Зовнiшя полiтика США за президентiв Б. Клiнтона та Дж. Буша-молодшого
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
iСЧ, здатнi забезпечити оборону нацiональноСЧ територiСЧ i за необхiдностi ввiйти до складу мiжнародних миротворчих контингентiв. Разом з тим нацiональний потенцiал жодноСЧ з СФвропейських краСЧг не дозволяСФ претендувати на глобальне лiдерство. ДiСФздатнiсть нацiональних збройних сил краСЧн РДС обмежена вiдносно низькими у порiвняннi з СЧхнiми ВВП вiйськовими витратами. У 2005 роцi вiйськовi бюджети: США-573 млрд дол., КНР - 81 млрд., Францiя - 45 млрд., Японiя - 44 млрд.. Великобританiя - 43 млрд., Нiмеччина - 36 млрд., РЖталiя - 28 млрд., Пiвденна Корея - 21 млрд., Росiя - 21 млрд. дол. (Армiя КНР - 2,225 млн., США - 1,6 млн., РЖндiя - 1,325 млн., Пiвнiчна Корея - 1,1 млн., Росiя - 960 тис.. Пiвденна Корея - 685 тис., Пакистан - 620 тис., РЖран - 540 тис., Туреччина - 515 тис., Мьянма (Бiрма) - 490 тис. осiб).
РДдиним значним кроком в реалiзацiСЧ воСФнного потенцiалу РДС СФ проект створення РДвропейських сил швидкого реагування (РДСШР), розпочатий 1999 року. Передбачалось сформувати контингент у складi 60 - 100 тис. осiб, який буде здатним до швидкоСЧ передислокацiСЧ у зони конфлiктiв i ведення миротворчоСЧ дiяльностi термiном до одного року. Термiн реалiзацiСЧ проекту - 2003 рiк. Цього не сталося через труднощi з фiнансуванням та полiтичнi суперечки мiж учасниками. Перенесено реалiзацiю проекту на 2007 рiк , а остаточно на 2010 рiк.
Найбiльший вiйськово-полiтичний вплив у свiтi РДС мiг би мати шляхом скоординованих дiй своСЧх членiв в НАТО. З 26 краСЧн-членiв НАТО 24 - це СФвропейськi держави. У цьому сенсi мало здобуткiв. У березнi 2003 року пiдписана домовленiсть Берлiн плюс, яка теоретично передбачаСФ ситуацiю, що РДС може використовувати за дозволом США, коли вони не роздiляють прiоритети СФвропейцiв) ресурси НАТО, оперативнi розробки, вiйськову технiку i iнфраструктуру. Вiйни у Перськiй затоцi, югославська криза наочно довели безпораднiсть СФвропейського вiйськового потенцiалу, Всi основнi бойовi операцiСЧ проводились американськими збройними силами.
У 1992 роцi у Маастрiхтi була заснована Спiльна зовнiшня полiтика i полiтика безпеки РДС, але вона була виведена за межi наднацiональних органiв РДС i залишилась прерогативою мiждержавних стосункiв. Але ж тепер РДС необхiдно створити власнi iнструменти вiйськово-полiтичноСЧ спiвпрацi, якi вiдсутнi. РДС натомiсть вирiшив використати ЗРДС: у Маастрихтському договорi на ЗРДС покладена вiдповiдальнiсть за здiйснення майбутньоСЧ СФдиноСЧ СФвропейськоСЧ полiтики у сферi оборони й безпеки. Це був перший концептуальний крок до обСФднання РДС i ЗРДС.
РЖсторiя ЗРДС: 1947 року було пiдписано Дюнкерський договiр мiж ВБ i ФранцiСФю про взаСФмнi гарантiСЧ безпеки; у березнi 1948 року вже пять держав, окрiм ВБ i ФранцiСЧ, Бельгiя, Люксембург i Нiдерланди пiдписали Брюссельський пакт термiном на 50 рокiв, який проголошував створення Захiдного союзу як багатостороннього економiчного i полито-воСФнного союзу захiдноСФвропейських краСЧн, якi воювали проти Нiмеччини. 1955 року до Захiдного союзу ввiйшли ФРН та РЖталiя i вiн став називатись ЗахiдноСФвропейським союзом. З того часу ЗРДС залишався у замороженому станi. ОсобливоСЧ потреби у ньому не було, оскiльки вiйськово-полiтична спiвпраця вiдбувалась у межах НАТО. Проте юридично ЗРДС продовжував iснувати.
На початку 1990-х рокiв ЗРДС розширився: 1990 року до нього офiцiйно приСФднались РЖспанiя i Португалiя; 1995 року - Грецiя i Данiя отримали статус спостерiгачiв, згодом такий же статус отримали РЖрландiя, Австрiя, Фiнляндiя, Швецiя. Ще у 1994 роцi були внесенi змiни до статуту ЗРДС: визнано статус асоцiйованого члена. Такими стали РЖсландiя, Туреччина, Норвегiя. Потiм ще одна змiна у статутi ЗРДС: визначено статус асоцiйованого партнера: Болгарiя,
Угорщина, Литва, Латвiя, Естонiя, Польща, Румунiя, Словаччина, Чехiя. Асоцiйованi члени i партнери не мали права вирiшального голосу.
У травнi 1992 року було створено перше вiйськове зСФднання - Сврокорпус (Нiмеччина та Францiя). 1993 року до РДврокорпусу приСФднались Бельгiя та РЖспанiя. Сврокорпус (6 тис. осiб) у складi НАТО брав участь у миротворчiй мiсiСЧ у БоснiСЧ.
Органiзацiйний ресурс лiдерського потенцiалу РДС. Вiн визначаСФться участю РДвросоюзу у численних багатостороннiх загальносвiтових i регiональних органiзацiях, дiалогах, форумах тощо. Вступ у сiчнi 2007 року БолгарiСЧ та РумунiСЧ до РДС забезпечив Брюсселю право заявити про свою особисту участь у чорноморському спiвробiтництвi. Як вiдомо, Чорноморський регiон розташований на одному з ключових глобальних перехресть. Тут перетинаються найважливiшi мiжнароднi шляхи з РДвропи в Азiю, з ЦентральноСЧ i ПiвнiчноСЧ РДвропи (по системi водних шляхiв рiчки Дунай i каналу Рейн-Майн-Дунай) на Близький Схiд i далi в Пiвденно-Схiдну Азiю, з держав СНД у краСЧни Середземноморя.
На стамбульському самiтi глав держав - ОЧЕС (Органiзацiя чорноморського економiчного спiвробiтництва) у червнi 2007 року РДвро комiсiя отримала статус спостерiгача у цiй органiзацiСЧ. Це спричинило рiзнi оцiнки росiйських ЗМРЖ. Деякi з них зазначають, що у своСФму чорноморському пасьянсi Кремль отримав потужного конкурента, якого не мав з часiв ОсманськоСЧ iмперiСЧ.
Ще у квiтнi 2007 року РДврокомiсiя виступила з новою спецiальною iнiцiативою щодо спiвробiтництва з Чорноморським регiоном у рамках полiтики сусiдства, опублiкувавши документ пiд назвою Чорноморська синергiя - нова iнiцiатива регiонального спiвробiтництва. Прогнозують, що з Чорноморським регiоном повязане майбутнСФ обСФднаноСЧ РДвропи. Можна з цим погодитись, оскiльки чорноморське перехрестя маСФ геостратегiчну природу. Тут перетинаються iнтереси Тур