Зовнiшя полiтика США за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?iту, але СЧм належить честь нести плач^нiТСсвiтло свободи, справедливостi". У 1917 роцi змiст його риторики був прямо протилежним: тАЮПеред нами постало завдання фiнансувати весь свiт, а той, хто даСФ грошi, повинен навчатися управляти свiтом";
тАЮРЖснують американськi принципи i американськi полiтики, ми стоСЧмо тiльки за них. Вони являються приiгiтнами всього людства i повиннi восторжествувати".
Програма миру, яку запропонував В. Вiльсон, дiстала назву "14-и пунктiв". Окрiм статей, що вiддзеркалювали особливi прiоритети США, а саме: свободу судноплавства, усунення економiчних барСФрiв у торгiвлi, iншi пропонували демократичний варiант пiслявоСФнного мирного врегулювання, навiть нову систему мiжнародних вiдносин. "14 пунктiв" проголошували скорочення нацiональних озброСФнь, звiльнення росiйських територiй та право РосiСЧ на власний вибiр полiтичного розвитку, повернення ФранцiСЧ Ельзасу та ЛотарiнгiСЧ, виправлення за нацiональною ознакою кордонiв РЖталiСЧ, автономiю народам Австро-Угорщини, суверенiтет турецьких територiй, створення польськоСЧ держави та Лiги Нацiй.
Американську програму миру не можна вважати однозначною та стандартною. Американськi iсторики i тодi, i зараз, характеризують СЧСЧ як один з провiдних документiв американськоСЧ iсторiСЧ, як документ альтруСЧзму, миролюбства, що США не мали загарбницьких планiв, що лише вони прагнули встановити новий свiтовий порядок на принципах свободи, демократiСЧ та справедливостi.
В радянськiй iсторiографiСЧ тАЮ14 пунктiв" Вiльсона трактувалися як чистiсiнька демагогiя, яка посильна була завуалювати агресивнi плани США. Насправдi ж, США переслiдувати свою мету - встановлювати новий свiтовий порядок, в якому Сполученi Штати вiдiграли б провiдну роль, тому вони не прагнули перерозподiлу територiСЧ, колонiй. СЧм потрiбна була свiтова гегемонiя (лiквiдацiя таСФмних договорiв, в укладеннi яких вони не брали участi; лiквiдацiя митних барСФрiв; принцип тАЮвiдкритих дверей", та тАЮрiвних можливостей - особливо щодо Китаю" i створення Лiги Нацiй пiд своСФю орудою). США фактично оголосили "хрестовий похiд" заради поширення американських iдей i цiнностей.
Щоправда, В. Вiльсон розумiв необхiднiсть змiн, адже, на його думку, тАЮстабiльний мир i кращий порядок необхiднi для боротьби проти бiльшовизму". Менi здаСФться, що тАЮ14 пунктiв" маСФ двоСЧстий характер, поСФднуючи в собi, з одного боку принцип американського глобалiзму, а з iншого лiбералiзму, тобто гегемонiСЧ Америки i лiберальноСЧ альтернативи як противаги соцiалiзмовi. Безперечно, 14 пунктiв В.Вiльсона надавали новiй системi мiжнародних вiдносин бiльш цивiлiзованого характеру i були бiльш рацiональною (адекватною) вiдповiддю на виклики часу.
Але повоСФнне американське лiдерство виявилося короткотривалим. Гору в консервативних полiтичних колах взяв знову iзоляцiонiзм. Щоправда, США втрутилися у мiжнароднi економiчнi питання 20-х рокiв XX столiття (плани Дауеса та Юнга), оскiльки прагнули повернути собi борги.
Отже, пiсля ПершоСЧ свiтовоСЧ вiйни США взяли старт до свiтового лiдерства, а фiнiшували пiсля 1945 року. Ф.Д.Рузвельт заявив ще у сiчнi 1941 року, що метою американськоСЧ полiтики СФ "чотири свободи - свобода слова, свобода релiгiСЧ, свобода вiд бiдностi i свобода вiд страху" - i при цьому у всьому свiтi. Така собi доктрина месiанського глобалiзму.
Разом з тим Рузвельт, як i кожен з переможцiв, мав своСФ бачення повоСФнного мiжнародного порядку. На його думку, мир i стабiльнiсть у свiтi мали забезпечуватись чотирма великими державами: США, СРСР, ВеликобританiСФю та КитаСФм. Ця точка зору Рузвельта вiдома в iсторiСЧ як концепцiя "чотирьох полiцейських", яка нагадувала Священний союз. Обидвi системи презентували собою спробу зберегти мир за допомогою коалiцiСЧ переможцiв-однодумцiв. Вiн заперечував тезу про те, що тотальна поразка Нiмеччини створить вакуум, який, можливо, постараСФться заповнити переможний Радянський Союз. Виходячи з цього, вiдмовлявся застосовувати контрзаходи проти можливого суперництва мiж переможцями. Завойований мир, на його думку, необхiдно було захищати шляхом системи колективноСЧ безпеки, як це вiдбулося у роки вiйни через дiю антигiтлерiвськоСЧ коалiцiСЧ, такого своСФрiдного "концерту". Передбачалось, що кожна краСЧна демонструватиме добру волю, але водночас всi краСЧни будуть пильними. Звiдси Рузвельт не мав жодного намiру тримати американськi збройнi сили в РДвропi, тим бiльше у якостi противаги Радам. Американський президент навiть мав намiр, щоб лише "чотири полiцейськi" володiли ядерною зброСФю. Нарештi, вiн також був сповнений рiшучостi припинити iснування британськоСЧ та французькоСЧ колонiальних iмперiй.
Але його партнери у Другiй свiтовiй вiйнi мали своСЧ плани. Черчiлль, у свою чергу, прагнув вiдновити традицiйну рiвновагу сил в РДвропi. Це означало перебудову ВеликобританiСЧ, ФранцiСЧ i навiть переможеноСЧ Нiмеччини таким чином, щоб вони разом з США могли протистояти радянському колосу на сходi. Сталiн же прагнув отримати готiвкою за отриману перемогу i втрати: поширити радянський вплив на Центральну РДвропу.
Таким чином, рузвельтiвська концепцiя не могла бути зреалiзована, оскiльки пiсля вiйни 1939-1945 рокiв не iснувало жодноСЧ рiвноваги сил.
Найбiльш радикальнi змiни пiсля ДругоСЧ свiтовоСЧ вiйни стосувались двох краСЧн: США та СРСР.
Вражаючим виглядав геополiтичний, економiчний та вiйськовий потенцiал Сполучених Штатiв. СЧхня територiя абсолютно не постраждала. Людськi втрати не ?/p>