Зовнiшя полiтика США за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
астосування сили перед обличчям неминучоСЧ загрози, стверджують автори СтратегiСЧ, вважаСФться виправданим i пiдкрiплене мiжнародним правом i традицiСФю справедливого ведення вiйни.
Превентивнi дiСЧ слугували обгрунтуванням вiйни проти РЖраку, вони також розглядаються стратегами Вашингтона як одна iз опцiй сучасного зовнiшньополiтичного арсеналу. Головною ознакою превентивностi як моделi дiй у порiвняннi з попередньою практикою СФ те, що вона заперечуСФ фундаментальну основу попереднього етапу забезпечення нацiональноСЧ безпеки - полiтику стримування.
Ставка н домiнування на свiтовiй аренi СФ складовою частиною новоСЧ зовнiшньополiтичноСЧ парадигми США (унiлатералiзм, превентивнi дiСЧ, вiйськовi iнтервенцiСЧ, оперативнiсть i свобода рук при прийняттi рiшень, глобальний масштаб контртерористичноСЧ кампанiСЧ).
У СтратегiСЧ нацiональноСЧ безпеки 2002 року стверджуСФться, що Штати не мають рiвних собi у свiтi за вiйськовим потенцiалом i стратегiя зовнiшньоСЧ полiтики США повинна включати в себе елемент максимально тривалого збереження домiнуючого становища США у свiтi. Президент Буш заявив у Вест-Пойнтi у червнi 2002 року, що Америка не маСФ нi iмперських амбiцiй, нi утопiСЧ, яку необхiдно навязувати. РДдине, що ми хочемо для iнших - теж саме, що^Г хочемо для самих себе, а саме: свободи вiд насильства, дарiв свобод i надiСЧ на краще життя. У цiй промовi Буш зробив важливу заяву, яка вiддзеркалюСФ його погляд на роль американського вiйськового потенцiалу у недалекому майбутньому: Америка володiСФ i маСФ намiр зберегти недосяжну вiйськову могутнiсть, позбавляючи таким чином гонку озброСФнь сенсу.
У 2008 роцi США мають 725 вiйськових баз за межами своСФСЧ територiСЧ. Американськi сили спецiального призначення перебувають у станi бойовоСЧ готовностi у 125 краСЧнах свiту, а свiт подiлений мiж пятьма регiональними командуваннями.
За даними 2007 року Стокгольмського мiжнародного iнституту вивчення проблем миру (СРЖПРРЖ), США в останнi роки витрачали на вiйськовi потреби стiльки ж, скiльки решта краСЧн разом узятi. Вiйськовi витрати США вийшли у постiйних цiнах на рiвень часiв холодноСЧ вiйни i склали у 2005 роцi 505 млрд. дол., у 2006 - 529 млрд. (зростання на 4,7% при середньосвiтовому зростаннi на 3,2%). З 2001 по 2005 рiк витрати на оборону i безпеку у реальних цiнах виросли у США на душу населення на 48%.
Загалом СФ очевидним, що iдейну основу доктрини Буша становить фактично програма пребудови свiтовоСЧ полiтики за американським iенарiСФм. ПодiСЧ 11 вересня 2001 року були, з одного боку, каталiзатором iдейного оформлення новоСЧ доктрини у сферi зовнiшньоСЧ полiтики i безпеки, а, з iншоСЧ - вiдправною точкою активно-екстравертноСЧ зовнiшньополiтичноСЧ дiяльностi США.
4. США i РДС: стан та перспективи стратегiчноСЧ трансатлантичноСЧ спiвпрацi у XXI столiттi
За своСФю значимiстю для свiтовоСЧ полiтики i економiки, за своСЧми масштабами i обсягом вiдносини мiж США i РДС , безперечно, утримують перше мiiе у свiтi.
За останнi 15 рокiв виник цiлий пласт лiтератури на тему глобального лiдерства РДС. Причина цього явища криСФться у тому, що досягнутий рiвень iнтеграцiйного зближення СФвропейських краСЧн дозволяСФ розглядати його не як пересiчне обСФднання суверенних держав ЗахiдноСЧ i почасти СхiдноСЧ РДвропи, а як протодержаву, якiй властивi риси звичайноСЧ держави. Такому тлумаченню вiдповiдаСФ написання офiцiйноСЧ назви РДвропейський Союз, тобто обидва слова великими буквами.
РДС незмiнно фiгуруСФ у всiх аналiтичних схемах, спрямованих на виявлення тенденцiй розвитку свiтових мiжлiдерських вiдносин. Якщо не зважати на деякi перебiльшення, оцiнки потенцiалу РДС як глобального гравця загалом високi i правильнi. Його насправдi необхiдно розглядати в контекстi проблем глобального лiдерства навiть сьогоднi, коли iнтегрована субСФктнiсть РДвропейського Союзу як мiжнародно-полiтичного гравця сформувалась не повною мiрою.
Керiвники РДС притримуються глобальноСЧ трактовки своСЧх зовнiшньополiтичних iнтересiв. Вони наголошують на тому, що в епоху транс нацiоналiзацiСЧ географiчно вiддаленi загрози викликають не менше занепокоСФння, нiж тi, що надходять з сусiднiх регiонiв. Можна навести великий список мiжнародних проблем, в яких РДС як СФдиний субСФкт бере безпосередню участь - ядернi проблеми ПiвнiчноСЧ КореСЧ i ПiвденноСЧ АзiСЧ, безпека на Близькому Сходi, ситуацiя в Афганiстанi, Екваторiальнiй Африцi, демократизацiя балканських та схiдноСФвропейських краСЧн, i за напрямками своСФСЧ зовнiшньоСЧ полiтики, i в оцiнках глобальних небезпек РДС близький до США. Проте особливостi полiтичноСЧ природи РДвросоюзу, його унiкальна геополiтична специфiка i специфiка економiчних прагнень визначають суттСФву рiзницю мiжнародних стратегiй Брюсселя i Вашингтона. РДвропейський Союз виробляСФ власний стиль лiдерства у свiтовiй полiтицi - бiльш стриманий i ненавязливий, але у перспективi, можливо, вiн не поступиться за ефективнiстю американському.
Якою мiрою сьогоднi можна вважати РДвросоюз глобальним лiдером? Пошук вiдповiдi на питання варто розпочати з аналiзу лiдерського потенцiалу РДС.
Перший вимiр лiдерського потенцiалу РДС - територiально- демографiчний та економiчний. За територiСФю, чисельнiстю населення i величиною ВВП РДС повною мiрою можна зараховувати до кола глобальний гравцiв: 27 держав з населенням понад 500 млн. осiб., якi виробляють четверту частину свiтового валового продукту. Станом на 2004 рiк маСФмо: 300 млн. американцiв з ВВП п?/p>