин, вона була унiкальним полiтичним феноменом, який не маж аналогiв у свiтовiй iсторiСЧ.
"Холодна вiйна" була незвичною, нетрадицiйною, але тотальною, оскiльки охоплювала всi сфери суспiльного життя: iдеологiчну, полiтичну, економiчну, вiйськову, психологiчну. Вона також характеризувалась глобальним характером, тому що охоплювала всi регiони свiту, накладала той чи iнший вiдбиток на всi подiСЧ мiжнародного життя, якi так чи iнакше зачiпали всi краСЧни та держави.. Вона провадилася з допомогою безпрецедентно жорстких невоСФнних i нетрадицiйних засобiв, використання яких, в кiнцевому результатi, i визначили характер, форми i масштаби "холодного протистояння", якi жодним чином не вписувались в рамки звичайноСЧ збройноСЧ боротьби. До речi, дослiдження цього феномену СФ нинi актуальним, оскiльки сучаснi свiтовi подiСЧ розгортаються так, щр не виключаСФться нова холодна вiйна - друга холодна вiйна, але вже у XXI столiттi.
Холоднiй вiйнi, як свiтовiй вiйнi, були притаманнi всi загальнi риси, якими характеризуються iншi свiтовi вiйни:
- теоретичним пiдТСрунтям СЧСЧ виникнення були геополiтичнi доктрини двох наддержав - СРСР i США;
- вiйна ропочалася в РДвропi, де знаходився головний театр силових дiй, як i Перша i Друга свiтовi вiйни;
- основним полiтичним змiстом холодноСЧ вiйни було протистояння краСЧн-лiдерiв, якi очолювали вiйськово-полiтичнi блоки (США -НАТО; СРСР - ОВД);
- боротьба точилася за правр формувати зону геополiтичного впливу;
- вiйна носила глобальний характер;
Фултонська промова У.Черчiлля та опублiкована в липнi 1947 року в бюлетенi американського держдепартаменту "Форiн афферс" стаття "Витоки поведiнки Рад" пiд псевдонiмом "Мiстер РЖкс" стали теоретичною базою новоСЧ американськоСЧ стратегiСЧ стримування. У статтi, автором якоСЧ був той самий Дж.Кеннан, стверджувалося, що Росiя, хоча й прагне уникнути вiйни, але готова на експансiю всiма iншими засобами, що Америка та СЧСЧ союзники повиннi вiдповiсти "тривалим, терплячим, але твердим i пильним стримуваням росiйських експансiонiстських тенденцiй", не виключаючи можливостi "прямого застосування контрсили."
Метою американськоСЧ полiтики стримування мала стати гарантiя того, що вплив Москви обмежиться теренами, якi вона вже контролювала. Разом з тим було б помилковим приписувати американськiй зовнiшнiй полiтицi часiв Г.Трумена струнку логiку i глобальну послiдовнiсть, адже жодного геополiтичного плану не iснувало. ДiСЧ президента слiд розглядати радше як послiдовнi, але iмпровiзованi заходи з метою реагування на свiтовi подiСЧ. Незважаючи на загальну риторику, 33-й президент США не мав нi намiру, нi достатнiх вiйськових сил, щоб перетворити свою краСЧну на "свiтового жандарма". Полiтика труменiвськоСЧ адмiнiстрацiСЧ до 1949 року зводилася лише до економiчного стримування дiйсних чи уявних радянських експансiонiстських планiв шляхом двосторонньоСЧ економiчноСЧ допомоги краСЧнам, санкцiй, лiбералiзацiСЧ торгiвлi i валютноСЧ полiтики, економiчноСЧ стабiлiзацiСЧ своСЧх партнерiв. Геополiтична фiлософiя "стримування" була спрямована в першу чергу на забезпечення оборонних позицiй США у Захiднiй РДвропi i далi - на Близькому Сходi, в АзiСЧ та iнших частинах свiту, де Москва намагалася поширити свiй вплив. Виходячи з цього, Вашингтон здiйсни в низку зовнiшньополiтичних та вiйськових заходiв, таких як розгортання мережi вiйськових баз, утворення оборонних альянсiв тощо. При цьому нi Пентагон, нi держдепартамент, нi секретнi служби, нi сам президент не передбачали прямоСЧ воСФнноСЧ конфронтацiСЧ з СРСР, економiчна могутнiсть якого була пiдiрвана вiйною i для вiдновлення якоСЧ потрiбнi були роки. СуттСФвим виявився той факт, що радянська полiтика могла б справити психологiчний вплив на населення ослаблених захiдних демократiй. До речi, така роль США як стримувача московськоСЧ агресiСЧ була б неможлива, якби вона не знайшла у захiдноСФвропейських краСЧнах, особливо у ВеликобританiСЧ, БельгiСЧ, ГолландiСЧ та недавно створенiй ФРН пiдтримки й розумiння того, що присутнiсть американцiв у РДвропi СФ умовою СЧхнього нацiонального виживання. Навiть важко переоцiнити вплив, який справив американський президент на подальшу долю захiдних краСЧн.
Загалом у контестi згаданих обставин американська зовнiшня полiтика часiв Г.Трумена зазнала глибокоСЧ еволюцiСЧ - вiд рузвельтiвськоСЧ концепцiСЧ партнерства та обопiльного контролю за дотриманням миру й стабiльностi в свiтi до повноСЧ СЧСЧ переорiСФнтацiСЧ та переходу до полiтики "стримування", внутрiшнього послаблення i конфронтацiСЧ з СРСР.
Найбiльшiй критицi пiддаСФться СФдина акцiя труменiвськоСЧ адмiнiстрацiСЧ - атомне бомбардування японських мiст Хiросiми та Нагасакi. У своСФму потсдамському щоденнику Г.Трумен писав: "Ми розробили найстрашнiшу в iсторiСЧ людства зброю. Цю зброю буде застосовано проти ЯпонiСЧ так, щоб вiйськовими цiлями стали воСФннi обСФкти, солдати i моряки, а не жiнки i дiти. Навiть якщо японцi - дикi, безжалiснi, ?/p>