Зовнiшя полiтика США за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
Зовнiшя полiтика США за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
План
- РЖсторiя зовнiшньополiтичних вiдносин США у бiполярний перiод
- Завершення холодноСЧ вiйни, становлення нового мiжнародного порядку та прiоритети американськоСЧ зовнiшньополiтичноСЧ стратегiСЧ за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
- Трансформацiя ядерноСЧ стратегiСЧ США: причини та особливостi
- США i РДС: стан та перспективи стратегiчноСЧ трансатлантичноСЧ спiвпрацi у XXI столiттi
- РЖсторiя зовнiшньополiтичних вiдносин США у бiполярний перiод
Оскiльки жодна з СФвропейських краСЧн не становила для США загрози, то полiтичнi керiвники Америки виказували абсолютну готовнiсть використовувати i дотримуватись системи балансу сил у мiжнародних вiдносинах. Томас Джефферсон сформулював американський варiант теорiСЧ рiвноваги сил таким чином: "У першу чергу ми повиннi молитися за те, щоб СФвропейськi держави, протистоячи одна однiй, з метою збереження власноСЧ безпеки розмiщували всi своСЧ збройнi сили на власнiй територiСЧ i щоб у результатi цього решта свiту перебувала у стабiльному мирi." Упродовж всього XIX столiття США з надзвичайною мастернiстю маневрували мiж ФранцiСФю та ВеликобританiСФю не тiльки з метою невтручання у СФвропейську боротьбу за владу i збереження своСФСЧ незалежностi, але й з метою власного територiального розширення. Вiдомо, що Сполученi Штати у роки ВеликоСЧ ФранцузькоСЧ революцiСЧ i наполеонiвських воСФн оголосили нейтралiтет, оскiльки не бажали, щоб якась зi сторiн отримала абсолютну перемогу. Томас Джефферсон охарактеризував наполеонiвськi вiйни як суперництво мiж двома тиранами: мiж АнглiСФю та ФранцiСФю. Застосувавши полiтику неприСФднання, Америка вiдкрила для себе всi переваги нейтралiтету якiнструмента своСФСЧ участi у мiжнародних справах, якии часто застосовуватиме.
Разом з цим Сполученi Штати абсолютно не цуралися використовувати всi методи Старого свiту, зокрема i територiальну експансiю. Прирощення США вiдбувалося, як вiдомо, i у результатi вiйни за незалежнiсть, i шляхом прямих вiйськових загарбань, i купiвлi. 1803 року уряд США домiгся майже подвiйного прирощення своСФСЧ територiСЧ. За помiрну плату - 15 млн.дол. - Францiя в особi iмператора Наполеона Бонапарта, не маючи можливостi захищати своСЧ колонiСЧ в Америцi i маючи гостру потребу у грошах, продала Штатам своСЧ володiння у Пiвнiчнiй Америцi пiд загальною назвою ЛуСЧзiана (1800 року Наполеон Бонапарт вiдiбрав СЧСЧ в РЖспанiСЧ). Це величезна територiя близько 1 млн. кв. миль, яка охоплювала басейн рiчки Мiссiсiпi з портом Новий Орлеан. Французький iмператор так пояснив цю угоду:"Ця територiальна поступка назавжди закрiплюСФ могутнiсть Сполучених Штатiв i цим я тiльки що надав АнглiСЧ супротивника на морях, який рано чи пiзно вгамуСФ СЧСЧ гординю." ЛуСЧзiана стала для США плацдармом висування претензiй на iспанськi територiСЧ: Флориду та Техас. Зi слабкою РЖспанiСФю США вже не церемонились i упродовж 1810-1818 рокiв окупували Флориду. 1819 року РЖспанiя без будь-якого викупу поступилася Штатам Флоридою.
Загалом до 1820 року Сполученi Штати виробили своСЧ пiдходи у зовнiшнiй полiтицi, якi полягали: по-перше, у вiдмовi вiд угод i зобовязань з СФвропейськими краСЧнами; по-друге, у засудженнi того, що вiдбувалося у Старому свiтi, тобто результатiв полiтики балансу сил; по-третСФ, розглядали власну експансiю на теренах ПiвнiчноСЧ Америки як "доленосну мiсiю."
Цi пiдходи, якi вже дiяли на практицi, були узагальненi у заявi пятого президента США Джеймса Монро у 1823 роцi. Вони i склали вiдому нам "доктрину Монро", яка проголошувала концепцiю неучастi СРЖ IIА у СФвропейських справах; невтручання Свропи у латиноамериканськi подiСЧ i у справи Американського континенту загалом; порушення РДвропою цього принципу розглядалось Штатами як загроза мировi та американськiй безпецi, тобто, iншими словами, як casus belli. Тазом з тим "доктрина Монро виправдовувала американське втручання у справи iнших американських держав у разi наявностi реальноСЧ загрози для самих себе, яка могла досить розлого трактуватись американськими полiтиками.
Так розпочалась ера американського iзоляцiонiзму i водночас глобалiзму. Доктрину Монро необхiдно вважати першою офiцiйною доктриною США, яка була спрямована на встановлення гегемонiСЧ у Захiднiй пiвкулi. Реалiзацiя панамериканських настанов цiСФСЧ доктрини дозволили США збiльшити наприкiнцi 1860-х рокiв свою територiю майже вдвоСФ. За результатами американо-мексиканськоСЧ вiйни 1846-1848 рокiв Сполученими Штатами було анексовано майже половину територiСЧ Мексики (Техас, Калiфорнiя, Вайомiнг). 1867 року США купили у РосiСЧ Аляску за 7 млн.200 тис. дол., тобто росiяни вiддали 1 га своСФСЧ територiСЧ за 4 дол. За результатами iспано- американськоСЧ вiйни 1898 року США вiдвоювали Фiлiппiни, Пуерто-Рiко, Гуам, Кубу перетворили у свою колонiю. А далi будiвництво Панамського каналу, який дав Штатам ключ до домiнування як в Атлантичному, так i Тихому океанах. Проте у той же час Штати не обмежились своСЧм континентом. Вони облаштували низку оборудок в Азiйському регiонi.Так, 1844 року вони уклали договiр з КитаСФм, який гарантував американському флоту право входження до визначених в ньому китайських портiв i спецiальнi права та привiлеСЧ для американських торгiвцiв. 1853 року США примусили Японiю пiдписати договiр, який вiд?/p>