Зовнiшя полiтика США за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
(йдеться про американський прапор - О.РЖ.), щоб захистити СЧх - заявив президент. У звязку з цим у травнi 1965 року американський вiйськовий контингент було введено на територiю ДомiнiканськоСЧ Республiки, яка переживала серйозну полiтичну кризу.
У близькосхiдному конфлiктi, зокрема, пiд час шестиденноСЧ вiйни РЖзраСЧлю з арабськими краСЧнами (5-10 червня 1967 року), американськi збройнi сили стали на бiк Тель-Авiву i таким чином було знехтувано полiтику нейтралiтету у близькосхiдному конфлiктi, започатковану ще Д.Ейзенхауером.
Фатальною для Джонсона i взагалi для американцiв стала вСФтнамська вiйна. Лiндон Джонсон пояснював втручання США у вСФтнамську вiйну винятково моральними iмперативами, а не нацiональними iнтересами, оскiльки, запевняв вiн альтруСЧзм СФ основою всiСФСЧ американськоСЧ полiтики. Проте невдачi Штатiв у ВСФтнамi розладнали суспiльний консенсус.
Президентство Р.Нiксона та Дж.Форда припало на своСФрiдний перiод у мiжнароднiй полiтицi, який отримав назву розрядки. Це була перша половина 1970-х рокiв. Серед причин, якi обумовили розрядку, слiд згадати: переорiСФнтацiю зовнiшньоСЧ полiтики США, що сталася у звязку зi змiною можливостей та союзницькими зобовязаннями у Захiднiй РДвропi. Вiдiграли свою досягнення вiйськово-стратегiчного паритету мiж США та СРСР; необхiднiсть урiвноваження СЧхнiх позицiй щодо регiональних впливiв (США зазнали поразки у ВСФтнамi, а Радянський Союз зiткнувся iз серйозними проблемами у стосунках з КитаСФм), розпад колонiальноСЧ системи тощо.
НайсуттСФвiшою проблемою для адмiнiстрацiСЧ Нiксона була вiйна у ВСФтнамi, в якiй щомiсяця гинуло 500 американських воякiв, i яка поглинала величезнi кошти, розСФднувала нацiю i пiдривала мiжнародний авторитет США.
Зайнявши Бiлий дiм, 37-й американський президент уже в липнi 1969 року проголосив нову стратегiю США у вСФтнамськiй вiйнi, яка отримала назву "доктрини Нiксона". Суть СЧСЧ полягала передусiм у "вСФтнамiзацiСЧ" вiйни (азiати воюють проти азiатiв), тобто замiнi американських збройних сил
пiвденновСФтнамськими, а також у тому, щоб i Надалi надавати вiйськову таматерiальну допомогу Сайгоновi; тСЧровадити зовнiшню полiтику адекватнуСЧхнiм можливостям Сполучених Штатiв, рiвномiрно розподiляти вiдповiдальнiсть на союзникiв у всiх конфлiктних ситуацiях.
Вже в червнi 1969 року почалася евакуацiя пiвмiльйонного американського контингенту з Пiвденного ВСФтнаму ж року. На травень 1972 року тут залишалось 69 тисяч американцiв. Але, при цьому вiдновилося бомбардирування пiвнiчновСФтнамських територiй. Саме це, на думку деяких iсторикiв, змусило Ханой пiдписати у Парижi 27 сiчня 1973 року угоду про "припинення вiйськових дiй та вiдновлення миру у ВСФтнамi". Упродовж наступних 60 днiв були виведенi всi американськi сили, здiйснено обмiн вiйськовополоненими. Процес евакуацiСЧ американських воякiв з ВСФтнаму завершився у березнi 1973 року. А 1975 року Сайгон упав i весь ВСФтнам опинився пiд контролем комунiстiв. У цiй вiйнi загинуло 58 тисяч американцiв i 2 млн. вСФтнамцiв. 120 тисяч учасникiв бойових дiй пiсля повернення на батькiвщину надзвичайно важко проходили адаптацiю до мирного життя. "ВСФтнамський же синдром", страх бути втягнутими у новi кровопролитнi воСФннi конфлiкти надовго запанував серед американцiв. Не дивно, що конгрес 1973 року всупереч вето президента прийняв закон, який зобовязував главу держави про кожне застосування сили повiдомляти упродовж 48 годин i, якщо конгрес за цей час не оголосить вiйни, припинити воСФннi дiСЧ через два мiсяцi.
У слiд за "доктриною Нiксона" та замиренням у ВСФтнамi вiдбулося корегування вiйськово-полiтичноСЧ стратегiСЧ США: на змiну "гнучкому реагуванню" прийшло "реалiстичне стримування". Тодiшнiй мiнiстр оборони США пояснив: "Чотири головних фактори реальноСЧ дiйсностi викликали нову стратегiю: стратегiчна реальнiсть, фiнансова реальнiсть, реальне становище з людськими ресурсами i полiтична реальнiсть.
У вiдповiдностi з новою доктриною Р.Нiксон пiдняв на новий щабель вiдносини з СРСР ( було укладено за першу половину 1970-х рокiв майже 200 американо-радянських угод i найголовнiше у 1972 роцi пiдписано Договiр про ПРО); було дано старт процесу арабо-iзраСЧльських переговорiв. 1970-го року пiдписана чотиристороння угода по Захiдному Берлiну.
Пiсля вiдставки Р.Нiксона вiдбудеться реанiмацiя iдеСЧ про поширення американських цiнностей у глобальному масштабi. Неоконсервативнi полiтики, представником яких стане Р.Рейган, ввжали полiтику Нiксона щодо СРСР здачею позицiй.
Про зовнiшню полiтику Джiммi Картера (1976-1980) не доведеться багато говорити: вона була фактично провальною. Водночас Картер також сповiдував вiльсонiанськi принципи. Вiн наголошував: "Нам необхiдно бути маяком для тих держав, якi бажають миру, бажають незалежностi, бажають особистоСЧ свободи, бажають дотримуватись основних прав людини". У нього був задум використати нейтронну бомбу (нейтроннi артснаряди були дислокованi у РДвропi, якi знищують живу силу, вся iнфраструктура залишаСФться неушкодженою). Через протести як у США, так i у РДвропi, вiдмовився вiд цього фантастичного задуму.
Отже, Р.Рейган сформулював глобалiстськi принципи лаконiчно i одверто, обСФднавши у своСЧй зовнiшньополiтичнiй стратегiСЧ три постулати: 1) теорiю про винятковiсть Америки; 2)"хрестовий похiд" проти "iмперiСЧ зла", тобто СРСР; 3) вiдстоювання нацiональних iнтересiв. США за Рейгана запропонували доктрину досягненн?/p>