Зовнiшя полiтика США за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
?рив цю краСЧну для американськоСЧ торгiвлi.
Поступово Сполученi Штати Америки перетворилися у одну з наймогутнiших свiтових держав. На 1885 рiк США випередили Великобританiю, "майстерню свiту" за обсягом виробленоСЧ продукцiСЧ. На кiнець сторiччя вони споживали електроенергiСЧ бiльше нiж Нiмеччина, Францiя, Австро-Угорщина, Росiя, Японiя та РЖталiя разом узятi. Завдяки iмiграцiСЧ чисельнiсть населення краСЧни подвоСЧлась i демографiчна динамiка зберiгала позитивну тенденцiю. Але практично до початку ПершоСЧ свiтовоСЧ вiйни американськi зброСЧнi сили за своСФю потугою i боСФздатнiстю займали 14- 17 мiiе у свiтовiй табелi про ранги, хоча наприкiнцi 80-х рокiв XIX столiття Вашингтон розпочав розбудову власного наступального, ударного флоту. США також не брали участi у мiжнародних конференцiях i трактувались провiдними свiтовими акторами як другорядна держава.
Разом з тим, в умовах позiрного iзоляцiонiзму державнi мужi США розробляли двi iдеСЧ, якi на перший погляд суперечили одна однiй: американськi цiнностi та iнститути оголошувались унiверсальними; 2) СЧх розповсюдженн у свiтi вважалось би успiшним, якби Америка спочатку вдосконалила б СЧх у себе вдома. Американськi iдеологи настiльки твердо вiрили у неухильний рух до процвiтання,свободи й справедливостi, що письменник Джон Луiс 0"Саллiван сформулював на основi цiСФСЧ вiри доктрину передбачуваностi.
До початку XX столiття вiра у глобальну мiсiю США трансформувалась у тверде переконання, що ключем до мiжнародного благополуччя повинно стати розповсюдження на решта свiту американських досягнень та цiнностей. Так сформувалось два пiдходи у зовнiшнiй полiтицi Штатiв: iзоляцiонiстський та мiсiонерський.
1904 року президент Теодор Рузвельт запропонував iнтервенцiонiстськi принципи, вiдомi як "доповнення Рузвельта" до доктрини Монро. СЧхнiй змiст: Америка маСФ право на втручання -iнтервенцiю - (у внутрiшнi справи краСЧн) ЗахiдноСЧ пiвкулi - i не тiльки з метою попередження впливу зовнi, як це передбачалося доктриною Монро, але також i, можливо, передовсiм - з метою захисту нацiональних iнтересiв Сполучених Штатiв. Щоправда, тодi ж американський уряд проголосив генеральне право на iнтервенцiю будь-якоСЧ iншоСЧ цивiлiзованоСЧ нацiСЧ. У Захiднiй пiвкулi це право належало лише Штатам. Т.Рузвельт був першим американським президентом, який наполягав на тому, що обовязок Америки - розповсюджувати свiй вплив на весь свiт i будувати своСЧ стосунки зi свiтом на основi концепцiСЧ нацiональних iнтересiв. РЖ якщо iнтереси його краСЧни зiштовхуються з iнтересами iнших краСЧн, то вона зобовязана власною потугою переломати ситуацiю на свою користь.
Практичнi дiСЧ Рузвельта випереджали теорiю: 1902 року iнтервенцiя на ГаСЧтi; iнспiрували переворот у КолумбiСЧ, у результатi якого вiд КолумбiСЧ вiдокремилась Панама, що, у свою чергу, дозволило завершити будiвництво Панамського каналу; 1905 року встановили фiнансовий протекторат над Домiнiканською республiкою; 1906 року американськi вiйська окупували Кубу. Тодi ж Рузвельт почав активно втручатись у свiтову полiтику, спрямовану на досягнення свiтовоСЧ рiвноваги. Так пiд час росiйсько- японськоСЧ вiйни США, не бажаючи домiнування ЯпонiСЧ чи цiлковитого ослаблення РосiСЧ, виступили посередником мiж цими обома краСЧнами, у результатi чого було укладено Портсмутський мир (штат Нью-Йорк). Так в АзiСЧ було досягнуто вiдповiдного балансу сил, за якого Японiя при пiдтримцi ВеликобританiСЧ, з якою уклала 1902 року вiйськовий договiр, стала противагою iмперськiй РосiСЧ. США поводились у регiонi на зразок того, як це робила Великобританiя у РДвропi.
Наприкiнцi XIX столiття розробляСФться концепцiя "сфер впливу", за якоСЧ вплив у великих регiонах належав конкретним великим державам. Наприклад, Сполученим Штатам - у Захiднiй пiвкулi. Виходячи з цiСФСЧ концепцiСЧ, у 1908 роцi США погодились з окупацiСФю КореСЧ ЯпонiСФю.
З початком ПершоСЧ свiтовоСЧ вiйни США проголосили нейтралiтет, який мав зберiгатись до тiСФСЧ пори, доки Америка не отримаСФ можливiсть виступити у ролi арбiтра у цьому свiтовому зiткненнi. Новий президент В.Вiльсон вже не переймався, як його попередники, проблемами збереження СФвропейськоСЧ рiвноваги i не боявся, що змiна балансу сил в РДвропi загрожуватиме американськiй безпецi. 1915 року вiн запропонував доктрину, згiдно якоСЧ призначення Америки полягало в тому, щоб протистояти агресiСЧ будь-де. Звiдси витiкало, що Америка нiчим не обмежена у виконаннi своСФСЧ мiсiСЧ за кордоном.Ця позицiя робила вступ США у Першу свiтову вiйну неминучим.
Участь у вiйнi i досягнення перемоги в нiй разом з ВеликобританiСФю, ФранцiСФю та iншими краСЧнами визначив необхiднiсть трансформацiСЧ американських зовнiшньополiтичних принципiв, змiну ролi й статусу США у свiтi. НагадаСФмо, що на США припадало на час вiйни третина свiтового валового продукту. Вони втратили у роки вiйни 116 тис. осiб, з них 50 вiдсоткiв померла вiд пандемiСЧ грипу. Це друге мiiе з кiнця у списку воюючих краСЧн. США перетворились у свiтового економiчного лiдера. На СЧхню долю припадало 85 вiдсоткiв свiтового виробництва автомобiлiв, 2/3 нафти, 50 вiдсоткiв вугiлля. США посiли перше мiiе за експортом товарiв i капiталiв, перетворилися з боржника у свiтового кредитора. Лише СФвропейськi краСЧни заборгували СЧм 11 млрд. дол. Цi економiчнi здобутки стали пiдставою американських намагань забезпечити собi полiтичну гегемонiю у свiтi, що суперечило iнтересам i планам ВеликоСЧ БританiСЧ та ФранцiСЧ.
1914 - Вiльсон говорив: тАЮСША не мають честi бути господарями с?/p>